Оксана Дяків. Вірші, присвячені Осипові Маковею і Заліщикам, де жив і працював письменник і громадський діяч, а також інші видатні особистості

 

Письменниця Оксана Дяків народилася в місті Чортків, живе в м. Заліщиках Тернопільської області, працює бібліографом Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

Закінчила Чортківське педагогічне училище та Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича. Працювала в навчальних закладах Заліщанщини. Отримала Сертифікат Міжнародного проєкту «Демократія в школі» (за ініціативи Ради Європи і підтримки Центру WERDELAND (Норвегія), Міністерства освіти та Центру розвитку Освіти Польщі).

Понад 21 рік (2001-2022 роки) працювала редактором районної газети «Колос» (м. Заліщики). Членкиня НСЖУ та Наукового товариства імені Шевченка, членкиня Спілки слов’янських письменників України, ВГО «Українська бібліотечна асоціація», заслужена журналістка України. Нагороджена «Золотою медаллю української журналістики», Почесним знаком НСЖУ та журналістською відзнакою «Золоте перо Тернопілля».

«Людина року–2012» у номінації «Журналістика». Творчі роботи опубліковані у першій в Україні книзі-дайджесті «В епіцентрі подій – журналіст». Нагороджена Дипломом за III місце в журналістському огляді-конкурсі Тернопільської області на найкраще висвітлення правової тематики. За співпрацю з дослідження причин та наслідків української трудової міграції на території Заліщицького району отримала нагороду від редакції міжнародного наукового журналу «International Letters of Social and Humanistic Sciences» (ILSHS), Швейцарія.

Публіцистика та поезії представлені у виданнях Тернопілля, Буковини, у журналах «Літературний Тернопіль», «Склянка Часу*Zeitglas» та у музичному альманасі «Октава» (Канів). Вірші опубліковані у щорічниках-альманахах «Подільська толока», в антології «Отче наш, Тарасе всемогущий…», у волонтерському збірнику віршів для захисників України «Воїнам світла», в літературно-краєзнавчому альманасі «Поетична топоніміка. Поезія та проза про 90 міст і сіл України». Наукові дослідження опубліковані у збірниках праць Тернопільського осередку Наукового товариства ім. Шевченка, в краєзнавчому альманасі «Гомін віків» (м. Заліщики). Співавторка і авторка біографічно-бібліографічних покажчиків «Жертовність в ім’я України», «Петро Ковальчук: творив у царині історичної прози» та ін.

Номінантка ІІІ, IV, V Міжнародних поетичних конкурсів, присвячених Великому Кобзареві «Чатує в століттях Чернеча гора» (Канів). Номінантка Першого міжнародного поетичного конкурсу з нагоди 175-річчя виходу в світ повного видання «Енеїди» Івана Котляревського на кращий гумористично-сатиричний вірш. Лауреатка премії журналу «Літературний Тернопіль» у галузі поезії за 2015 рік.

Співавторка багатьох поетичних збірок, літературних альманахів, антологій, журналів, у яких надруковані її вірші, проза, публіцистика, представлені художні картини.

Авторка десяти поетичних та прозових книг: «Гармонія протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», «Душа тисячоліть шукає себе в слові», «Терпке вино, як помаранча осені», «Нескорені серця», «Проростає вселенська любов», «Покоління» та «Чарівні барви» «Сотні шляхів навхрест». Також у 2024 році твори пані Оксани увійшли до альманаху кращих літературних творів бібліотечних працівників Тернопілля «БібліоЛіт» та інших видань.

 

ЖИТТЯ Й ПЕРО ОСИПА МАКОВЕЯ

 У Яворові жайвори співали,

Де рідна хата – в сонці золота,

Там хлопчик зріс... Таланти розквітали:

Вогонь пера, у слові – висота!

 

Його рука тяглась до малювання,

До струн і співу, до краси землі.

Та Слово – долі міць і здивування,

Бо в нім – і сила, й слава… і жалі…

 

У школі він – уважний і відвертий.

І кожна книжка – як пташиний спів.

А злидні не зламали серце вперте,

І вірою у строфи він горів...

 

У Львові Маковей зростає, стає –

Як муж думок! У пресі – воїн він.

З Франком – у дружбі. Рима оживає

На хвилях книг, героїв, героїнь.

 

А потім – Чернівці, газети храм,

Де «Буковина» кличе до обнови.

Він дав дорогу постатям, рядкам,

Що стали зорями Вкраїни, мови!

 

Із Кобилянською – розмови, праця,

Любові промінь, що світив крізь ніч.

Кохання Ольги погасить не вдасться!

А Слово їм обом – як оберіг…

 

Учитель він… У класах семінарій –

Література, мова, теплий сміх…

Його уроки – наче мрії гарні,

Бо проростали у серцях людських.

 

І на війні, у вирі лихоліття,

Не зрадив Осип дух і заповіт…

Займавсь перекладацьким розмаїттям,

Плекав життя і книги самоцвіт.  

 

І у тюрмі, де дні і ночі темні,

В Чорткові, дух не згас, не впав в журбу.

Він знав: дороги Правди – мужні й хресні.

Свобода – в сонці. Ніч брехні – в гробу.

 

«Не пропаде народ, отеє найважніле…» –

І нині, крізь роки, звучить молитва,

Що душі будить українців зрілих.

Перо у Маковея – меч до битви!

 

Пішов у Вічність, книги залишились,

Немов маяк у морі, дихання весни.

В Заліщиках лиш квіти похилились…

«Ми – гайдамаки!» Хай звучать пісні!..

 

ЗАЛІЩИКИ

 На землі окрайні, біля небокраю,

Де зірниці полум’ям горять,
Розрослося місто – там деревам тісно,
І каштанів виструнчився ряд.

 

Голубіють води вікового Дністра
Навколо коханого гнізда.
За рікою – гори. Верби, осокори
Гілля у задумі тягнуть наугад.

 

Мудрість на майдані гомонить шляхетно,

Велелюддям молодість буя –

Мого міста серце б’ється неспокійно
В ритмі повсякденного життя.

На гербі прадавнім, ніби в герці славнім,
З гордістю застиг єдиноріг.
А літопис краю, як скарбів бездоння,
На скрижалі в’яззю золотою ліг...

 

Маковея кроки чеканять крізь роки,

І лунають сурми січових стрільців.

Гнатюк, Гайворонський і Кандиба-Ольжич –

Це плеяда горда вчених і митців…

 

Яків Головацький і Євген Храпливий,

Омелян Попович – всіх нам не злічить.

То дарунок щедрий: мудрість, труд щасливий,

Для громади – благо, а для краю – щит!

 

З Києвом рівняти Заліщики варто?!
І до Львова верст чимало йти!..

Та дбайливі руки зроблять добру справу,
Воєдино звівши душ людських мости.

 

В новочассі велич, вроду неповторну,
Наддністрянський краю, сміливіш яви:
Вознесись до неба працею, любов’ю,
Птаха щастя-долі за крило злови!

 

Оксана Дяків

Оксана Дяків "Світанкові поезії автора двох поетичних збірок Ярослава Рибака"

 #Студія_Ліра_презентація

Світанкові поезії автора двох поетичних збірок Ярослава Рибака

       Золотисто-багряної від жовтневого листу пори у літературній світлиці міської книгозбірні в Заліщиках відбулася цікава зустріч із автором віршованих збірок, презентація двох книг Ярослава Рибака, поета, учасника літературно-мистецької студії «Ліра» - творчого об’єднання, яке діє з 7 грудня 2023 року при Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці.

      У світлиці 28 жовтня 2025 року зібралися представники Заліщицької міської ради, відділу культури, туризму, молоді і спорту міськради, бібліотек міста, коледжу і Зеленого Гаю, учасники студії «Ліра», письменники з Товстенської громади, члени сім’ї Я. Я. Рибака, творчий колектив «Берегиня» із Зеленогайського старостинського округу, викладачі, студенти із Заліщицького фахового коледжу імені Євгена Храпливого, здобувачі освіти і педагоги Заліщицького вищого професійного училища,  представники громадськості.

     

Модераторка події, заслужена журналістка України, редакторка, поетеса, письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України, Наукового товариства імені Шевченка, Спілки слов’янських письменників України, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація», бібліографиня міської книгозбірні Оксана Дяків розпочала зустріч із декламування натхненних поетичних строф «Світає, край неба палає…», уривка з поеми «Сон» Великого Пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка про непроминальну красу України на світанку.

 Прозвучав також вірш «Світає», який належить перу нашого земляка Ярослава Ярославовича Рибака, присвячений доблесним українським воїнам, які у важких умовах жорстоких битв проти російського чужинця-ворога відстоюють незалежність і самостійність нашої України.

     

Оксана Дяків наголосила: «Вперше я почула вірш «Світає» з уст пана Ярослава саме під час об’єднавчого установчого зібрання «Ліри» в грудні 2023 року. Ці строфи тоді не залишили мене байдужою, як і інших учасників зустрічі. Та водночас вірш пробудив у мені асоціацію зі строфами Великого Кобзаря. Адже це був справжній болісний контраст: спокій світанку і нищівна війна в Україні. Краса природи і втома воїнів. Їх ностальгія за мирним життям, смуток за родинами людей, які покинули свої цивільні професії, круто змінили долю, взявши зброю до рук...

Наш творчий земляк Ярослав Рибак, який проживає у мальовничому селі Печорна Заліщицької громади, - людина талановита і небайдужа. Про це засвідчують участь у літературних альманахах і дві поетичні збірки:

- «Сила слова», яка побачила світ у тернопільському видавництві "Терно-граф» у 2024 році;

- «Між миттю і вічністю» (2025 р.), що видана цьогоріч у видавництві м. Хмельницький».

Учасникам зустрічі для перегляду була запропонована відеовізитівка про життя і творчість Ярослава Рибака, яку підготували бібліотекарі з КЗ «Культурно-бібліотечний центр» Підгаєцької міської ради, адже пан Ярослав є також членом літературного об’єднання «Оберіг» Підгаєччини.

 До юних і дорослих учасників творчої імпрези звернувся з вітальним словом винуватець урочистостей і прочитав вірші «Зима в душі» зі збірки «Сила слова» та «Лелека».

Ці красиві птахи – лелеки – в свідомості українців завжди асоціюються з рідним домом. Для Ярослава Ярославовича сьогодні малою батьківщиною є село Печорна. Тож до слова було запрошено Марію Данилюк, старосту Зеленогайського старостинського округу, куди входить і село Печорна, а також жіночий ансамбль «Берегиня», яким керує Марія Миколаївна. У ансамблі співають Марія Данилюк, Любов Хом’як, Мирослава Бурдун, Марія Чайковська, Галина Парастив’юк, Галина Хом’як, Марія Шипітко. Після вітального слова Марії Миколаївни прозвучала українська пісня «А журавлі летять» (муз. Вікторії Юзвик, сл. Людмили Коломійчук).

 Автора щиро вітали: перший заступник голови Заліщицької міського ради Роман Краснюк, вручивши подяку від міського голови Івана Дрозда, староста Зеленогайського старостинського округу Марія Данилюк, начальниця відділу культури, туризму, молоді і спорту міськради Оксана Безушко.

Під час імпрези звучали патріотичні, філософські, ліричні поезії і проза, пісенний доробок Ярослава Рибака. У творчому набутку автора є багато віршів про сучасну російсько-українську війну, про наших захисників, про їхні сім’ї, які важко переживають горе втрати рідних людей, воїнів через агресію путінської росії. У виконані пана Ярослава учасники презентації уважно слухали поезії-роздуми «Вклоніться, люди» і «Війна, здається нам, далеко».

Завдячуючи самовідданій і жертовній боротьбі наших захисників і захисниць на передовій у цій жахливій війні, підступно розпочатій росією в ХХІ столітті, ми тут, у тилу, маємо можливість жити, навчатися і працювати. Тож учасники заходу схилили голови під час хвилини мовчання в глибокій шані в пам'ять про всіх загиблих у російсько-українській війні та закатованих у ворожому полоні: військових і цивільних, всіх дорослих і дітей, у кого відібрала життя путінська росія. Вони назавжди в наших серцях... Вони – частина хороброї нації… Вони – частина майбутньої перемоги України...

  Війна росії проти України, як не прикро, стала нашим сьогоденням. Саме наші захисники і захисниці пишуть складну сучасну історію незалежної і самостійної України. Її літопис пишемо і ми, бо і дорослі, і молодь, і діти допомагають нашим Збройним силам України. До слова ведуча Оксана Дяків запросила історика, дослідника, краєзнавця, автора багатьох ґрунтовних томів книг, краєзнавчих розвідок, батька діючого захисника України Володимира Михайловича Сопилюка, який на фронті, викладача Заліщицького фахового коледжу імені Євгена Храпливого, голову Заліщицької організації Спілки слов’янських письменників України, члена Національних спілок журналістів і краєзнавців України Михайла Васильовича Сопилюка, який високо оцінив творчість Ярослава Рибака і подарував йому дві власні книги-дослідження про церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що в Заліщиках, і про історію розвитку нашого міста.

Кожній людині Господь Бог дарував певний талант. У гостя літературної світлиці серед інших здібностей це також поезія. І добре, якщо поет має підтримку сім’ї і родини.

Саме своїй дружині Тетяні Іванівні, з якою  виховав дочку Марію та сина Володимира, присвятив Ярослав Рибак вірш, опублікований у першій книжці автора «Сила слова», який став ліричною піснею під назвою «Весь світ – в твої очах», яка прозвучала у відеозаписі. Рідну людину сердечно вітали: дружина Ярослава Рибака – Тетяна Іванівна, донька  Марія, син Володимир, сестра Галина. Для всіх учасників поетичної зустрічі прозвучала пісня у виконанні жіночого ансамблю під орудою Марії Данилюк «Соловей співає на калині» (музика Володимира Коваленка, слова Василя Богачука.

 Починаючи з першого установчого зібрання, Ярослав Рибак – активний учасник літературно-мистецької студії «Ліра». Тому до слова ведуча запросила очільницю студії, поетесу, філологиню, членкиню Спілки слов’янських письменників України Богдану  Стефанюк, яка не тільки привітала колегу по перу, але й проаналізувала вірші пана Ярослава і вручила йому свою нову третю збірку «Дотик до світла».

 Спеціально приїхали на зустріч письменники з Товстенської громади. Поетеса, фольклористка, голова Товстенської організації Спілки слов’янських письменників України, педагогиня-психологиня загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів селища Товсте Світлана Леськів щиро поздоровила поета Я. Рибака і подарувала свою найновішу четверту поетичну збірку «Навчи мене, Господи, просто любити». Сердечно привітав пана Ярослава поет, автор двох книг, одна з яких релігійної тематики, Володимир Забарило. Теплі слова прозвучали з уст поетеси Ольги Кухти, яка вручила, як дарунок, свою третю нову книгу «Слідами війни». 

До слова, С.Леськів й О.Кухта надали авторські книги для читачів Заліщицької бібліотеки, вручивши їх директорці Марії Рудик.

       Музичним подарунком для всіх, зокрема і для студентської молоді, прозвучала пісня на слова Світлани Леськів «Я осінь щастям розмалюю».

Поздоровила активного учасника «Ліри» директорка Заліщицької міської бібліотеки, членкиня ВГО «Українська бібліотечна асоціація» Марія Рудик. До вітань приєдналася Іванна Палагнюк із села Хрещатик, що на Буковині.

Наближаючи імпрезу до завершення, прозвучала прекрасна українська пісня «Проросте ще зеленеє жито» (музика і слова Романа Дуді) у виконанні колективу жіночого ансамблю «Берегиня» під керівництвом Марії Данилюк, яка дарувала всім надію на краще – мирне і переможне – майбутнє нашої Української держави, незалежної і самостійної.

Як підсумок заходу, відбувся благодійний продаж книг авторів Заліщанщини, зокрема і наданих Я.Рибаком, для збору на ЗСУ. Того ж дня кошти в сумі 1800 гривень були передані заліщицькому волонтеру Василю Катеринюку до збору на генератори для наших доблесних захисників.

 Оксана Дяків (Михайлюк), членкиня НСЖУ, м.Заліщики