Імпреза до 120-річчя О.Теліги. Виступи: Л.Крисько,Т.Шпорта,ведучі О.Дяків,В.Дяків. Відео: О.Міщанчук

 https://youtu.be/9u039GCV4U8?si=UYFpn16TLGXKlBnp

У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ… У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року відбулася літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, під назвою: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року». Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля. Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яскраве й контрастне. Атмосферу тієї епохи талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького). Тетяна Шпорта виконала також легендарну «Баладу про мальви» та тужливу «Чуєш, брате мій». А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим». Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу. Саме звідси вона писала листи, де розповідала про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию. Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН. Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк. Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури. Слово на заході мала заслужена працівниця культури України Ольга Тракало. Письменниця Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки. Фахівець НПП "Дністровський каньйон", краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики. Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи членкиня ССПУ Богдана Стефанюк. Гості з Товстенської громади, поети Ольга Кухта та Володимир Забарило декламували власні поезії. У другому блоці літературної зустрічі виступила Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, про просвітницьку роботу, допомогу доблесним Збройним Силам України. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Письменник Василь Джуран наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини. Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще виконала дві пісні. Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів. Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім. Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України. Технічно захід забезпечував Ігор Дронь. Під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби ЗСУ. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала волонтеру Ярославу Гринишину.

Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН (Сценарій)

 

Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття

Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН

Запрошені гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Модераторка: Вітаю Вас, шановні учасники літературної години, присвяченої 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН.

Оскільки назва цієї імпрези: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття», сьогодні ми хочемо не тільки вшанувати видатну українську поетку і борчиню за волю України,  але й наголосити на тому, що вогонь її боротьби не згаснув, але горить і до нині, завдячуючи діяльності наших сучасників і сучасниць, які об’єдналися під знаменом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, яке постало ще на зорі відновлення української державності – 9 червня 1994 року.

У нашій залі присутні гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Ведучий. Та перш ніж розпочати урочисту частину заходу, прошу вас вшанувати пам’ять: загиблих патріотів України в Бабиному Яру, пам’ять полеглих воїнів УПА, ОУН, репресованих, політв’язнів; схилити голови на знак шани й пам’яті про Героїв сучасної російсько-української війни та вбитих державою-терористкою росією цивільних мешканців України хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання.) Дякую!

Ведучий: Запрошую до вступного слова волонтерку, психологиню, поетесу, голову Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Лілію  Крисько.               

Лілія Крисько. Шановні колеги, друзі, учасники та гості нашого заходу. Безмежно вдячна Вам за те, що завітали до цієї затишної світлиці Заліщицької міської бібліотеки.  Доля славетної патріотки України Олени Теліги співзвучна з тисячами українців, які ведуть боротьбу з рашистськими загарбниками і мають віру, що перемога буде за нами. Її героїчне життя, як і смерть, об’єднують минуле й сьогодення, а це доводить, що ми маємо бути більш рішучими і спільними зусиллями творити нашу історію.

 Пісня 1-ша.

До вашої уваги пісня «Запалю свічу» на слова і музику Руслани Лоцман у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.

 Ведучий. Згадаємо важливі факти з життя поетеси і діячки ОУН Олени Теліги. Вона народилася  21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській інтелігентній родині. Батько Іван Шовгенів – учений, інженер-гідротехнік, походив зі Слобожанщини. Мати – Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська, вчителька, походила з Поділля, з давньої української православної священницької родини.

 Змалку дівчина вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома, на жаль, розмовляли з дітьми російською. Але коли Олені виповнилося 12 років, сім’я переїхала в Київ, і там дівчина почала вивчати українську мову.

 У 1922 році, коли родина мігрувала до Чехословаччини, до дівчини прийшло усвідомлення цінності того, що вона – українка. Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії Української Народної Республіки. А протягом 1923–1929 років навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі.

 Слід згадати, що на зібранні в Народному Домі в 1930-х роках, де були присутні російські емігранти-монархісти, прозвучали образливі слова проти української мови. Олена відразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!”

 Модераторка: На одній із вечірок Олена познайомилася з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який чудово грав на бандурі, походив з Кубанських козаків і був старшиною армії Української Народної Республіки, свого часу був ад’ютант Симона Петлюри, інженером, фотографом.

У Чехословаччині Олена разом із  Михайлом брали участь у танцювальній групі Василя Авраменка, також вони відвідували аматорський драматичний гурток. У серпні 1926 року закохані поєднали свої долі.              

Пісня 2-га.

До вашої уваги стрілецька пісня «Повіяв вітер степовий» на слова Івана Витвицького у виконанні артистки обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.   

 Ведучий. Протягом 1939 – 1941 років Олена перебувала в Кракові. Тут у неї  відбулася доленосна зустріч з Олегом Ольжичем – відомим поетом, громадським і політичним діячем, одним із керівників націоналістичного руху. Саме тоді Олена вирішила вступити до Організації Українських Націоналістів. Вона тісно співпрацювала Олегом Ольжичем у культурно-освітній референтурі.

 Після розколу ОУН (цю подію Олена Теліга сприйняла, як загальнонаціональну і свою особисту трагедію), вона залишилася в середовищі, керованому полковником Андрієм Мельником. Жінка розуміла, що уже розгорнулася Друга світова війна і на столицю чатує небезпека, тому бажання допомогти Україні її не покидало.

Пісня 3-тя.

Запрошую до виступу Тетяну Шпорту, у її виконанні прозвучить пісня «Балада про мальви», автор слів Богдан Гура,  музика Володимира Івасюка.

 Модераторка: Олена Теліга, уривок із вірша «Поворот».                            

                                             ПОВОРОТ

Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги...
…………………………………….
…Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде – чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти – дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.

   Ведучий: Після початку радянсько-німецької війни, в липні 1941 року, в складі похідних груп ОУН разом із письменником і редактором Уласом Самчуком  Олена нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. А в жовтні 1941 року прибула до окупованого німецькою армією Києва.

Не шкодуючи сил, Олена Теліга та її побратими беруться за налагодження громадського, політичного та культурного життя в Києві. Поетеса організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово» і починає редагувати літературний тижневик «Літаври». Газета торкалась різних питань і мала яскраве антиімперське забарвлення.

 Модераторка:  Уривок із вірша Олени Теліги  «Сучасникам».

СУЧАСНИКАМ

Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби – спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай порив раптовий.
…………………………………….
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце – в хуртовині сніжній,
Купати душу – у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

Ведучий. Пісня 4-та. Звучить пісня «Чуєш брате мій» на слова Богдана Лепкого, музику Левка Лепкого. У виконанні чарівної і талановитої вокалістки – Тетяни Шпорти.

Ведучий. Олена Теліга не брала до уваги постанов німецької влади,  принципово ігнорувала їхні вказівки. Врешті, після арешту 12 грудня редакції «Українського слова» було заборонено й видання «Літаври».

Друзі попереджали Олену, що гестапо готує засідку у приміщенні Спілки  письменників і радили їй туди не йти. На це вона відповіла: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту. Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого до Спілки письменників прибули гестапівці і заявили: «Хто не належить до Спілки письменників, можете покинути приміщення». Чоловік Олени – Михайло Теліга, який не входив до Спілки письменників, – цією можливістю не скористався і був заарештований разом із дружиною.

Модераторка. Пророчий вірш Олени Теліги «Засудженим».

          ЗАСУДЖЕНИМ

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати – не битись, а спать?
В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять.
……………………………………………
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову –  спаливши життя.
І, мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю – зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

Ведучий: У київському ґестапо Олена перебувала у камері № 34. На стіні залишила намальований тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року Олену Телігу разом із чоловіком і соратниками нацисти розстріляли в Бабиному Яру. А один із німецьких офіцерів після її смерті  зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки Олени Теліги. Її ім’я виринуло із забуття через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р., в Бабиному Яру, було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем.

Було створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О. Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.

 Модераторка. У наших Заліщиках, на вулиці Лесі Українки, встановлено меморіальну дошку на честь Олени Теліги. У серпні 1936 року відома українська поетеса та діячка ОУН відпочивала в Заліщиках. Разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим вона зупинялася на віллі «Вікторія», поблизу Тінистого пляжу.

Урочисте відкриття цієї пам'ятної таблиці відбулося 24 серпня 2006 року до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження Олени Теліги.

Варто зазначити, що Олег Ольжич, який був соратником Олени Теліги, в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує В.Верига у книзі “Там, де Дністер круто в`ється”. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам`ятний знак Олегу Ольжичу у 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

 ·        Запрошуємо до слова першого заступника Заліщицького міського голови Романа Петровича Краснюка.

Модераторка: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

На сьогодні відомо 38 віршів із написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки.

Перші видання поетичних творів Олени Теліги окремими збірками вийшли друком на еміграції:

• «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О. Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні межі» (1977).

Вашій увазі пропонуємо виставку книг про життя і творчість Олени Теліги. Назвою стали слова самої поетки: «Життя – це боротьба, а бортьба – це справжнє життя». Тут представлені:

·    книга поезій Олени Теліги та Олега Ольжича «Дороговказ» (Київ, 1994 рік);

·   видання листів поетки та спогади про неї (книга побачила світ у 2003 році), саме тут є лист про Заліщики, адресований Ксенії Світлик у Коломию;

·   книжка «Олена Теліга» 2024 року видання, автором якої є Богдан Червак – громадський і політичний діяч, Голова ОУН з 2012 року;

·   «Слово і доля» (2006 року) – це видання досліджень академіка Національної Академії Наук України, професора Миколи Жулинського, в якій є розділ про Олену Телігу;

·  Ще одна книга професора Миколи Жулинського 2011 року видання «Українська література: творці і твори», де розділ на 20 сторінках присвячений О.Телізі та її віршам, а також інші видання про українську літературу тієї доби.

· На виставці представлений бібліографічний покажчик, підготовлений і виданий у Заліщицькій бібліотеці «Велети українського духу», про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї, а також публіцистична феміністична стаття Олени Теліги «Якими нас прагнете?», що була надрукована у 1935 році у «Віснику». Ви також можете прочитати в цитатах думки Олени Теліги, висловлювання її батька Івана Шовгеніва, а також Дмитра Донцова про поетку.

 Ведучий:

· Запрошуємо виступити Ольгу Йосипівну Тракало, фахівчиню бібліотечної справи, членкиню НСЖУ, заслужену працівницю культури України.

· Слово надаємо письменниці, вчительці української мови та літератури, лавреатці Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Ганні Михайлівні Рибцуник.

· До мікрофона запрошуємо фахівця НПП «Дністровський каньйон», краєзнавця Аркадія Івановича Сідорова.

Ведучий. Олена Теліга героїчно загинула за Україну дуже молодою, залишивши по собі творчий поетичний і публіцистичний спадок. Життя її було яскраве і коротке. Та її справа живе, адже боротьба за вільну Україну триває під час сучасної жорстокої російсько-української війни і на фронті, і в тилу.

 Модераторка. У нашій залі присутня волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько. Очолювана пані Лілією організація проводиться велику просвітницьку роботу, а також надає вагому допомогу нашим доблесним захисникам на передову. Ліля Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу», а нова її книжка віршів готується до друку. Тож запрошуємо нашу гостю до слова! (Виступ Лілії Крисько).

 Ведучий.

·  Слово має письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран.

· Запрошуємо виступити поета, історика, члена Спілки слов’янських письменників України, учасника літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій міській бібліотеці Івана Козака.

·  У події бере участь літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан. Вам слово, пані Валентино!

 

Модераторка: Звучить українська народна пісня у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяни Шпорти.

 

Модераторка:  Щиро дякуємо всім учасникам та гостям за зворушливу й наснажуючу атмосферу сьогоднішньої  літературної години.

Нехай завжди живе пам’ять про славетну патріотку Олену Телігу і всіх, хто загинув за волю та незалежність України. Тож об’єднаймося зараз у спільному виконанні Державного Гімну України.

 Модераторка. Плеяда жінок-борчинь, в колі яких - О.Теліга:

 

•      Княгиня Ольга – княгиня київська, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944 р.) зійшла на київський престол та була фактичною правителькою Русі в 944—964 рр. «Повість временних літ» містить сказання про помсту Ольги древлянам за вбивство чоловіка.

•      Леся Українка -   письменниця, перекладачка й культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» і групи Українська соціал-демократія. Входить у перелік найвідоміших жінок України.

•      Ольга Кобилянська -  письменниця-модерністка, феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки. Авторка творів про проблеми українського жіноцтва та буковинського села на межі століть. Одна з найважливіших постатей раннього модернізму в українській літературі.

•      Світлана Нагорна-Гордійчук - волонтерка, засновниця благодійного фонду «Лемберґ Волонтери» (2022), повернулася з Люксембурга в Україну.

  •      Яна Зінкевич – медикиня-доброволиця, політична діячка політична діячка. Засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри».

•      Ярина Чорногуз - морська піхотинка, бойова медикиня, розвідниця та операторка БПЛА. Лауреатка Національної премії ім. Т.Шевченка (2024), авторка збірки «Як вигинається воєнне коло» .

•      Юлія Паєвська (псевдо: «Тайра») — парамедик, волонтер, доброволиця; командир підрозділу «Янголи Тайри», президентка федерації айкідо «Мутокукай-Україна», пережила російський полон, авторка збірки віршів «Наживо».

•      Тата Кеплер  —  громадська діячка,  волонтерка з 2014 р., керівниця благо-дійного проєкту «Птахи», який допомагає військовим та цивільним. «Птахи» їдуть у сірі зони, звільнені території та далекі села, обʼїздили близько сотні деоку-пованих населених пунктів та передали гуманітарної допомоги на мільйони грн.

 

Полум’яні межі українського духу: Як у Заліщиках воскресла «ясна зоря» Олени Теліги… (Літературна година у Заліщицькій міській бібліотеці)

 

#120_років_від_дня_народження_Олени_Теліги

 

Полум’яні межі українського духу:

Як у Заліщиках воскресла «ясна зоря» Олени Теліги…

 

       Олена Теліга увірвалася в українську культуру та визвольний рух, мов стрімка комета, залишивши по собі яскравий золотий слід, який не здатні стерти ні десятиліття примусового радянського забуття, ні згарища воєн…

       У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року зібралися ті, для кого це світло є не просто історичним артефактом, а живим дороговказом. Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, отримала промовисту назву: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Ця подія стала не просто академічним заходом пам’яті, а своєрідним духовним мостом між епохою розстріляного національного відродження та нашою складною сучасністю боротьби проти російського ворога за самостійну і незалежну Україну.

       Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року».

       Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і  життя за право України бути на планеті Земля.

       Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько, наголосивши на тому, що доля славетної патріотки Олени Теліги сьогодні дивовижно резонує з долями тисяч українців, які ведуть запеклу боротьбу з рашистськими загарбниками. Її життя та смерть – це міцний вузол, що зв’язує минуле й сьогодення, закликаючи нас до рішучості й спільнодії.

       Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яскраве й контрастне. Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інтелігентів Слобожанщини та Поділля (батько – інженер-гідротехнік Іван Шовгенів, мати – вчителька Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська). Парадоксально, але дівчинка, яка вільно володіла французькою й німецькою, тривалий час не знала української, оскільки в родині розмовляли російською мовою. Справжнє переродження відбулося після переїзду родини до Києва у 1918 році, а згодом – в еміграції, у Чехословаччині. Своєрідним хрещенням вогнем став випадок у Празі в 1930-х роках. На зібранні російських монархістів, де паплюжили українську мову, юна Олена підвелася й, мов розітнувши повітря мечем, кинула в обличчя шовіністам: «Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!»

       Там же, у Чехії, вона зустріла своє кохання – кубанського козака, бандуриста, старшину армії УНР Михайла Телігу. Їхній союз, укладений у серпні 1926 року, став союзом двох рівновеликих планет, що рухалися по одній орбіті до самого кінця.

       Атмосферу тієї епохи на заході майстерно й талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького).

       Нова сторінка біографії Олени Теліги відкрилася в Кракові у 1939 році, де відбулася її доленосна зустріч із поетом та діячем ОУН Олегом Ольжичем. Вона стає членкинею ОУН, працює в культурно-освітній референтурі. А в жовтні 1941 року, нелегально перетнувши кордон, Олена прибуває до окупованого нацистами Києва. Це рішення було свідомим кроком у пащу звіра.

       У Києві Олена очолює Спілку українських письменників та редагує тижневик «Літаври», який мав яскраве антиімперське забарвлення. Вона відмовлялася підкорятися німецьким постановам, вважаючи, що компроміс із окупантом – це смерть для митця. Коли гестапо закрило часопис і почало арешти, друзі благали Олену втекти. Її відповідь, яку процитував ведучий, звучить як вічний маніфест честі:

«Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність... Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

       9 лютого 1942 року її заарештували. Чоловік Михайло, хоч і мав змогу врятуватися, добровільно пішов за своєю музою в гестапівські катівні. Камера № 34 стала останнім прихистком. На її стіні Олена залишила свій автограф – намальований тризуб і слова: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

       21 лютого 1942 року в Бабиному Яру їхні життя обірвав свинець окупантів. Навіть вороги були вражені її мужністю: німецький офіцер пізніше зізнався, що не бачив чоловіків, які б так героїчно вмирали, як ця тендітна й вродлива жінка.

       У пам’ять про цю трагедію та незламність Тетяна Шпорта виконала легендарну «Баладу про мальви» (слова Богдана Гури, музика Володимира Івасюка) та тужливу «Чуєш, брате мій» (слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого). А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим».

       Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу. Саме звідси вона писала листи, де розповідала  про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию. Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН.

       Модераторка також згадала, що соратник О. Теліги Олег Ольжич в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує у книзі «Там, де Дністер круто в`ється» Василь Верига, наш земляк, дійсний член НТШ, віце-президент Світового Конгресу вільних українців. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам’ятний знак Олегу Ольжичу в 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

       Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк, який наголосив на важливості збереження історичної пам'яті про видатних діячів у громаді.

       Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури, представивши книжкову виставку, назвою якої стали слова самої Олени Теліги: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя». Серед іншого Оксана Іванівна зупинилася на бібліографічному покажчику «Велети українського духу» (про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї), який підготовлений Заліщицькою бібліотекою.

       Слово на заході мала фахівчиня бібліотечної справи, членкиня НСЖУ, заслужена працівниця культури України Ольга Тракало, яка поділилася спогадами  про те, як упродовж багатьох років у Заліщиках вшановували життя і творчість Олени Теліги, Олега Ольжича.

       Письменниця, вчителька української мови та літератури, лавреатка Всеукраїнської премії ім. Петра Ковальчука Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець, засновницею Всеукраїнського жіночого товариства, посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки на її честь. Ганна Михайлівна декламувала власні вірші про Олену Телігу.

       Фахівець відділу еколого-освітньої роботи НПП «Дністровський каньйон», краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики у різний час, декламував вірш Олени Теліги.

       Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи голова літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій бібліотеці, членкиня Спілки слов’янських письменників України, педагогиня Богдана Стефанюк.

       Гості з Товстенської громади, поети, автори книг Ольга Кухта та Володимир Забарило подякували за надихаючу подію, декламували власні поезії, присвячені сучасним захисникам і захисницям, які фактично продовжуючи справу Олени Теліги, борються за нашу Україну в російсько-українській війні.

  У другому блоці літературної зустрічі виступила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, в якій об’єднані на цей час 35 членів, про велику просвітницьку роботу, а також вагому допомогу нашим доблесним Збройним Силам України, супроводжуючи фактами-фотопрезентацією роботи. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, розповіла про свою патріотичну родину. Пані  Лілія подарувала свою збірку «У полоні часу» Заліщицькій міській книгозбірні.

       Письменник, поет, редактор, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран у своєму виступі наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини, говорив про видання нових колективних збірників, подарував книги, поетичні буклети Заліщицькій бібліотеці, Лілії Крисько, Оксані Дяків.

       Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще чудово акапельно виконала дві пісні: «Ой роде наш красний!» і «Там, за лісом, за лугом» (на слова Осипа Маковея).

       Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів.

       Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім за те, що бібліотека залишається живим осередком культури, де плекається українське слово.

       Захід у Заліщиках став майданчиком для осмислення феномену українського жіночого лідерства й волонтерства. Олена Теліга – це не поодинокий спалах, а частина яскравого сузір'я українок, які в різні епохи тримали й нині тримають на своїх плечах небо нашої нації.

       Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України.

       Технічно захід забезпечував Ігор Дронь.

       Пам’ять про Героїв має бути дієвою. Саме тому під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала багаторічному заліщицькому волонтеру Ярославу Гринишину, аби ці гроші долучити до придбання необхідного спорядження для наших бійців на передовій.

       Олена Теліга колись писала: «Не треба слів! Хай буде тільки діло…» Минуло 120 років від дня її народження, понад вісімдесят років – із часу загибелі молодої борчині ОУН. Але її «ясна зоря» продовжує світити.. І поки в українських містах і селах звучить її поезія, а українські жінки й чоловіки тримають зброю та волонтерський фронт, Україна є і буде…

 

Оксана Михайлюк, письменниця, журналістка,

м. Заліщики, Тернопільська область