Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН (Сценарій)

 

Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття

Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН

Запрошені гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Модераторка: Вітаю Вас, шановні учасники літературної години, присвяченої 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН.

Оскільки назва цієї імпрези: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття», сьогодні ми хочемо не тільки вшанувати видатну українську поетку і борчиню за волю України,  але й наголосити на тому, що вогонь її боротьби не згаснув, але горить і до нині, завдячуючи діяльності наших сучасників і сучасниць, які об’єдналися під знаменом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, яке постало ще на зорі відновлення української державності – 9 червня 1994 року.

У нашій залі присутні гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Ведучий. Та перш ніж розпочати урочисту частину заходу, прошу вас вшанувати пам’ять: загиблих патріотів України в Бабиному Яру, пам’ять полеглих воїнів УПА, ОУН, репресованих, політв’язнів; схилити голови на знак шани й пам’яті про Героїв сучасної російсько-української війни та вбитих державою-терористкою росією цивільних мешканців України хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання.) Дякую!

Ведучий: Запрошую до вступного слова волонтерку, психологиню, поетесу, голову Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Лілію  Крисько.               

Лілія Крисько. Шановні колеги, друзі, учасники та гості нашого заходу. Безмежно вдячна Вам за те, що завітали до цієї затишної світлиці Заліщицької міської бібліотеки.  Доля славетної патріотки України Олени Теліги співзвучна з тисячами українців, які ведуть боротьбу з рашистськими загарбниками і мають віру, що перемога буде за нами. Її героїчне життя, як і смерть, об’єднують минуле й сьогодення, а це доводить, що ми маємо бути більш рішучими і спільними зусиллями творити нашу історію.

 Пісня 1-ша.

До вашої уваги пісня «Запалю свічу» на слова і музику Руслани Лоцман у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.

 Ведучий. Згадаємо важливі факти з життя поетеси і діячки ОУН Олени Теліги. Вона народилася  21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській інтелігентній родині. Батько Іван Шовгенів – учений, інженер-гідротехнік, походив зі Слобожанщини. Мати – Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська, вчителька, походила з Поділля, з давньої української православної священницької родини.

 Змалку дівчина вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома, на жаль, розмовляли з дітьми російською. Але коли Олені виповнилося 12 років, сім’я переїхала в Київ, і там дівчина почала вивчати українську мову.

 У 1922 році, коли родина мігрувала до Чехословаччини, до дівчини прийшло усвідомлення цінності того, що вона – українка. Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії Української Народної Республіки. А протягом 1923–1929 років навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі.

 Слід згадати, що на зібранні в Народному Домі в 1930-х роках, де були присутні російські емігранти-монархісти, прозвучали образливі слова проти української мови. Олена відразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!”

 Модераторка: На одній із вечірок Олена познайомилася з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який чудово грав на бандурі, походив з Кубанських козаків і був старшиною армії Української Народної Республіки, свого часу був ад’ютант Симона Петлюри, інженером, фотографом.

У Чехословаччині Олена разом із  Михайлом брали участь у танцювальній групі Василя Авраменка, також вони відвідували аматорський драматичний гурток. У серпні 1926 року закохані поєднали свої долі.              

Пісня 2-га.

До вашої уваги стрілецька пісня «Повіяв вітер степовий» на слова Івана Витвицького у виконанні артистки обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.   

 Ведучий. Протягом 1939 – 1941 років Олена перебувала в Кракові. Тут у неї  відбулася доленосна зустріч з Олегом Ольжичем – відомим поетом, громадським і політичним діячем, одним із керівників націоналістичного руху. Саме тоді Олена вирішила вступити до Організації Українських Націоналістів. Вона тісно співпрацювала Олегом Ольжичем у культурно-освітній референтурі.

 Після розколу ОУН (цю подію Олена Теліга сприйняла, як загальнонаціональну і свою особисту трагедію), вона залишилася в середовищі, керованому полковником Андрієм Мельником. Жінка розуміла, що уже розгорнулася Друга світова війна і на столицю чатує небезпека, тому бажання допомогти Україні її не покидало.

Пісня 3-тя.

Запрошую до виступу Тетяну Шпорту, у її виконанні прозвучить пісня «Балада про мальви», автор слів Богдан Гура,  музика Володимира Івасюка.

 Модераторка: Олена Теліга, уривок із вірша «Поворот».                            

                                             ПОВОРОТ

Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги...
…………………………………….
…Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде – чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти – дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.

   Ведучий: Після початку радянсько-німецької війни, в липні 1941 року, в складі похідних груп ОУН разом із письменником і редактором Уласом Самчуком  Олена нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. А в жовтні 1941 року прибула до окупованого німецькою армією Києва.

Не шкодуючи сил, Олена Теліга та її побратими беруться за налагодження громадського, політичного та культурного життя в Києві. Поетеса організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово» і починає редагувати літературний тижневик «Літаври». Газета торкалась різних питань і мала яскраве антиімперське забарвлення.

 Модераторка:  Уривок із вірша Олени Теліги  «Сучасникам».

СУЧАСНИКАМ

Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби – спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай порив раптовий.
…………………………………….
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце – в хуртовині сніжній,
Купати душу – у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

Ведучий. Пісня 4-та. Звучить пісня «Чуєш брате мій» на слова Богдана Лепкого, музику Левка Лепкого. У виконанні чарівної і талановитої вокалістки – Тетяни Шпорти.

Ведучий. Олена Теліга не брала до уваги постанов німецької влади,  принципово ігнорувала їхні вказівки. Врешті, після арешту 12 грудня редакції «Українського слова» було заборонено й видання «Літаври».

Друзі попереджали Олену, що гестапо готує засідку у приміщенні Спілки  письменників і радили їй туди не йти. На це вона відповіла: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту. Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого до Спілки письменників прибули гестапівці і заявили: «Хто не належить до Спілки письменників, можете покинути приміщення». Чоловік Олени – Михайло Теліга, який не входив до Спілки письменників, – цією можливістю не скористався і був заарештований разом із дружиною.

Модераторка. Пророчий вірш Олени Теліги «Засудженим».

          ЗАСУДЖЕНИМ

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати – не битись, а спать?
В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять.
……………………………………………
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову –  спаливши життя.
І, мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю – зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

Ведучий: У київському ґестапо Олена перебувала у камері № 34. На стіні залишила намальований тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року Олену Телігу разом із чоловіком і соратниками нацисти розстріляли в Бабиному Яру. А один із німецьких офіцерів після її смерті  зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки Олени Теліги. Її ім’я виринуло із забуття через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р., в Бабиному Яру, було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем.

Було створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О. Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.

 Модераторка. У наших Заліщиках, на вулиці Лесі Українки, встановлено меморіальну дошку на честь Олени Теліги. У серпні 1936 року відома українська поетеса та діячка ОУН відпочивала в Заліщиках. Разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим вона зупинялася на віллі «Вікторія», поблизу Тінистого пляжу.

Урочисте відкриття цієї пам'ятної таблиці відбулося 24 серпня 2006 року до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження Олени Теліги.

Варто зазначити, що Олег Ольжич, який був соратником Олени Теліги, в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує В.Верига у книзі “Там, де Дністер круто в`ється”. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам`ятний знак Олегу Ольжичу у 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

 ·        Запрошуємо до слова першого заступника Заліщицького міського голови Романа Петровича Краснюка.

Модераторка: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

На сьогодні відомо 38 віршів із написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки.

Перші видання поетичних творів Олени Теліги окремими збірками вийшли друком на еміграції:

• «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О. Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні межі» (1977).

Вашій увазі пропонуємо виставку книг про життя і творчість Олени Теліги. Назвою стали слова самої поетки: «Життя – це боротьба, а бортьба – це справжнє життя». Тут представлені:

·    книга поезій Олени Теліги та Олега Ольжича «Дороговказ» (Київ, 1994 рік);

·   видання листів поетки та спогади про неї (книга побачила світ у 2003 році), саме тут є лист про Заліщики, адресований Ксенії Світлик у Коломию;

·   книжка «Олена Теліга» 2024 року видання, автором якої є Богдан Червак – громадський і політичний діяч, Голова ОУН з 2012 року;

·   «Слово і доля» (2006 року) – це видання досліджень академіка Національної Академії Наук України, професора Миколи Жулинського, в якій є розділ про Олену Телігу;

·  Ще одна книга професора Миколи Жулинського 2011 року видання «Українська література: творці і твори», де розділ на 20 сторінках присвячений О.Телізі та її віршам, а також інші видання про українську літературу тієї доби.

· На виставці представлений бібліографічний покажчик, підготовлений і виданий у Заліщицькій бібліотеці «Велети українського духу», про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї, а також публіцистична феміністична стаття Олени Теліги «Якими нас прагнете?», що була надрукована у 1935 році у «Віснику». Ви також можете прочитати в цитатах думки Олени Теліги, висловлювання її батька Івана Шовгеніва, а також Дмитра Донцова про поетку.

 Ведучий:

· Запрошуємо виступити Ольгу Йосипівну Тракало, фахівчиню бібліотечної справи, членкиню НСЖУ, заслужену працівницю культури України.

· Слово надаємо письменниці, вчительці української мови та літератури, лавреатці Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Ганні Михайлівні Рибцуник.

· До мікрофона запрошуємо фахівця НПП «Дністровський каньйон», краєзнавця Аркадія Івановича Сідорова.

Ведучий. Олена Теліга героїчно загинула за Україну дуже молодою, залишивши по собі творчий поетичний і публіцистичний спадок. Життя її було яскраве і коротке. Та її справа живе, адже боротьба за вільну Україну триває під час сучасної жорстокої російсько-української війни і на фронті, і в тилу.

 Модераторка. У нашій залі присутня волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько. Очолювана пані Лілією організація проводиться велику просвітницьку роботу, а також надає вагому допомогу нашим доблесним захисникам на передову. Ліля Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу», а нова її книжка віршів готується до друку. Тож запрошуємо нашу гостю до слова! (Виступ Лілії Крисько).

 Ведучий.

·  Слово має письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран.

· Запрошуємо виступити поета, історика, члена Спілки слов’янських письменників України, учасника літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій міській бібліотеці Івана Козака.

·  У події бере участь літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан. Вам слово, пані Валентино!

 

Модераторка: Звучить українська народна пісня у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяни Шпорти.

 

Модераторка:  Щиро дякуємо всім учасникам та гостям за зворушливу й наснажуючу атмосферу сьогоднішньої  літературної години.

Нехай завжди живе пам’ять про славетну патріотку Олену Телігу і всіх, хто загинув за волю та незалежність України. Тож об’єднаймося зараз у спільному виконанні Державного Гімну України.

 Модераторка. Плеяда жінок-борчинь, в колі яких - О.Теліга:

 

•      Княгиня Ольга – княгиня київська, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944 р.) зійшла на київський престол та була фактичною правителькою Русі в 944—964 рр. «Повість временних літ» містить сказання про помсту Ольги древлянам за вбивство чоловіка.

•      Леся Українка -   письменниця, перекладачка й культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» і групи Українська соціал-демократія. Входить у перелік найвідоміших жінок України.

•      Ольга Кобилянська -  письменниця-модерністка, феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки. Авторка творів про проблеми українського жіноцтва та буковинського села на межі століть. Одна з найважливіших постатей раннього модернізму в українській літературі.

•      Світлана Нагорна-Гордійчук - волонтерка, засновниця благодійного фонду «Лемберґ Волонтери» (2022), повернулася з Люксембурга в Україну.

  •      Яна Зінкевич – медикиня-доброволиця, політична діячка політична діячка. Засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри».

•      Ярина Чорногуз - морська піхотинка, бойова медикиня, розвідниця та операторка БПЛА. Лауреатка Національної премії ім. Т.Шевченка (2024), авторка збірки «Як вигинається воєнне коло» .

•      Юлія Паєвська (псевдо: «Тайра») — парамедик, волонтер, доброволиця; командир підрозділу «Янголи Тайри», президентка федерації айкідо «Мутокукай-Україна», пережила російський полон, авторка збірки віршів «Наживо».

•      Тата Кеплер  —  громадська діячка,  волонтерка з 2014 р., керівниця благо-дійного проєкту «Птахи», який допомагає військовим та цивільним. «Птахи» їдуть у сірі зони, звільнені території та далекі села, обʼїздили близько сотні деоку-пованих населених пунктів та передали гуманітарної допомоги на мільйони грн.