ПОЕТИЧНА ЗБІРКА «ПОКОЛІННЯ» ОКСАНИ ДЯКІВ (2017 рік)

ПОЕТИЧНА ЗБІРКА «ПОКОЛІННЯ» ОКСАНИ ДЯКІВ

Цьогоріч побачила світ восьма поетична книжка Оксани Дяків (видавництво «Терно-граф» (м. Тернопіль).
У виданні зібрано різножанрові ліричні твори, яким характерні щирість, чутливість, емоційність, драматизм і напруга. Своїми віршами авторка намагається достукатись до серця кожного, уберегти від невдач і розчарувань у складних мереживах життя. Поезії збірки присвячені роздумам про цінності і тісний взаємозв'язок різних поколінь одного роду. Рідний край, вітцівська благословенна земля – як колиска долі кожної людини – постійно постають перед очима читачів зі сторінок книжки Оксани Дяків.

При оформленні обкладинки цієї поетичної збірки використано сповнену символізму акварель «Покоління» (1996 р.) члена Національної спілки архітекторів України, художника Анатолія Сорочука.

ПАХНЕ ЛІТО

Пахне сонце вишневим літом,

Павутиння летить фатою,

У вікно загляда буйноцвітом.

Розпашіла радість – рікою!

Чути гомін дзвінкого дитинства

І птахів мелодійний щебет.

На деревах – із ягід намисто.

Жовтодзьобий у гніздах трепет.

На Івана Купала дівчата

Хороводять з вінками коло –

Квітку щастя прагнуть шукати,

Таємниці пізнати долі…

А поля мироточать медами,

Понад ними – лелеки крила.

Липень бродить босоніж садами,

Аж шаріється груша мило…

В буйногривій траві – сюркотіння.

Заплелась веселка дощами.

А ночами – зірок мерехтіння,

Що нагадують очі мами…

   

ПЕРЕСПІВИ

Під дзвоном неба, сірого, смутного,

Коли торкають краплі вікон скла,

Лежать, розкрилившись, не сплять дороги,

Плащем вкриває сад суцільна мла.

Ти дивишся крізь пелену благально вгору,

Шукаєш в серці радості й провин

І бачиш в цю прощально-дивну пору

У небесах стражденних журавлиний клин.

В курликанні птахів – мінор любові,

Останній спогад теплих днів ясних,

Із літом, щедрим і палким, розмови,

Мелодії пісень весни дзвінких.

АСОЦІАЦІЇ НОЧІ

Кавою витече ніч,

За пальці розмови узявшись.

Тінню хустини із пліч

Птаха майне, доспівавши.

Стигне розпластаний став

Під зоряним небом дірявим.

Стигло впаде із листа

Росяний ранок в отаву...

Глухне віддалений звук

На коліях стукоту часу.

Місяць впускає із рук

Ночі невипиту чашу...

КОШТОВНЕ

Серед золота пізньої осені

Кришталеву згадаю порошу,

Бірюзову нанизаю провесінь

І смарагдів у літа попрошу.

Сніг заплаче у теплій долоньці...

Я забарвлю буденність красою,

І розсиплю під рідним віконцем

Перли річки дрібною росою…

Дністре срібний! Коштовний мій краю!

До сердець протягаєш ти віття,

Рушниками дороги до раю

Вистеляєш крізь долі й століття…

Діаманти добра та любові

У твоїй хай засяють оправі,

Бо майбутнього справжня основа –

Жити в мирі та з мудрістю в парі!

  

АКВАРЕЛІ

Тонкі, надніжні барви на папері,

Легкі мазки – і тіні, і акценти…

Художник творить диво-акварелі –

Життя таким, як є, – штрихи-фрагменти.

Церкви – сакральні серця передзвони,

Ріка прозора, ліс старий в тумані.

Тремтить чутливий пензель… У долоні –

Ще аркуш чистий: небо на світанні…

Вода і фарби, і натхнення вітер…

Чи мало, чи багато це – не знаю.

В пастельних акварелях – думи світлі

Митця, залюбленого в душу краю…

ДІТИ ОТЧОЇ ЗЕМЛІ

Квіти – діти отчої землі,

Соків неба сонячні причали,

Друзі й подруги для нас малі:

Вони радість й горе зустрічали.

Манять барви, запах пелюсток.

Пил дороги встелений їх цвітом.

Кожен серцю дорогий листок,

Бо приніс із дому звістку з вітром.

До голівок доторкнусь крилом

І наснажусь їхнім буйним світлом.

Засівають квіти край добром,

Щоб душі красою розговітись…

ДЕ ЖИВЕ ЩАСТЯ?

Щастя не живе в чужих країнах,

А в тобі самому його сіль.

Не твори з життя свого руїну –

В ріднім домі – доля, радість, біль.

Вчись втішатись пізнанням і словом:

В цьому – сенс та справжнє джерело.

Пий же пристрасно! За видноколом –

Світ новий… Та батьківське село

Зачекалось рук твоїх веселки...

Обрій жде небесно-голубий…

Джерелиці зачерпни відерце –

Срібла рос з долонь землі напийсь!

                                    Оксана Дяків

Оксана Дяків "Пахне літо" (липень 2017 року)

ПАХНЕ СОНЦЕ

Пахне сонце вишневим літом,
Павутиння летить фатою,
У вікно загляда буйноцвітом.
Розпашіла радість – рікою!

Чути гомін дзвінкого дитинства
І птахів мелодійний щебет.
На деревах – із ягід намисто.
Жовтодзьобий у гніздах трепет.

На Івана Купала дівчата
Хороводять з вінками коло –
Квітку щастя прагнуть шукати,
Таємниці пізнати долі…

А поля мироточать медами,
Понад ними – лелеки крила.
Липень бродить босоніж садами,
Аж шаріється груша мило…

В буйногривій траві – сюркотіння.
Заплелась веселка дощами.
А ночами – зірок мерехтіння,
Що нагадують очі мами…

Оксана Дяків
Липень 2017 року

Світлина Анатолія Сорочука.

Письменники брати Капранови побували в Заліщиках і представили свої книги

Неординарний погляд 

на історію та культуру

В огляді однієї із своїх книг письменники Дмитро і Віталій Капранови зазначили: «Що таке українська історія? Список князів, потім список гетьманів, потім список письменників, а між ними чорні діри у сотні років, а між ними білі плями на цілі регіони… І читати усе це, на думку класика, неможливо без брому».

І справді, для багатьох українців історія їхньої держави – це мозаїка, у якій інколи важко розгледіти цілісну картину. Але як у давнину були співці-кобзарі, які доносили до людей українське слово і пісню, так і сьогодні є письменники, які проводять нас стежками української історії й традиції.

Мова піде про літературну творчість письменників братів Капранових, які 23 травня цього року, завітали у Заліщики, щоб презентувати у районній бібліотеці книгу «Забудь-річка» і, як потім виявилося, не лише її одну. То що ж таке Забудь-річка? Це – річка-символ, річка, яка протікає у пам’яті цілих держав, поколінь, родин, сімей і, зрештою, у пам’яті кожної людини.

У романі «Вершники» Юрій Яновський описав трагедію українського народу 20-х років ХХ століття, адже саме цей час бурхливим потоком відносив долі людей на різні береги, коли навіть брати з однієї сім’ї ставали ворогами, відстоюючи різні політичні переконання. На жаль, майже через чверть століття ця ситуація повторилася, і борозна Другої світової війни поорала карту України, поділивши українців, як це описано в романі братів Капранових «Забудь-річка», на різні табори: дивізія «Галичина», червона армія, УПА. Згодом радянська влада перерозподілила всіх на «білих» і «чорних», на «благонадійних» і «ворогів народу», а сім’ям не залишалося нічого іншого, як ступити у води Забудь-річки, переписати історію, а правду заховати у найвіддаленіших куточках пам’яті.

Варто розуміти, що історія держави складається з особистих історій людей, які у ній живуть, а якщо їх історії пропадають безвісти, то спотворюється колективна пам’ять народу, пошкоджується ДНК нації, що згодом призводить до внутрішнього національного конфлікту.

Саме тому брати Капранови у своїй творчості особливу увагу приділяють відновленню цієї втраченої пам’яті, повертають правду із забуття, не навішуючи ярликів «хороший» і «поганий». Так, герої роману «Забудь-річка» – це закохана пара, наші сучасники, які ведуть родинне історичне розслідування, щоб дізнатися про справжню долю своїх дідів, зрозуміти, ким вони були і за що боролися, адже від цього залежить майбутнє головних героїв роману, які можуть виявитися родичами.

Із сторінок історично-драматичного роману «Забудь-річка» читач легко і невимушено може обрати шлях до іншої фактологічної книжки авторства братів Капранових «Історія незалежності України», яка за задумом письменників є путівником по історії нашої держави. Книга побудована таким чином, що у ній простежується державність України через століття, де кожна епоха має свого героя і свої досягнення. Крім авторського викладу історичних подій, історію України розповідають герої коміксів, які цікаво передають атмосферу свого часу і заохочують до книги маленького читача. Саме у такий спосіб історія оживає, а знайомство з нею пробуджує цікавість.

Ще інша книжка «Веселих свят!», на мою думку, може бути самобутнім доповненням до «Історії незалежності України», адже долучає українців до власних культурних традицій, у доступній формі розповідає про сучасні державні, а також календарні свята і звичаї їх святкування. Крім цього, брати Капранови представили роман «Щоденник моєї секретарки», де вони описали часи Помаранчевої революції, а також двотомник «Кобзар» 2000» з містичними оповідками, забарвленими колоритом української міфології.

До речі, цікаву та пізнавальну зустріч у Заліщиках із письменниками, видавцями, публіцистами братами Капрановими, які ділилися своїми творчими доробками з читачами, природно вплітаючи у розповідь та спілкування іронічні та самоіронічні штрихи, організувала директор Заліщицької ЦБС Ольга Тракало.

Усі присутні у заповненій читальній залі районної бібліотеки мали можливість поставити запитання та придбати книжки з автографом на згадку. Брати Капранові не покинули Заліщики без пам’ятних подарунків, які їм вручили перший заступник голови РДА Р.Краснюк, міський голова А.Квач, директор ЦБС О.Тракало,  а також вихованці Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості.

Після зустрічі з письменниками залишилося враження, що у своїй літературній творчості брати Капранови роблять складне простим, адже ті теми, які, здавалося б, вимагають багатотомних праць з історії та етнографії, письменники подають у цікавому, неординарному і зрозумілому викладі для читачів різного віку, які хочуть осмислити історію і культуру власного народу і, таким чином, краще пізнати себе.

Надія ДЯКІВ, член НСЖУ

Літературний вечір-спогад про письменника-земляка Євгена Безкоровайного

Літературний вечір-спогад про письменника-земляка Євгена Безкоровайного відбувся в опорній школі ім.О.Маковея м. Заліщики, в якій він свого часу навчався.

ПОЕЗІЯ ДУШІ ЄВГЕНА БЕЗКОРОВАЙНОГО 

      Літературні заходи до 70-річчя від дня народження українського поета, публіциста, редактора, громадського діяча Тернопільщини Євгена Безкоровайного відбуваються в Заліщиках і в селах нашого району. Бо життєві й творчі дороги завжди повертали нашого краянина у рідне село Ворвулинці, яке він вважав найкращим, і саме таку назву дав автор своїй книжці «Для мене ти найкраще на землі…». Написано і сказано ним багато і про рідне Наддністров’я. З любові зіткана творчість, як і пам'ять людей про Євгена Безкоровайного, який запам’ятався багатьом із нас своїм закличним побажанням: «Нехай ніколи не міліють джерела нашої любові!». Саме ці слова, як і ще багато інших, мудрих, зважених і написаних автором віршів, публіцистичних статей, пережитих епізодів із життя використали працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки, організувавши зустріч-спогад «Поезія душі Євгена Безкоровайного» в опорній школі ім.О.Маковея м. Заліщики, в якій Євген Іванович навчався і здобув середню освіту.
     З цікавістю знайомились учні-старшокласники, їх вчителі, шанувальники творчості, громадськість міста з пам’ятними біографічними відомостями і з творчим доробком нашого відомого краянина.
    Особливий інтерес викликали спогади Василя Сопівника про колишнього його однокласника. Василь Дмитрович наводив цікаві приклади зі шкільного життя. Уже в ті часи Євген Безкоровайний писав вірші, був активним лідером, і хоч було це, звісно ж, наївно, по-дитячому, він намагався створити з числа друзів, з якими жив у шкільному гуртожитку, український уряд, в якому був його прем’єр-міністром.
     Журналіст Петро Мельник згадував про роки спільної праці в редакції районної газети.
     Про творчу скарбницю поета говорила Оксана Дяків – редактор районного часопису «Колос», авторка статті у журналі «Літературний Тернопіль» під назвою: «Дарував людям кришталеву мрію», присвяченої Євгенові Безкоровайному.
    У минулому вчитель рідної мови та літератури в школі ім.О. Маковея, дружина письменника і колишнього редактора заліщицької районки Петра Ковальчука – Ірина Олексіївна Ковальчук щиро ділилась своїми спогадами про Євгена Безкоровайного. Саме П.І.Ковальчуку творив він присвяти і називав з любов’ю та вдячністю своїм батьком. А вже пізніше також написав він про це у своїх спогадах. Ірина Олексіївна говорила вдячні слова на адресу Євгена – за пам'ять і за його сприяння у виданні книг свого наставника, а також про нього  як їх редактора.
    Поезії Євгена Безкоровайного декламували учні-старшокласники школи ім.О.Маковея: «Поверни мене, мамо, у сни» (Ольга Боднар), «Ще в однім натомленім вікні» (Ростислав Вонс), «Щастя» (Андріана Шпортак), «Минаюся, як білий цвіт зорі» (Вікторія Антоновська), «Благословення» (Святослав Довбуш), «Пісня» (Валентина Колесник).
    Усі присутні на цій літературній зустрічі мали можливість переглянути пам’ятні світлини і відеосюжети про життя і творчість письменника, послухати збережений у записах його голос і відтворений у спогадах образ нашого талановитого земляка.
    На завершення з подячним словом до організаторів та учасників події звернувся директор опорної школи Володимир Бенев’ят, який також пригадав і свої життєві зустрічі з Євгеном Безкоровайним.

Ольга Тракало, директор ЦБС 
(Заліщицька районна газета "Колос" за 21 квітня 2017 року)

"Ой чия то хата при долині..." Виконує Любов Петрівна Руда.

"Змагаймось за нове життя!" Телекомпанія ТВА (Чернівці), 2017 рік.

Вокальна група ансамблю "Первоцвіт". Пісня "Хай ангели вас захистять кри...