Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека. Обласний семінар на тему: "Краєзнавчо-меморіальна функція бібліотек: збереження пам’яті, ідентичності, стійкості"

 Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека

 Краєзнавчо-меморіальна функція бібліотек: збереження пам’яті, ідентичності, стійкості

 29 липня 2026 року на базі Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки відбувся семінар для працівників публічних бібліотек територіальних громад «Краєзнавчо-меморіальна функція бібліотек: збереження пам’яті, ідентичності, стійкості».

Захід об’єднав бібліотечних працівників, архівістів і фахівців, які працюють над збереженням історичної пам’яті, документуванням подій російсько-української війни, популяризацією історії громад та формуванням локальної ідентичності.

Семінар розпочався з вітальних слів Світлани Байталюк, директора департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації, та Валерія Бачинського, директора Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, заслуженого діяча мистецтв України. У своїх виступах вони наголосили на важливій ролі публічних бібліотек у збереженні історичної та культурної пам’яті, формуванні національної ідентичності, популяризації краєзнавчих знань і документуванні сучасних подій. Особливого значення набуває діяльність бібліотек в умовах війни, адже саме вони стають просторами, де зберігаються свідчення про історію громад, життєві історії людей, пам’ять про захисників України та події, які визначають сьогодення і майбутнє нашого краю.

Модерували захід Ірина Врублевська, заступник директора з наукової роботи та інформатизації Тернопільської ОУНБ, і Світлана Єрошенкова, завідувачка науково-методичного відділу Тернопільської ОУНБ.

Учасники семінару обговорили сучасні підходи до краєзнавчої та меморіальної діяльності бібліотек, роль документування воєнних подій, цифрових ресурсів і локальних історій у збереженні національної пам’яті.

Про краєзнавчий каталог як інструмент документування російсько-української війни та досвід Тернопільської ОУНБ розповіла Марія Іванків, головний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Тернопільської ОУНБ.

Важливим складником семінару став обмін досвідом щодо збереження документальних свідчень війни. Ірина Шишолік, директор Державного архіву Донецької області, представила досвід архівної установи в збереженні інформації про війну за Незалежність України у виступі «,,Зберегти, не можна втратити’’. Досвід Державного архіву Донецької області у збереженні інформації про Війну за Незалежність України».

Про можливості цифрового збереження суспільних і локальних проєктів ішлося у доповіді «Цифрова пам’ять про війну: електронно-архівна колекція як платформа для збереження суспільних та локальних проєктів» Терези Малиміної-Базиляк, начальника відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Державного архіву Тернопільської області.

Тему створення цифрової історії краю через документування локальної інформації розкрила Світлана Воробель, завідувачка відділу інформації Тернопільської ОУНБ, у виступі «Документувати сьогодні, щоб пам’ятати завтра: як локальна інформація стає цифровою історією краю».

Практичним досвідом краєзнавчої та меморіальної роботи поділилися представниці публічних бібліотек територіальних громад. Зокрема, Оксана Дяків, бібліограф комунальної установи «Заліщицька міська центральна публічна бібліотека», розповіла про вшанування Героїв російсько-української війни із Заліщицької громади та видатних особистостей, які жили чи працювали в Наддністрянському краї, через випуск біобібліографічних покажчиків.

Досвідом бібліотек Збаражчини в збереженні локальної ідентичності та живої пам’яті громади через краєзнавчу діяльність поділилася Оксана Бойко, директор Публічної бібліотеки Збаразької міської ради. Оксана Лехіцька, директор Тернопільської міської ЦБС, висвітлила тему «Бібліотека як центр меморіальної культури краю», акцентувавши увагу на ролі книгозбірень у формуванні культури пам’яті та збереженні історичної спадщини.

Учасники семінару також відвідали бібліотеку-філію № 2 для дітей «Літературне Тернопілля» Тернопільської міської ЦБС, ознайомилися з напрацю­ваннями та реалізованими проєктами. Особливий акцент зроблено на сучасних формах популяризації літературної та культурної спадщини краю, краєзнавчій діяльності й можливостям бібліотек у збереженні та актуалізації історичної пам’яті громади.

Окрему увагу було приділено національній ініціативі «Посвіт пам’яті». Про роль бібліотек у її підтримці через книгу, слово, документування та популяризацію історій медичних працівників, які загинули внаслідок війни, розповіла Ірина Врублевська, заступник директора з наукової роботи та інформа­тизації Тернопільської ОУНБ.

Завершився семінар спільним обговоренням, запитаннями та відпо­відями, обміном думками й підведенням підсумків.

Учасники наголосили, що сьогодні бібліотека є не лише місцем зберігання книг, а й простором живої пам’яті, документування історії та формування ідентичності громади. Краєзнавча діяльність набуває особливого значення в умовах війни, адже допомагає зберегти правду про сучасність, увічнити імена Героїв, зафіксувати історії людей і громад та передати їх майбутнім поколінням. Саме тому важливо документувати сьогодні, щоб пам’ятати завтра, а бібліотекам — продовжувати фор­мувати локальні колекції, створювати цифрові ресурси, біобібліографічні видання та меморіальні проєкти, які стають невід’ємною частиною національної пам’яті України. Кінець форми

 

КРАЄЗНАВЧО-МЕМОРІАЛЬНИЙ ДОСВІД ЗАЛІЩИЦЬКОЇ ГРОМАДИ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОДВИГУ ТА СПАДЩИНИ У БІБЛІОТЕЦІ

 

#Краєзнавство

#Бібліографія

Краєзнавчо-меморіальний досвід Заліщицької громади: збереження подвигу та спадщини

 29 липня 2026 року Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека провела обласний семінар «Краєзнавчо-меморіальна функція бібліотек: збереження пам’яті, ідентичності, стійкості». Навчально-практичний захід зібрав фахівців з усієї області.

В умовах повномасштабного вторгнення публічна бібліотека остаточно трансформувалася з місця видачі книжок у простір живої пам'яті серед інших важливих завдань. Саме тут акумулюються унікальні свідчення про Героїв-захисників та матеріали, що формують історичну свідомість українців.

Про вшанування Героїв російсько-української війни із Заліщицької громади та видатних особистостей Наддністрянського краю через випуск біографічно-бібліографічних покажчиків вела мову в своєму онлайн-виступі бібліограф міської книгозбірні, заслужена журналістка України Оксана Дяків. Доповнювала директорка бібліотеки Марія Рудик.

Краєзнавча діяльність Заліщицької книгозбірні традиційно відзначається системністю та науково-бібліографічною точністю. У супроводі 70-слайдової комп’ютерної презентації Оксана Дяків провела детальний огляд та демонстрацію підготовлених і виданих силами самого закладу, а також через видавництва краєзнавчих публікацій бібліотеки за період з 1995 до 2026 року, підготовлених спеціалістами за очільництва установи директорами: Ольгою Тракало, Світланою Пукіш та Марією Рудик. В умовах війни росії проти України цей напрям бібліографічної роботи набув особливого меморіального значення.

До слова, за останні три роки підготовлено та надруковано вісім покажчиків.

Сьогодні в рамках систематизації пам'яті про новітніх Героїв Заліщицька бібліотека веде активну роботу з увічнення пам'яті земляків, які віддали життя за свободу України. Укладаються спеціалізовані біобібліографічні покажчики та пам'ятні видання «Люди свободи», «Жертовність в ім’я України» та інші, в яких акумульовані біографічні довідки, хроніки бойового шляху захисників із Заліщицької громади; спогади рідних, друзів, вчителів, односельців; інформація про вшанування пам’яті про наших Героїв; література, публікації в пресі про них та на Інтернет-ресурсах, інформація про бойові нагороди, фотографії.

Такий підхід дозволяє перетворити фрагментарні згадки на систематизовану літописну базу, яка стає джерелом для дослідників, педагогів і майбутніх поколінь.

Щодо бібліографічного інформування про видатних постатей Наддністрянського краю, то поряд із документуванням подій сучасної війни у бібліотеці м. Заліщики продовжуються дослідження й популяризація видатних діячів краю: письменників, громадсько-політичних діячів, науковців, духовних постатей, чиє життя та діяльність пов’язані з Наддністрянським краєм.

Випуск персональних біобібліографічних покажчиків дозволяє розкрити внесок уродженців, мешканців Заліщанщини у загальноукраїнську культурну, наукову спадщину, що зміцнює локальну самосвідомість та відчуття свого українського коріння.

Бібліотека доводить, що її головний ресурс сьогодні – це збережена та передана далі правда.

Краєзнавча продукція бібліотеки є унікальною, тому що не має аналогів і становить велику цінність для користувачів. Водночас проблемою часто є недостатність, а нерідко й  відсутність коштів на публікацію і видання бібліографічних покажчиків, краєзнавчих видань, досліджень Заліщицької міської бібліотеки. 

 

Імпреза до 120-річчя О.Теліги. Виступи: Л.Крисько,Т.Шпорта,ведучі О.Дяків,В.Дяків. Відео: О.Міщанчук

 https://youtu.be/9u039GCV4U8?si=UYFpn16TLGXKlBnp

У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ… У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року відбулася літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, під назвою: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року». Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля. Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яскраве й контрастне. Атмосферу тієї епохи талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького). Тетяна Шпорта виконала також легендарну «Баладу про мальви» та тужливу «Чуєш, брате мій». А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим». Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу. Саме звідси вона писала листи, де розповідала про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию. Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН. Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк. Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури. Слово на заході мала заслужена працівниця культури України Ольга Тракало. Письменниця Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки. Фахівець НПП "Дністровський каньйон", краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики. Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи членкиня ССПУ Богдана Стефанюк. Гості з Товстенської громади, поети Ольга Кухта та Володимир Забарило декламували власні поезії. У другому блоці літературної зустрічі виступила Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, про просвітницьку роботу, допомогу доблесним Збройним Силам України. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. Письменник Василь Джуран наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини. Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще виконала дві пісні. Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів. Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім. Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України. Технічно захід забезпечував Ігор Дронь. Під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби ЗСУ. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала волонтеру Ярославу Гринишину.

Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН (Сценарій)

 

Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття

Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН

Запрошені гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Модераторка: Вітаю Вас, шановні учасники літературної години, присвяченої 120-річчю від дня народження Олени Теліги (1906–1942) – української поетки, публіцистки, діячки ОУН.

Оскільки назва цієї імпрези: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття», сьогодні ми хочемо не тільки вшанувати видатну українську поетку і борчиню за волю України,  але й наголосити на тому, що вогонь її боротьби не згаснув, але горить і до нині, завдячуючи діяльності наших сучасників і сучасниць, які об’єдналися під знаменом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, яке постало ще на зорі відновлення української державності – 9 червня 1994 року.

У нашій залі присутні гості:

·                        волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько;

· артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта;

·                        письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран;

·                        літературознавиця, кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан.

 Ведучий. Та перш ніж розпочати урочисту частину заходу, прошу вас вшанувати пам’ять: загиблих патріотів України в Бабиному Яру, пам’ять полеглих воїнів УПА, ОУН, репресованих, політв’язнів; схилити голови на знак шани й пам’яті про Героїв сучасної російсько-української війни та вбитих державою-терористкою росією цивільних мешканців України хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання.) Дякую!

Ведучий: Запрошую до вступного слова волонтерку, психологиню, поетесу, голову Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Лілію  Крисько.               

Лілія Крисько. Шановні колеги, друзі, учасники та гості нашого заходу. Безмежно вдячна Вам за те, що завітали до цієї затишної світлиці Заліщицької міської бібліотеки.  Доля славетної патріотки України Олени Теліги співзвучна з тисячами українців, які ведуть боротьбу з рашистськими загарбниками і мають віру, що перемога буде за нами. Її героїчне життя, як і смерть, об’єднують минуле й сьогодення, а це доводить, що ми маємо бути більш рішучими і спільними зусиллями творити нашу історію.

 Пісня 1-ша.

До вашої уваги пісня «Запалю свічу» на слова і музику Руслани Лоцман у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.

 Ведучий. Згадаємо важливі факти з життя поетеси і діячки ОУН Олени Теліги. Вона народилася  21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській інтелігентній родині. Батько Іван Шовгенів – учений, інженер-гідротехнік, походив зі Слобожанщини. Мати – Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська, вчителька, походила з Поділля, з давньої української православної священницької родини.

 Змалку дівчина вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома, на жаль, розмовляли з дітьми російською. Але коли Олені виповнилося 12 років, сім’я переїхала в Київ, і там дівчина почала вивчати українську мову.

 У 1922 році, коли родина мігрувала до Чехословаччини, до дівчини прийшло усвідомлення цінності того, що вона – українка. Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії Української Народної Республіки. А протягом 1923–1929 років навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі.

 Слід згадати, що на зібранні в Народному Домі в 1930-х роках, де були присутні російські емігранти-монархісти, прозвучали образливі слова проти української мови. Олена відразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!”

 Модераторка: На одній із вечірок Олена познайомилася з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який чудово грав на бандурі, походив з Кубанських козаків і був старшиною армії Української Народної Республіки, свого часу був ад’ютант Симона Петлюри, інженером, фотографом.

У Чехословаччині Олена разом із  Михайлом брали участь у танцювальній групі Василя Авраменка, також вони відвідували аматорський драматичний гурток. У серпні 1926 року закохані поєднали свої долі.              

Пісня 2-га.

До вашої уваги стрілецька пісня «Повіяв вітер степовий» на слова Івана Витвицького у виконанні артистки обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка – Тетяни Шпорти.   

 Ведучий. Протягом 1939 – 1941 років Олена перебувала в Кракові. Тут у неї  відбулася доленосна зустріч з Олегом Ольжичем – відомим поетом, громадським і політичним діячем, одним із керівників націоналістичного руху. Саме тоді Олена вирішила вступити до Організації Українських Націоналістів. Вона тісно співпрацювала Олегом Ольжичем у культурно-освітній референтурі.

 Після розколу ОУН (цю подію Олена Теліга сприйняла, як загальнонаціональну і свою особисту трагедію), вона залишилася в середовищі, керованому полковником Андрієм Мельником. Жінка розуміла, що уже розгорнулася Друга світова війна і на столицю чатує небезпека, тому бажання допомогти Україні її не покидало.

Пісня 3-тя.

Запрошую до виступу Тетяну Шпорту, у її виконанні прозвучить пісня «Балада про мальви», автор слів Богдан Гура,  музика Володимира Івасюка.

 Модераторка: Олена Теліга, уривок із вірша «Поворот».                            

                                             ПОВОРОТ

Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги...
…………………………………….
…Чекає все: і розпач, і образа,
А рідний край нам буде – чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти – дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,
Перейдемо убрід бурхливі води,
Щоб взяти повно все, що нам належить,
І злитись знову зі своїм народом.

   Ведучий: Після початку радянсько-німецької війни, в липні 1941 року, в складі похідних груп ОУН разом із письменником і редактором Уласом Самчуком  Олена нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. А в жовтні 1941 року прибула до окупованого німецькою армією Києва.

Не шкодуючи сил, Олена Теліга та її побратими беруться за налагодження громадського, політичного та культурного життя в Києві. Поетеса організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово» і починає редагувати літературний тижневик «Літаври». Газета торкалась різних питань і мала яскраве антиімперське забарвлення.

 Модераторка:  Уривок із вірша Олени Теліги  «Сучасникам».

СУЧАСНИКАМ

Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби – спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай порив раптовий.
…………………………………….
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце – в хуртовині сніжній,
Купати душу – у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

Ведучий. Пісня 4-та. Звучить пісня «Чуєш брате мій» на слова Богдана Лепкого, музику Левка Лепкого. У виконанні чарівної і талановитої вокалістки – Тетяни Шпорти.

Ведучий. Олена Теліга не брала до уваги постанов німецької влади,  принципово ігнорувала їхні вказівки. Врешті, після арешту 12 грудня редакції «Українського слова» було заборонено й видання «Літаври».

Друзі попереджали Олену, що гестапо готує засідку у приміщенні Спілки  письменників і радили їй туди не йти. На це вона відповіла: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти тому, що боюсь арешту. Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого до Спілки письменників прибули гестапівці і заявили: «Хто не належить до Спілки письменників, можете покинути приміщення». Чоловік Олени – Михайло Теліга, який не входив до Спілки письменників, – цією можливістю не скористався і був заарештований разом із дружиною.

Модераторка. Пророчий вірш Олени Теліги «Засудженим».

          ЗАСУДЖЕНИМ

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати – не битись, а спать?
В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять.
……………………………………………
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову –  спаливши життя.
І, мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю – зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.

Ведучий: У київському ґестапо Олена перебувала у камері № 34. На стіні залишила намальований тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року Олену Телігу разом із чоловіком і соратниками нацисти розстріляли в Бабиному Яру. А один із німецьких офіцерів після її смерті  зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

Десятки років ми нічого не знали про постать нашої поетеси й патріотки Олени Теліги. Її ім’я виринуло із забуття через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р., в Бабиному Яру, було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем.

Було створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О. Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію.

 Модераторка. У наших Заліщиках, на вулиці Лесі Українки, встановлено меморіальну дошку на честь Олени Теліги. У серпні 1936 року відома українська поетеса та діячка ОУН відпочивала в Заліщиках. Разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим вона зупинялася на віллі «Вікторія», поблизу Тінистого пляжу.

Урочисте відкриття цієї пам'ятної таблиці відбулося 24 серпня 2006 року до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження Олени Теліги.

Варто зазначити, що Олег Ольжич, який був соратником Олени Теліги, в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує В.Верига у книзі “Там, де Дністер круто в`ється”. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам`ятний знак Олегу Ольжичу у 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

 ·        Запрошуємо до слова першого заступника Заліщицького міського голови Романа Петровича Краснюка.

Модераторка: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ.

На сьогодні відомо 38 віршів із написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки.

Перші видання поетичних творів Олени Теліги окремими збірками вийшли друком на еміграції:

• «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О. Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні межі» (1977).

Вашій увазі пропонуємо виставку книг про життя і творчість Олени Теліги. Назвою стали слова самої поетки: «Життя – це боротьба, а бортьба – це справжнє життя». Тут представлені:

·    книга поезій Олени Теліги та Олега Ольжича «Дороговказ» (Київ, 1994 рік);

·   видання листів поетки та спогади про неї (книга побачила світ у 2003 році), саме тут є лист про Заліщики, адресований Ксенії Світлик у Коломию;

·   книжка «Олена Теліга» 2024 року видання, автором якої є Богдан Червак – громадський і політичний діяч, Голова ОУН з 2012 року;

·   «Слово і доля» (2006 року) – це видання досліджень академіка Національної Академії Наук України, професора Миколи Жулинського, в якій є розділ про Олену Телігу;

·  Ще одна книга професора Миколи Жулинського 2011 року видання «Українська література: творці і твори», де розділ на 20 сторінках присвячений О.Телізі та її віршам, а також інші видання про українську літературу тієї доби.

· На виставці представлений бібліографічний покажчик, підготовлений і виданий у Заліщицькій бібліотеці «Велети українського духу», про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї, а також публіцистична феміністична стаття Олени Теліги «Якими нас прагнете?», що була надрукована у 1935 році у «Віснику». Ви також можете прочитати в цитатах думки Олени Теліги, висловлювання її батька Івана Шовгеніва, а також Дмитра Донцова про поетку.

 Ведучий:

· Запрошуємо виступити Ольгу Йосипівну Тракало, фахівчиню бібліотечної справи, членкиню НСЖУ, заслужену працівницю культури України.

· Слово надаємо письменниці, вчительці української мови та літератури, лавреатці Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Ганні Михайлівні Рибцуник.

· До мікрофона запрошуємо фахівця НПП «Дністровський каньйон», краєзнавця Аркадія Івановича Сідорова.

Ведучий. Олена Теліга героїчно загинула за Україну дуже молодою, залишивши по собі творчий поетичний і публіцистичний спадок. Життя її було яскраве і коротке. Та її справа живе, адже боротьба за вільну Україну триває під час сучасної жорстокої російсько-української війни і на фронті, і в тилу.

 Модераторка. У нашій залі присутня волонтерка, психологиня, поетеса, голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О.Теліги Лілія Крисько. Очолювана пані Лілією організація проводиться велику просвітницьку роботу, а також надає вагому допомогу нашим доблесним захисникам на передову. Ліля Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу», а нова її книжка віршів готується до друку. Тож запрошуємо нашу гостю до слова! (Виступ Лілії Крисько).

 Ведучий.

·  Слово має письменник, журналіст, поет, публіцист, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран.

· Запрошуємо виступити поета, історика, члена Спілки слов’янських письменників України, учасника літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій міській бібліотеці Івана Козака.

·  У події бере участь літературознавиця, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ЧНУ Валентина Чолкан. Вам слово, пані Валентино!

 

Модераторка: Звучить українська народна пісня у виконанні артистки Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяни Шпорти.

 

Модераторка:  Щиро дякуємо всім учасникам та гостям за зворушливу й наснажуючу атмосферу сьогоднішньої  літературної години.

Нехай завжди живе пам’ять про славетну патріотку Олену Телігу і всіх, хто загинув за волю та незалежність України. Тож об’єднаймося зараз у спільному виконанні Державного Гімну України.

 Модераторка. Плеяда жінок-борчинь, в колі яких - О.Теліга:

 

•      Княгиня Ольга – княгиня київська, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944 р.) зійшла на київський престол та була фактичною правителькою Русі в 944—964 рр. «Повість временних літ» містить сказання про помсту Ольги древлянам за вбивство чоловіка.

•      Леся Українка -   письменниця, перекладачка й культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» і групи Українська соціал-демократія. Входить у перелік найвідоміших жінок України.

•      Ольга Кобилянська -  письменниця-модерністка, феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки. Авторка творів про проблеми українського жіноцтва та буковинського села на межі століть. Одна з найважливіших постатей раннього модернізму в українській літературі.

•      Світлана Нагорна-Гордійчук - волонтерка, засновниця благодійного фонду «Лемберґ Волонтери» (2022), повернулася з Люксембурга в Україну.

  •      Яна Зінкевич – медикиня-доброволиця, політична діячка політична діячка. Засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри».

•      Ярина Чорногуз - морська піхотинка, бойова медикиня, розвідниця та операторка БПЛА. Лауреатка Національної премії ім. Т.Шевченка (2024), авторка збірки «Як вигинається воєнне коло» .

•      Юлія Паєвська (псевдо: «Тайра») — парамедик, волонтер, доброволиця; командир підрозділу «Янголи Тайри», президентка федерації айкідо «Мутокукай-Україна», пережила російський полон, авторка збірки віршів «Наживо».

•      Тата Кеплер  —  громадська діячка,  волонтерка з 2014 р., керівниця благо-дійного проєкту «Птахи», який допомагає військовим та цивільним. «Птахи» їдуть у сірі зони, звільнені території та далекі села, обʼїздили близько сотні деоку-пованих населених пунктів та передали гуманітарної допомоги на мільйони грн.