На фестиваль-конкурс «Струни українського слова» - 2026

#Конкурс

фестиваль-конкурс «Струни українського слова»

Організатори Національного фестивалю «Код нації» оголосили про проведення фестивалю-конкурсу поетичного слова «Струни українського слова» (Луганська область), в якому в ці дні взяла участь Заліщицька міська центральна публічна бібліотека. Фестиваль-конкурс присвячений відзначенню Дня української писемності та мови, а також Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.

Мета Фестивалю-конкурсу – популяризація української мови та літератури, поетичного мистецтва, збереження культурної спадщини, виявлення та підтримка обдарованих дітей, молоді, дорослих, а також згуртування громад довкола українських духовних цінностей. До участі у Фестивалі-конкурсі запрошені декламатори та автори поетичних творів. Творче змагання проводиться у дистанційному форматі.

Конкурсна програма розподіляється за трьома віковими категоріями:

· I категорія: діти віком до 14 років (включно);

· II категорія: молодь віком від 15 до 18 років (включно);

· III категорія: учасники віком від 19 років і старші (без обмежень).

Від Заліщицької міської публічної бібліотеки на Фестиваль-конкурс надіслано два відео в третій категорії, заповнені анкети і згоди на обробку персональних даних у номінаціях: «Поетична декламація» (виконання творів українських класиків, сучасних авторів чи земляків), а також «Авторська поезія» (читання власних віршів українською мовою).

Журі оцінює виступи учасників за 10-бальною шкалою за такими критеріями: рівень виконавської майстерності та дикція, органічність, емоційність та відчуття ритму, глибина розкриття теми та поетичного образу, відповідність репертуару віковій категорії, сценічна культура (або якість та естетика відеозапису для онлайн-формату).

Оцінювання виступів відбудеться з 28 жовтня по 6 листопада. Результати будуть оголошені 9 листопада 2026 року – до Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.

Покликання на відео Оксани Дяків: "Каменярі" Івана Франка. Читає Оксана Дяків, бібліограф Заліщицької міської публічної бібліотеки: https://www.youtube.com/watch?v=6_4Cng8fEWQ&t=11s

Поетка, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Оксана Дяків читає свої вірші, присвячені рідному місту Заліщики:

https://www.youtube.com/watch?v=ZsEoTGfAn6U&t=11s

В альманасі-газеті "Золотослів" (м. Одеса) опубліковано статтю Оксани Дяків (Михайлюк), бібліографа Заліщицької міської бібліотеки, про вшанування 120-ліття від дня народження поетки, борчині ОУН Олени Теліги у книгозбірні

 #Публікації_в_пресі

Про роботу Заліщицької міської центральної рублічної бібліотеки з вшанування видатних постатей України, зокрема Олени Теліги - поетки, публіцистки, діячки ОУН, яка перебувала в Заліщиках, тепер знають і на Одещині.

Так, стаття про урочисту імпрезу з нагоди відзначення в 2026 році 120-ліття від дня народження борчині за незалежність України громадськістю Заліщанщини та Буковини опублікована на розвороті періодичної повноколірної газети-альманаху "Золотослів" обсягом 68 сторінок, яка нещодавно побачила світ в Одесі. Авторка статті - Оксана Дяків (Михайлюк), бібліограф Заліщицької міської бібліотеки.

Дату 120-річчя від дня народження Олени Іванівни Теліги згідно з Постановою Верховної Ради України № 14203 від 18 грудня 2025 року включено до переліку визначних ювілеїв, які офіційно відзначаються на державному рівні в 2026 році.

"Золотослів" - це друкований орган Одеської організації Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Спасибі редакції цього альманаху, даний примірник якого зараз знаходиться в Інтернет-центрі книгозбірні, з ним можна ознайомитися, за співпрацю в інформаційному полі!

До слова, з метою популяризації роботи Заліщицької міської бібліотеки, інформування громадськості про культурологічні події та бібліотечні заходи, які відбуваються в стінах нашої книгозбірні, систематично публікуються матеріали в обласних газетах "Свобода", "Сільський господар" (м. Тернопіль), у районній газеті "Голос народу" (м. Чортків), за що ми вдячні редакційним колективам цих видань.

Шановні читачі нашої бібліотеки! Запрошуємо вас у читальну залу ЗМЦПБ для ознайомлення з новими періодичними виданнями, які передплачує для читачів бібліотека.

Варто знати, що запропоновані в нашій книгозбірні українські періодичні видання, які багато років поспіль творяться фаховими журналістами, дійсно мають вищий рівень довіри, ніж випадкові дописи в соціальних мережах.

Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув: імпреза до 120-річчя від дня народження Олени Теліги та вірші Оксани Дяків "Олена Теліга" та "Берегині України"

 

Полум’яні межі українського духу:

Як у Заліщиках воскресла «ясна зоря» Олени Теліги…

Олена Теліга увірвалася в українську культуру та визвольний рух, мов стрімка комета, залишивши по собі яскравий золотий слід, який не здатні стерти ні десятиліття примусового радянського забуття, ні згарища воєн…

У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року зібралися ті, для кого це світло є не просто історичним артефактом, а живим дороговказом. Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, отримала промовисту назву: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Ця подія стала не просто академічним заходом пам’яті, а своєрідним духовним мостом між епохою розстріляного національного відродження та нашою складною сучасністю боротьби проти російського ворога за самостійну і незалежну Україну.

Модераторка заходу, письменниця, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України, членкиня НСЖУ, НТШ, Спілки слов’янських письменників України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року».

Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови під час хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, серед яких була Олена Теліга та її чоловік Михайло Теліга, вшановували полеглих героїв Організації Українських Націоналістів (ОУН), Української Повстанської Армії (УПА), закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає своє здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля.

Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько, наголосивши на тому, що доля славетної патріотки Олени Теліги сьогодні дивовижно резонує з долями тисяч українців, які ведуть запеклу боротьбу з рашистськими загарбниками. Її життя та смерть – це міцний вузол, що зв’язує минуле й сьогодення, закликаючи нас до рішучості й спільнодії.

Ведучі Оксана Дяків та Василь Дяків, супроводжуючи свої виступи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яке яскраве й контрастне.

Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інтелігентів Слобожанщини та Поділля (батько – інженер-гідротехнік Іван Шовгенів, мати – вчителька Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська). Парадоксально, але дівчинка, яка вільно володіла французькою й німецькою, тривалий час не знала української мови, оскільки в родині розмовляли російською. Справжнє переродження відбулося після переїзду родини до Києва у 1918 році, а згодом – в еміграції, у Чехословаччині. Своєрідним хрещенням вогнем став випадок у Празі в 1930-х роках. На зібранні російських монархістів, де паплюжили українську мову, юна Олена підвелася й, мов розітнувши повітря мечем, кинула в обличчя шовіністам: «Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!»

Там же, у Чехії, вона зустріла своє кохання – кубанського козака, бандуриста, старшину армії Української Народної Республіки (УНР) Михайла Телігу. Їхній союз, укладений у серпні 1926 року, став союзом двох рівновеликих планет, що рухалися по одній орбіті до самого кінця.

Атмосферу тієї епохи на заході майстерно й талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького).

Нова сторінка біографії Олени Теліги відкрилася в Кракові у 1939 році, де відбулася її доленосна зустріч із поетом та діячем Організації Українських Націоналістів (ОУН) Олегом Ольжичем. Вона стає членкинею ОУН, працює в культурно-освітній референтурі. А в жовтні 1941 року, нелегально перетнувши кордон, Олена прибуває до окупованого нацистами Києва. Це рішення було свідомим кроком у пащу звіра.

У Києві Олена Теліга очолює Спілку українських письменників та редагує тижневик «Літаври», який мав яскраве антиімперське забарвлення. Вона відмовлялася підкорятися німецьким постановам, вважаючи, що компроміс із окупантом – це смерть для митця.

Коли гестапо закрило часопис і почало арешти, друзі благали Олену втекти. Її відповідь, яку процитував ведучий заходу в бібліотеці, звучить як вічний маніфест честі: «Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність... Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого 1942 року її заарештували. Чоловік Михайло, хоч і мав змогу врятуватися, добровільно пішов за своєю музою в гестапівські катівні. Камера № 34 стала останнім прихистком. На її стіні Олена залишила свій автограф – намальований тризуб і слова: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року в Бабиному Яру їхні життя обірвав свинець окупантів. Навіть вороги були вражені мужністю Олени Теліги: німецький офіцер пізніше зізнався, що не бачив чоловіків, які б так героїчно вмирали, як ця тендітна й вродлива жінка.

    У пам’ять про цю трагедію та незламність поетки, борчині ОУН гостя з Буковини Тетяна Шпорта виконала легендарну «Баладу про мальви» (слова Богдана Гури, музика Володимира Івасюка) та тужливу «Чуєш, брате мій» (слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого). А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим».

Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту в м. Заліщики, поблизу Тінистого пляжу, що на березі річки Дністер. Саме звідси Олена писала листи до педагогині Ксенії Світлик у Коломию, в яких розповідала  про Заліщики.

Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН.

       Модераторка Оксана Дяків також згадала про те, що соратник О. Теліги Олег Ольжич у 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого Заліщицького краю, про що описує у книзі «Там, де Дністер круто в`ється» Василь Верига, наш земляк, дійсний член НТШ, віце-президент Світового Конгресу вільних українців. Саме тому в м. Заліщики споруджено пам’ятний знак Олегу Ольжичу в 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк, який наголосив на важливості збереження історичної пам'яті у громаді про видатних українських діячів.

Модераторка Оксана Дяків провела детальний огляд літератури, представивши книжкову виставку, назвою якої стали слова самої Олени Теліги: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя». Серед інших книг Оксана Іванівна зупинилася на бібліографічному покажчику «Велети українського духу» (про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї), який раніше підготовлений Заліщицькою бібліотекою.

Слово на заході мала фахівчиня бібліотечної справи, членкиня НСЖУ, заслужена працівниця культури України Ольга Тракало, яка поділилася спогадами  про те, як упродовж багатьох років у Заліщиках вшановували життя і творчість Олени Теліги та Олега Ольжича.

Письменниця, вчителька української мови та літератури, лавреатка Всеукраїнської премії ім. Петра Ковальчука Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець, засновницею Всеукраїнського жіночого товариства, посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки на її честь. Ганна Михайлівна декламувала власні вірші про Олену Телігу.

Фахівець відділу еколого-освітньої роботи НПП «Дністровський каньйон», краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики у різний час, декламував вірш Олени Теліги.

     Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи голова літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій бібліотеці, членкиня Спілки слов’янських письменників України, педагогиня Богдана Стефанюк.

Гості з Товстенської громади, поети, автори книг Ольга Кухта та Володимир Забарило подякували за надихаючу подію, декламували власні поезії, присвячені сучасним захисникам і захисницям, які фактично продовжуючи справу Олени Теліги: борються за нашу Україну під час жорстокої російсько-української війни.

У другому блоці літературної зустрічі виступила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, в якій об’єднані на цей час 35 членів, про велику просвітницьку роботу, а також вагому допомогу нашим доблесним Збройним Силам України, супроводжуючи фактами-фотопрезентацією роботи. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, розповіла про свою патріотичну родину. Пані  Лілія подарувала свою збірку «У полоні часу» Заліщицькій міській книгозбірні.

Письменник, поет, редактор, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран у своєму виступі наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини, говорив про видання нових колективних збірників, подарував книги, поетичні буклети Заліщицькій бібліотеці, співавторкам буклетів Лілії Крисько та Оксані Дяків.

Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще чудово акапельно виконала дві пісні: «Ой роде наш красний!» і «Там, за лісом, за лугом» (на слова Осипа Маковея).

Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів.

Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім за те, що бібліотека залишається живим осередком культури, де плекається українське слово. Технічно захід забезпечував звукорежисер Ігор Дронь.

Подія у Заліщиках стала майданчиком для осмислення феномену українського жіночого лідерства й волонтерства. Олена Теліга – це не поодинокий спалах, а частина яскравого сузір'я українок, які в різні епохи тримали й нині тримають на своїх плечах небо нашої нації.

Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України.

Пам’ять про Героїв має бути дієвою. Саме тому під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала багаторічному заліщицькому волонтеру Ярославу Гринишину, аби ці гроші долучити до придбання необхідного спорядження для наших бійців на передовій.

       Олена Теліга колись писала: «Не треба слів! Хай буде тільки діло…» Минуло 120 років від дня її народження, понад вісімдесят років – із часу загибелі молодої борчині ОУН. Але її «ясна зоря» продовжує світити.. І поки в українських містах і селах звучить її поезія, а українські жінки й чоловіки тримають зброю та волонтерський фронт, Україна є і буде… 

* * *   * * *   * * * 

Олена Теліга

У слові – ніжність, на душі – печать,

Вона ішла крізь бурі непокірно.

Її поезія – прозора, мов кришталь.

А серце Україна гріла вірно…

 

Звучав її високий світлий спів

Про честь і чин, і поступ до свободи.

Вона не знала слабкості й жалів,

Бо мислила про волю для народу.

 

В лавах ОУН, де гартувавсь вогонь,

Боролась Жінка, горда й величава.

Злітали вірші із її долонь –

Несли поетки дух, безсмертя, славу.

 

У Бабинім Яру згасав той день…

Та не згоріло її сильне слово

У тінях недоспіваних пісень!

А розцвіло на вільних стягах знову!

 

Олено, Ти – і лірика, і щит,

Провісниця нескореного краю!

Твій пафос крізь століття пломенить!

І пам'ять про Телігу не згасає…

 

Берегині України

Тендітність, фемінізм і гендер
На шальках різних чи єдиних?
Чи виграла жіночність тендер
В горнилі чоловічої гордині?.. 

Літопис світу возвеличив
Княгиню Ольгу та Чурай Марусю.
Зорею на турецькім видноколі
Був час Лісовської Настусі... 

Звитяжниці вкраїнські  – берегині,
Козачки й зв’язкові ОУН –
В історії ішли на рівних
Супроти рабства й скверни дум. 

Оленою Телігою пишатись
Повинні ми за подвиг її славний
І в Книзі Пам’яті ім’я закарбувати,
Бо кров пролита за святу державність! 

Софія Русова, Марія Заньковецька –
Освіта і мистецтво на стезі,
Яка веде від серця і до серця,
Щоб доля не спіткнулась на межі. 

Сміливо дійсність висуває
На фронт життя жіноче слово!
Костенко Ліна правду знає,
Бо очищає зерна від полови... 

Багато героїнь зростила
Земля Вкраїнськая велична.
А чоловіча слава й сила
Із ними поряд будуть вічно!

Оксана Дяків, письменниця,

заслужена журналістка України,

бібліограф Заліщицької міської бібліотеки,

членкиня НСЖУ, НТШ,

Спілки слов’янських письменників України 

м. Заліщики, Тернопільська область

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ІЗ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ ГРОМАДИ У ВИДАННІ «ЖЕРТОВНІСТЬ В ІМ’Я УКРАЇНИ»

 

Дяків Оксана Іванівна,

заслужена журналістка України, членкиня Наукового Товариства ім. Шевченка, НСЖУ, НСКУ, ВГО «Українська бібліотечна асоціація», бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки та вчитель вищої категорії Заліщицької державної гімназії Тернопільської обл.

  

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ ІЗ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ ГРОМАДИ У ВИДАННІ «Жертовність в ім’я України»

 Анотація. У статті досліджено краєзнавчо-інформаційну діяльність щодо видання «Жертовність в ім’я України» в умовах екзистенційної російсько-української війни. Проаналізовано інформаційно-бібліографічний та практичний досвід щодо фіксації, систематизації та популяризації відомостей про воїнів-земляків. Обґрунтовано значення видання як локальної ініціативи для формування регіональної та загальнонаціональної пам’яті.

Ключові слова: меморіалізація, пам’ять, біобібліографія, вебліографічні джерела, російсько-українська війна, Заліщицька громада, краєзнавство, електронні ресурси,  національно-патріотичне виховання.

24 лютого 2026 року минула четверта річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну, йде п’ятий рік війни. Водночас вже понад 12 років у ХХІ столітті триває новітня війна тоталітарного російського режиму проти Української держави, що почалася в лютому 2014 року.

Чотирирічний період повномасштабного вторгнення 2022–2026 років став випробуванням для всього українського суспільства. В історичному контексті ця часова віха викликає стійкі асоціації з тривалістю найкривавіших конфліктів ХХ століття. Чотири роки російсько-української війни – це особливо важлива дата для поколінь людей, які знають і пам’ятають, вивчали історію Другої світової війни. Адже 4 роки відбувалася кривава боротьба проти німецьких нацистів. Це число закарбувалося в пам'яті мільйонів людей.

Проте сучасна російсько-українська війна є унікальною за використанням новітніх технологій у поєднанні з класичними військовими способами тотального знищення цивільної інфраструктури.

У цьому контексті формування локальної пам’яті стає фундаментальною основою загальнонаціонального патріотичного дискурсу і національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Заліщицька міська об'єднана територіальна громада Чортківського району Тернопільської області з перших днів війни стала не лише тиловим осередком допомоги Збройним Силам України, але й сповнена трагічних і водночас героїчних сторінок, коли сотні уродженців краю стали до лав Збройних Сил України (ЗСУ), Національної Гвардії України (НГУ), Сил територіальної оборони (Сили ТрО) Збройних Сил України та інших військових формувань.

Багатьох родин торкнулася ця екзистенційна війна через важкі втрати, тривоги, очікування та надію.

З огляду на втрати серед захисників-краян постало завдання: зберегти ім'я кожного воїна, не допустити перетворення в сухі статистичні зведення імен та фактів боротьби проти російського ворога і подвигів наших земляків.

Захисники із Заліщицької об’єднаної територіальної громади доблесно та відповідально несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України, з гідністю виконуючи свій конституційний обов'язок перед державою. Війна, яка прийшла на українську землю, відібрала десятки тисяч життів. Серед загиблих є наші відважні земляки.

Щоб більше людей дізналося про героїв-земляків, їхні вчинки, подвиги та долі, підготовлено й укладено першу та другу частини книги «Жертовність в ім’я України».

У першій книзі під цією назвою розповідається про 33-ох загиблих воїнів-земляків із Заліщицької громади. У другій книзі, яка є продовженням першого видання, подано матеріали про 19 військовослужбовців, тобто вже укладено матеріали про 52 захисників, у тому числі про жителів громади, які були учасниками Помаранчевої революції та Революції Гідності, а з початком повномасштабного вторгнення росії в нашу державу як добровольці свідомо стали на захист України, як наприклад, Любомир Яремейчук, Федір Котузяк, Федір Векліч, Олександр Ланг та інші.

Загиблих героїв вшановують як у Заліщицькій ОТГ, так і в Товстенькій громаді, адже деякі з них є уродженцями Товстенської громади, але жили й працювали в Заліщицькій громаді.

Емоційно-художнім компонентом двох частин видання «Жертовність в ім’я України» є включення поетичних творів українських авторів (Ліни Костенко, Олександра Козинця, Оксани Дяків, Наталії Хаммоуди (Дутки) та ін.), що підсилює естетичне та патріотичне сприйняття тексту.

У двох частинах видання – достовірна інформація за трирічний період про загиблих у російсько-українській війні військовослужбовців, починаючи з 24 лютого 2022 року по лютий 2025 року включно: про тих, хто віддав життя на полі бою або відійшов за межу вічності від поранень і хворіб, отриманих на фронті, вже після повернення додому чи під час лікування у медичних закладах.

В інформаційних статтях першої та другої частин книги «Жертовність в ім’я України» про кожного військового розміщено персональні дані з біографії та його фотографія в бойовому споряджені, подано інформацію про бойовий шлях, місце загибелі, про державні нагороди, відомчі, муніципальні відзнаки. Багато воїнів нагороджено орденами, медалями, нагрудними знаками, бойовими відзнаками та іншими нагородами, в тому числі посмертно.

Серед нагороджених загиблих земляків: Іван Волочій, який отримав посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та орден «За мужність» ІІІ ст.; Федір Котузяк, Сергій Побігун, Володимир Телька, Давид Саєнко нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ст; Юрій Безкоровайний – орденом «Хрест Героя»; Ігор Шипітко – медаллю «Захиснику Вітчизни», Роман Юрійчук – відзнакою «Козацький Хрест – За бойові заслуги» та ін.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно) Федору Котузяку, Олександру Лангу, звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківськ»  – Володимиру Тельці.

Статті першої та другої частин видання «Жертовність в ім’я України» доповнено матеріалами про вшанування пам’яті військовослужбовців-краян, загиблих військових капеланів із Заліщицької громади. Мова йде про встановлення меморіальних дощок на фасадах закладів освіти, в яких навчалися герої, на установах, підприємствах, організаціях, де вони працювали, у місті Заліщики та селах громади, старостинських округах, розміщення банерів, пам’ятних стел. Зокрема, в Заліщиках міською радою за сприяння благочинців встановлено Алею слави у складі меморіального комплексу «Борцям за волю України». Алея слави була урочисто відкрита 1 жовтня 2024 року та надалі доповнюється портретами жителів громади, загиблих на передовій у наступні роки російсько-української війни і до нинішнього дня.

На честь полеглих захисників-краян Федора Котузяка та Олександра Ланга перейменовані вулиці у місті Заліщики.

У першій та другій книгах видання «Жертовність в ім’я України»  до кожної статті про військовослужбовця опубліковано бібліографію (друковані видання) та вебліографію (web-джерела), а також поданий художньо-поетичний контекст. Бібліографічні та вебліографічні джерела розташовані в алфавітному порядку. Записи, залежно від змісту, розміщено в хронологічній послідовності. Бібліографічний опис здійснено відповідно до чинних стандартів.

У двох книгах записані спогади рідних та близьких загиблих військовослужбовців, побратимів, односельців, використані первинні документи з родинних архівів полеглих героїв, матеріали статей друкованих обласних та всеукраїнських періодичних видань, офіційних вебсторінок та вебсайтів, зокрема Заліщицької міської ради, старостинських округів громади, Товстенської селищної ради, органів місцевого самоврядування інших областей України, електронні медіа та ін.

На цей час триває робота зі збору, подальшого накопичення, аналізу та обробки джерел про захисників із громади, які полягли під час російсько-української війни після лютого 2025 року, відбувається оформлення та публікація матеріалів про воїнів-земляків, тобто готується третя частина видання.

Важливість такого дослідження полягає у теоретичному узагальненні та систематизації практичного досвіду щодо фіксації подій російсько-української війни в режимі реального часу. Видання «Жертовність в ім’я України» (Частини І, ІІ) є цінним історико-краєзнавчим джерелом з меморіалізації імен воїнів-земляків, яке узагальнює відомості про 52 полеглих захисників України із Заліщицької громади та забезпечує збереження їхньої пам’яті для наступних поколінь. Це – частина з існуючих на сьогодні публікацій про краян-захисників для вшанування їх пам’яті.

Матеріали краєзнавчо-інформаційного видання «Жертовність в ім’я України» допоможуть сформувати в читачів уявлення та знання про мужніх громадян України із Заліщицької громади, які стали символом боротьби за долю країни та українського народу.

Ранок 24 лютого 2022 року назавжди змінив долі кожного громадянина держави. Ми щодня, під час хвилини мовчання, згадуємо тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України, вшановуємо мужність та незламність наших захисників і захисниць, дякуємо всім, хто займається волонтерством, працює і наближає час миру та Перемоги над російським ворогом.

Славні імена наших захисників-земляків назавжди залишаться в серцях тих, хто пам'ятає жертву мужніх військовослужбовців, їх відданість своїй державі. Воїни стали символами сили, відваги та національного героїзму, які ніколи нами не будуть забуті. Маємо знати і пам’ятати про наших героїв!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Жертовність в ім’я України (Краяни-захисники незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни. Частина І): уклад.:  О. Дяків. – Чернівці: ПП «Видавничий дім «Родовід». – 2026. – 104 с.

2. Жертовність в ім’я України (Краяни-захисники незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни, які загинули, відійшли у вічність у період з лютого 2024 р. по лютий 2025 р. Заліщицька ОТГ. Частина ІІ): уклад.:  О. Дяків. – Заліщики, 2026. –  58 с.

 (Для наукового, методичного, інформаційного збірника статей Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти)

Всеукраїнський день бібліотек - 2026