Пісню "Час рікою пливе" ("Ти висока струнка, в тебе руса коса...") викон...

Пісня "Мадонна" у виконанні Катерини та Олега Маликів

Вірш Оксани Дяків "Почни із себе" читає Анастасія Йосифович. Музика Mdvi...

«ДОБРОБУТ» – З ДОБРОМ ДО ЛЮДЕЙ (керівник товариства - Мирослав Розлуцький (с. Дунів Заліщицького району Тернопільської області)

Товариство «Добробут» у селі Дунів Заліщицького району – це сучасне сільськогосподарське підприємство, яке діє на принципах соціально відповідального бізнесу.

Очолює його заслужений працівник сільського господарства України Мирослав Розлуцький. Під його вмілим керівництвом працюють 22 спеціалістів, і на кожного з них аграрій може покластися, адже всі старанні та сумлінні. А сам він вимогливий, у першу чергу, до себе, професійна людина, яка дбає і про землю, і про людей, ініціативний керівник, здатний аналізувати і прогнозувати події.

За час керівництва Мирослава Васильовича на підприємстві відбулося багато позитивних змін, зокрема, було стовідсотково оновлено  машинно-тракторний парк, як і очисні споруди. Придбали сучасні комбайни, трактори, осучаснено всю ґрунтообробну техніку, придбано посівний комплекс з шестиметровим захватом та зернову сівалку.

Це дало змогу значно підвищити рівень обробітку ґрунту при посіві сільгоспкультур. На території товариства побудовано новий великий зерновий склад. А на центральному току якісно відновлено зерноочисну лінію та встановлено, за європейськими стандартами, нові сертифіковані цифрові ваги для зважування сільськогосподарських культур.

ТОВ «Добробут», яке обробляє 686 гектарів земель на території Дунівської сільської ради та частково – Кулаківської, спеціалізується на виробництві зернових, олійних і технічних культур.

Директор підприємства Мирослав Васильович постійно дбає про поліпшення урожайності, запроваджуючи сучасні технології. Наприклад, цьогоріч урожайність пшениці в ТОВ «Добробут» склала 55 центнерів з гектара, сої – 37 цнт з 1 га, ріпаку – 35 цнт з 1 га. На сьогодні товариство «Добробут» вже розрахувалося зі своїми 858 пайовиками.

Мирослав Розлуцький не стоїть осторонь громадських справ. Він – не тільки дбайливий господар, але й відповідальна людина, яка розуміє селян, допомагає продуктами і фінансами потребуючим, онкохворим, людям похилого віку, майже десяти учасникам АТО, які проживають у селах Дунів, Вигода й Кулаківці. Нещодавно Мирослав Васильович був нагороджений Грамотою Тернопільської обласної ради з нагоди 5 грудня – Міжнародного Дня волонтера – за активну багаторічну роботу з надання гуманітарної допомоги військовим у зоні проведення операції Об’єднаних Сил.

І це – далеко не всі добрі справи Мирослава Розлуцького. Він уболіває про соціальну сферу сіл. Цього навчального року виділив 19 тисяч гривень на придбання вінчестерів для персональних комп’ютерів у Дунівську загальноосвітню школу, постійно передплачує пресу для бібліотек Дунева, Вигоди, Щитівців. Дві тонни пшениці надав «Добробут» Заліщицькій районній лікарні для харчування хворих...

У Дуневі керівник «Добробуту» звів церковну дзвіницю. А одним із нових важливих духовних проєктів, які упродовж кількох останніх років реалізовував Мирослав Васильович та очолюване ним аграрне підприємство, стало будівництво в селі Кулаківці храму Української Греко-Католицької Церкви святого великомученика Димитрія. Нова церква замінила старе дерев’яне приміщення. На цей час у сакральній споруді ще проводитимуть оздоблювальні та іконописні роботи, але храм під небом уже височіє!

Мирослав Розлуцький, завдячуючи наполегливій праці та доброзичливому ставленню до людей, користується довірою і повагою на щедрій Наддністрянській землі. Розумний господар, добрий християнин, керівник відроджує рідний край, він відомий тут не пустими лозунгами та красномовними обіцянками, а конкретними добрими справами.

Оксана Дяків

Опубліковано у газеті "Колос" (м. Заліщики, Тернопільська область), 

грудень 2019 року

Омелян Ковч - взірець для усіх поколінь

76 років тому, 25 березня 1944 року, у таборі смерті «Майданек» загинув отець Омелян Ковч - греко-католицький священник, але, в першу чергу, Людина, яка служить взірцем для усіх поколінь.

Для нас також важливо, що життя Омеляна Ковча, його родини, пов’язане з нашим краєм.

«Вивчаючи історію рідного краю, роль церкви, священників на переломі ХІХ–ХХ століть у національному відродженні, я натрапив на повідомлення про те, що в багатьох селах нашого нинішнього Заліщицького району (разом або почергово) служив о. Григорій Ковч із своїми зятями – отцями Свістелем, Чужаком, Наконечним. Були на Заліщанщині і його сини – інженер Євстахій та нині Блаженний о. Омелян Ковч.

Вихідці з Львівщини та Івано-Франківщини, Ковчі понад півстоліття несли Боже слово, національний дух і культуру на Заліщанщині у часи досить непрості, залишивши по собі добру пам’ять у поколіннях наших краян», - про це писав історик і письменник, громадський діяч Василь Дрозд як автор дослідження «Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині» (Чернівці, видавництво «ДрукАрт», 2012 р.)

Отець Омелян Ковч був патріотом та відданим служінню Богові, а його віра залишалась незламною навіть у найскладніших життєвих ситуаціях.

"Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. ...Окрім неба, це - єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні - поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці... Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему. Нехай Господь помилує їх", - так говорив отець Омелян Ковч.

"Був сином і священником одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу", - в цих словах Блаженнішого Любомира Гузара коротко означена історія життя Омеляна Ковча - людини, яка була гарячим патріотом свого краю, але разом із тим зуміла піднестися над національними упередженнями, що є важливим для кожного з нас сьогодні.

Газета "Колос" (м. Заліщики) від 17.04.2020 року

ПОМ’ЯНІТЬ ЩИРОЮ МОЛИТВОЮ НАШУ МАМУ І БАБУСЮ ЛЮБОВ ПЕТРІВНУ РУДУ

Квітневі дні для нас сповнені спогадів про нашу рідну маму і бабусю Любов Петрівну РУДУ, яка любила кожну весну, що приносила радість відродження природи і справжнє тепло після холодної зими.

Квітень був також місяцем, коли ми всі разом відзначали її день народження. На превеликий жаль, уже чотири роки нашої дорогої Людини немає поруч із нами. Невблаганна смерть забрала неньку від нас, позбавила її мудрих порад і справжньої щирої підтримки…

Тож квітень позначений молитвами та світлим спомином про нашу маму і бабусю. Віримо, що її добра душа знайшла свій прихисток у Царстві Небеснім…

Відчиня весна душу. Шумлять стиха дерева.

Знов звучать пісні смутку… Всі чекають дощів,

Щоб проклюнулось листя.  А розхристаність неба

Повертає у серце журавлині ключі…

І думки полетять, щоб в минуле вернутись,

Де звучить мамин голос і дарує тепло…

Та матусі нема... Хоч не можна забути,

Бо життя, як не сумно, вже її відцвіло…

Жовтий квіт на землі нам приносить розлуку,

А небесна блакить – вічність руху й мету…

Як мені пережить цю душевную муку:

Не побачить вже ненька, як дерева цвітуть!..

 Просимо всіх, хто знав і пам’ятає Любов Петрівну РУДУ, змовити щиру молитву за її світлу душу… 

З глибоким сумом – дочка Оксана, зять Василь та внучка Надія

ПАМ’ЯТЬ ПРО В.ЧОРНОВОЛА - ТВОРЦЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

25 березня – один із трагічних днів нашої національної історії, коли 1999 року під час чергової поїздки Україною для об’єднання національно-демократичних сил загинув лідер Народного Руху В’ячеслав Чорновіл. Його автомобіль зіштовхнувся з КАМАЗом, що перегородив дорогу. Лідер дисидентського руху упродовж майже сорока років послідовно та наполегливо відстоював ідеї національно-визвольного руху в тоталітарному режимі Радянського Союзу.

В’ячеслав Чорновіл став символом не тільки дисидентів. Він у часи незалежності України у різний спосіб відстоював принципи побудови держави, якими, на його думку, не можна торгувати, які не можна зрадити. Як народний депутат України, керівник фракції політичної сили у Верховній Раді, лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл щоденною працею утверджував дух національної свідомості серед громадян України, прагнув до того, щоб кожен не тільки відчував себе українцем, але своєю працею творив нову державу.

Така політична та суспільна діяльність В’ячеслава Чорновола була реальною загрозою для тих, які вбачали в Україні територію, а не державу, політиків, які прагнули її не розбудовувати, а використовувати ресурси для власного збагачення, організовувати політичні,  олігархічні фінансово-економічні клани.

В.Чорновіл - політик, який 1991 року на перших президентських виборах в незалежній Україні став другим після Л.Кравчука, отримавши 7,5 млн. голосів, В’ячеслав Чорновіл став тоді об’єднавчим чинником заходу та сходу України.

Політик умів переконувати як національно налаштований Захід, так і соціально активний Схід, як мононаціональні регіони, так і регіони, у яких компактно проживають представники різних національностей.

Уже тоді партійні комуністичні функціонери організовували проти Народного Руху України і його лідера брудні інформаційні кампанії, метою яких була дискредитація самої ідеї творення політичної національної нової держави.

І так було на всьому шляху В’ячеслава Чорновола у період незалежності. Навіть 1999 року його найближчі соратники у Верховній Раді України влаштували обструкцію, звільнивши з посади голови фракції, заради задоволення своїх політичних амбіцій.

Потім був організований олігархічними силами розкол Народного Руху України. Все це було спрямовано на позбавлення політичного авторитету В’ячеслава Чорновола.

Але, незважаючи на такі політичні цькування, Чорновіл чи не перший у незалежній Україні заговорив про безпеку України, яку можна було б реалізувати вступом нашої держави у НАТО. Він чи не перший говорив про розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Його ідеї сьогодні (але тільки через 30 років!) реалізується через децентралізацію влади. Саме завдяки його зусиллям - як голови Львівської обласної ради  - військові частини, які дислокувались в області, після проголошення незалежності у серпні 1991 року присягнули на вірність Україні.

Загибель політика-патріота В.Чорновола залишилася «темною плямою» у діяльності всіх правоохоронних та судових органів. Незважаючи на 21 рік, що минув із часу трагічної події, загибель політика так і не була об’єктивно та повноцінно розслідувана.

Частина доказів злочину знищена, ключових свідків несподівано забрала смерть. Кримінальну справу декілька разів закривали. Через деякий час відповідно до політичної кон’юнктури та наполегливого тиску громадянського суспільства і родини знову відкривали, передавали з однієї правоохоронної структури до іншої, змінювали прокурорів, слідчих – і знову ніяких судових рішень, які б встановили справжніх злочинців та замовників. Серед гіпотез щодо тих, кому вигідна була смерть В’ячеслава Чорновола, експерти називають і оточення тодішнього Президента України Леоніда Кучми, і ФСБ Росії. Але правдиво так ніхто зі спецслужб України не розслідував катастрофічну ДТП.

Смерть В’ячеслава Чорновола завершила епоху дисидентів, у якій активна меншість під керівництвом лідера-патріота зробила для поступу суспільства та держави значно більше, ніж байдужа більшість. Їх боротьба є прикладом для сучасного громадянського суспільства, коли тільки спільними активними діями  воно може впливати на прийняття владою рішень. Навіть коли значна частина суспільства і політичні партії-проєкти прагнуть зробити все, щоби ми залишалися малоросами з почуттям меншовартості.

Нехай для нас назавжди дороговказом національної свідомості стануть слова В’ячеслава Чорновола: «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи… І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».

Підготував Василь ДЯКІВ