Дмитро Павличко (1929–2023) – видатний український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, громадсько-політичний діяч. ПІСНЯ «ДВА КОЛЬОРИ» – ГОЛОС УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

 #Українські_письменники

 У вересні народився Дмитро Васильович Павличко (1929–2023) – видатний український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, громадсько-політичний діяч. Сьогодні хочемо торкнутися однієї з цікавих сторінок його творчості – пісенної та відвідин Дмитром Павличком нашого міста Заліщики.

«ДВА КОЛЬОРИ» – ГОЛОС УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

 Понад 60 років тому народилася пісня «Два кольори». Її створили композитор Олександр Білаш і поет Дмитро Павличко. А надихнулися творці цієї надзвичайно відомої української пісні зустріччю з молодою буковинкою Любою Молдован.

 Ось як згадував про ту подію Дмитро Павличко: «У 1964 році в Києві відбувався черговий республіканський з’їзд комсомолу. Ми з Олександром Білашем були делегатами, нудьгували, оглядалися навкруги…

Я побачив перед собою гарні плечі гарної жінки. Це була тодішня ланкова-кукурудзівниця зі села Бочківні Хотинського району Чернівецької області Люба Молдован (пізніше стала відомою вченою в галузі сільського господарства, доктором економічних наук). Люба приїхала у маминій, а може, й бабусиній шеляновій чорній хустці з великими червоними трояндами.

І я нагадав собі такі хустки у моєму селі Стопчатові, що у Косівському районі на Івано-Франківщині. Нагадав і вишивані сорочки, в яких сам ходив. Хустка Люби навіяла мені спогад про батькову улюблену пісню. Від тих спогадів я на тому з’їзді на колінах написав першу строфу:

 Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними,

Червоними і чорними нитками…

 Кажу другові: «Сашо, пишеться пісня!» Прочитав йому написане. Білаш від почутого запалився і підскочив. Ми вискочили з «урочистості» й поїхали до Будинку творчості композитора у Ворзелі, що під Києвом. Там для праці та натхнення стояв рояль (поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш - на першій світлині, на іншому фото - Люба Молдован). Пісня народилася за півгодини.

Першим професійним виконавцем був Анатолій Мокренко, який заспівав пісню під час художньої ради на Українському радіо.

"Партійно-радянська цензура “Два кольори” охарактеризувала як націоналістичну, як гімн ОУН. Адже вони у своєму репертуарі мали подібну пісню, ми з Білашем про це не знали. Там були такі слова: “Наш прапор червоно-чорний, А червоний – то добро, а чорний – пекла дно…” - згадував Дмитро Павличко.

"Через якийсь час мене і Сашка кадебісти запросили в партійну школу на вечерю. Ось там два чекісти почали мене розпинати за те, що написав гімн бандерівцям. Попередили: “Ми знаємо, хто ти та звідкіля. І не викручуйся!” А Білаша попередили, що Павличко може його підвести: “Ти з Полтавщини, а Дмитро Васильович з Галичини…” Проте Білаш був розумним чоловіком і не побоявся сказати: “А хіба на Полтавщині не такі рушники? Не така вишивка? Що ви вишукуєте в тій пісні!? Вона про людське життя. Я її написав і не відцураюся від неї!”

Потім співак Дмитро Гнатюк записав пісню на радіо. І весь світ почув «Два кольори» з його голосу. Пісня полетіла за океани і моря. Її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії. Всюди…»

Михайло Маслій, відомий тернопільський журналіст, нині - киянин, енциклопедист, мистецтвознавець, автор тритомника «Золотий вік української естради», писав так: «Пісня «Два кольори», завдячуючи задушевності, ліричності, мелодійності, фактично стала народною, тож її любитимуть завжди. Вона українська за духом, за суттю. Її важко перекласти іншими мовами, адже сорочка-вишиванка, оберіг – це споконвічні українські традиції, народні символи. Саме з таких почуттів, як любов і щастя, сум і журба, радість і печаль, складається людське життя. І вони життєво поєднуються та переплітаються, як червоні й чорні нитки на рідному до болю маминому вишитті…» 

* * *

Тема «Двох кольорів», що є однією з найвідоміших українських пісень, яку дуже люблять у світі, подекуди вважають народною, звучала під час зустрічі з Дмитром Павличком на початку березня 2019 року, в Заліщицькій державній гімназії Тернопільської області.

До слова, Дмитро Васильович відвідував Заліщики кілька разів.

Зокрема, під час іншої зустрічі, на яку поет прибув разом із поетом та журналістом Володимиром Барною, він побував у кімнаті-музеї письменника, члена Національної спілки письменників України, редактора районної газети, журналіста, автора історичних романів Петра Ковальчука, зустрічався з його дружиною, авторкою книг Іриною Ковальчук, про яку відгукувався дуже щиро й тепло.

Під промовистим гаслом: «Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу!» пройшла цікава й пам’ятна розмова у березні 2019 року педагогів закладу освіти у Заліщиках, гімназистів, представників громадськості з відомим українським поетом, перекладачем, літературним критиком, публіцистом, дипломатом, громадсько-політичним діячем, лавреатом Національної премії імені Т. Шевченка, Героєм України Дмитром Павличком. Адже творчість автора вирізняється й захоплює читачів щирістю, красою художнього слова та водночас простотою, за якою ховаються глибокі думки автора.

Незважаючи на свій вік (того 2019 року Дмитру Васильовичу виповнювалося 90 років), автор проводив цілу низку зустрічей зі свідомою молоддю та відповідальними громадянами України.

Дмитро Павличко активно займався громадсько-політичною діяльністю. Він пристрасно й рішуче відстоював інтереси суверенної України та її народу.

Дмитро Васильович свого часу став одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, першим головою Товариства української мови імені Шевченка, неодноразово обирався народним депутатом України. Дмитро Васильович розповів юнацько-дорослій авдиторії про один із найважливіших епізодів у новітній історії України – про Акт проголошення незалежності України. Того дня в гімназії він окреслив передумови створення цього важливого документа, його значення для становлення держави та наслідки його прийняття для утвердження самостійної та незалежної України. Він був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави.

Заліщицька бібліотека того дня організувала в гімназії виставку книг Дмитра Павличка.

У Заліщицькій міській бібліотеці представлені книги Дмитра Павличка. Запрошуємо читачів до зацікавленого і вдумливого читання! 

Підготувала Оксана Дяків,

бібліограф, заслужений журналіст України