Фестиваль "Дністрові зорі" 2018, гурт Практичні Почуття (Practical Senses)

«ДНІСТРОВЕ ПЕРЕВЕСЛО» ЄДНАЄ СЛОВОМ (У рамках фестивалю «Дністрові зорі»-2018 відбулась літературна зустріч за участю авторів із Заліщицького, Заставнівського та Городенківського районів)

«ДНІСТРОВЕ ПЕРЕВЕСЛО» ЄДНАЄ СЛОВОМ

У рамках фестивалю «Дністрові зорі»-2018 відбулась літературна зустріч «Дністрове перевесло» за участю літераторів Заліщицького, Заставнівського та Городенківського районів. Модератором цієї події була директор ЦБС О.Тракало. На літературній сцені, у міському парку «Молодіжний», була представлена книжкова виставка «Літературне сузір’я», демонструвався фільм про Заліщики. Розпочинаючи творче дійство, Ольга Йосипівна наголосила: «Цю літературну зустріч ми вирішили організувати з нагоди проведення ХХІV Міжрегіонального фестивалю «Дністрові зорі», який вперше відбувся у Заліщиках в 1969 р. з ініціативи Т.Хмурича та З.Кравчука – заслужених працівників культури України, нині вже покійних. У 1993 р. в Заліщиках започатковано регіональний фестиваль «Дністрові зорі» за участю аматорів художньої самодіяльності Заліщанщини, а також художніх колективів Заставнівщини і Городенківщини. З ініціативи тодішнього завідувача відділу культури Заліщицької РДА В.Машери і керівників художніх колективів району, за сприянням Міністерства культури України у 2006 р. в Заліщиках відбувся фестиваль «Дністрові зорі» за участю художніх колективів Хмельницької, Львівської, Вінницької, Чернівецької, Івано-Франківської і Тернопільської областей.

         Чисельними в нашому місті були делегації у складі відомих письменників із Чернівеччини та Івано-Франківщини у 1967 р. на відзначення 100-річчя від дня народження Осипа Маковея, а в 1987 році письменники Буковини і Покуття разом із громадськістю міста і Тернопілля гідно вшанували митця з нагоди 120-річчя від дня його народження. Тоді зародилась ідея проведення літературного свята «Дністрове перевесло», 1987 рік став його початком.

     Літературні заходи «Дністрового перевесла» організовувались за підтримки обласної письменницької організації, яку очолювали уродженці району В.Барна та Є.Безкоровайний. Цьогоріч традиційні зустрічі з літераторами відбувались за участю письменників Тернопільщини та Буковини, за підтримки голови обласного відділення Українського фонду культури В.Барни».

Ведуча познайомила учасників події з поважними гостями. Це – Роман Дронюк, письменник, поет, худкерівник театру «Сучасник», лауреат премії ім. Леся Мартовича, відомий на Городенківщині режисер-постановник театральних та концертних дійств. У творчому доробку Р.Дронюка збірки «Мить», «Тумани плачуть сумом», «Буркало» і «Падиволос». Сусідню Заставнівщину представляли Олена Гольцова та Іван Козак. О.Гольцова – поетеса, держслужбовець, депутат Заставнівської ОТГ, волонтер. Поезії авторки надруковані у книзі «Дотик до слова» із серії «Літературна скарбничка Заставнівщини».

    Іван Козак – поет, історик-краєзнавець, відмінник освіти України, лауреат премії ім. І. Бажанського, автор книги «Філософія життя», співавтор посібника «Історія України ХХ ст.» та книги «Засіваючи ниву майбутнього», уродженець с.Зозулинці. Гості читали свої пейзажні та патріотичні поезії, вражали слухачів мистецьким декламуванням.

До літературного кола активно долучився Володимир Барна – голова Тернопільського облвідділення Українського фонду культури, поет, член НСПУ і НСЖУ, автор книг, редактор і перекладач, лауреат премії ім.В.Вихруща, який підтримує літературно-мистецьке життя в нашому краї. 2 червня Володимир Андрійович відзначив 65-річчя від дня народження. Щирі побажання линули на адресу ювіляра, який прочитав свої вірші, наснажив учасників зустрічі творчою енергією.

Далі О.Тракало запросила до мікрофона когорту знаних у нашому краї та за його межами творців слова, літературознавців, краєзнавців Заліщанщини. Усіх зацікавив виступ історика-краєзнавця М.Сопилюка, лауреата премії ім. П.Ковальчука, члена НСЖУ, заступник директора ВП НУБіП «Заліщицький агроколеж ім. Євгена Храпливого», який зробив історичний екскурс в глибину століть, присвятивши його митцям слова. Вагомими доробками Михайла Васильовича є книги «На переломі століть», «Церква Покрови Пресвятої Богородиці», двотомне видання «Заліщики: роки, події, люди» і ще багато краєзнавчих розвідок, публікацій у пресі.

Данило Онищук, автор книг «Літературна Заліщанщина», «Факел незгасний освіти» (про історію школи в Товстому), письменник, педагог, перекладач, лауреат освітянської премії ім. О.Маковея, поділився своїми думками про творчість сучасних літераторів нашого краю та прочитав власні поезії.

З теплими побажаннями до літераторів звернулась Ірина Ковальчук, вчитель, літературознавець, дружина письменника Петра Ковальчука, організатор кімнати-музею, член НСЖУ, авторка книг «Сонцелюб над Дністром», «Живий у слові», упорядник книг письменника, виданих після його смерті.

Авторка збірки «Я відпущу свої думки …» Богдана Стефанюк, поетеса, вчитель-словесник школи с.Блищанка, задушевно декламувала вірші про рідне село та дуетом з Ольгою Бурдейною, бібліотекарем с.Блищанка, талановито заспівала власну пісню «Моє село».  Свої вірші, освячені духовною тематикою, прочитала поетеса, заступник директора Товстенської ЗОШ І-ІІІ ст. Світлана Леськів, авторка книжок «Вереснева прозорінь» та «Осанна лине із небес! Христос воскрес! Воістину воскрес!».

Свою багату творчу скарбницю представили на літературній сцені журналісти району. Це – Петро Мельник – поет, журналіст, лауреат премії ім.П.Ковальчука, член НСЖУ, колишній редактор районної газети «Колос», автор книг «Цвітограй полудня», «Ватра надвечір’я», «Від колиски до Вітчизни», «На черені совісті», «Бліки вітражів», «Мальви і кремінь», «Абетка слова», «Горнятко духмяної кави». У творчому доробку поета-публіциста є багато статей, присвят рідному краю, поезії автора покладені на музику Ігорем Федірко, Ярославом Савковим та іншими місцевими композиторами. Прозвучала пісня «Ніч кохання» (сл.П.Мельника, муз.І.Федірка).

 Перед аудиторією виступила Оксана Дяків, поетеса, редактор районного часопису «Колос», заслужений журналіст України, член НСЖУ, авторка книжок «Гармонія протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», «Душа тисячоліть шукає себе в слові», «Нескорені серця», «Терпке вино, як помаранча осені», «Проростає вселенська любов», «Покоління», а також автор слів до пісні на музику Я.Гринишина «Хай ангели вас захистять крильми», яка й прозвучала на літературній сцені у виконанні  М.Грабовецької.

Олег Вістовський – поет, журналіст, лауреат премій ім.П.Ковальчука і Л.Мартовича, член НСЖУ, автор збірки «У стремені Дністра» – прочитав свої твори та запросив послухати пісню «Поведи мене у казку» на його слова та музику Р.Калинича у виконанні дуету в складі Марії та Романа Калиничів.

         У доробку письменника Петра Дараманчука із села Лисівці є дві видані книги: «Мрійні небокраї. Історія одного кохання» та «Час Демона». Письменник – дворазовий дипломант Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». Письменник зачитав уривки зі своїх романів. Плеяду молодих авторів презентувала своєю творчістю Ольга Кухта – поетеса, медпрацівник Товстенської лікарні, авторка збірок «Крізь осені вікно» і «Золота хвиля».

До учасників літературної сцени з вітальними словами звернувся голова Заліщицької районної ради Іван Дрозд. Він разом із керуючим справами райради П.Мирончуком вручив подяки активним літераторам «Дністрового перевесла». А заступник міського голови М.Бандрівчак поздоровив із ювілеєм та вручив почесну грамоту В.Барні.

На завершення зустрічі звучала фестивальна пісня «Дністрові зорі» (сл. Г.Рибцуник, муз. І.Федірка). Автори подарували книги бібліотеці, обмінялися творчими доробками, поділилися враженнями.

 Цікава літературна сцена в Заліщиках поєднала авторів із трьох районів, трьох областей нашого Наддністрянського краю, і всі її учасники висловили сподівання, що такі творчі події відбудуться в інших містах і селах, адже рідне Слово справді наснажує та єднає...

Оксана ДЯКІВ,

Ольга ТРАКАЛО

         

Михайло СОПИЛЮК : "Сторінками літературної історії Заліщик" (Нотатки до літературної сцени фестивалю «Дністрові зорі-2018»)

Сторінками літературної історії Заліщик

(Нотатки до літературної сцени

фестивалю «Дністрові зорі-2018»)

     Літературні традиції Заліщик започатковані мабуть від самого створення міста.  Зовсім недавно в архівних матеріалах виявлено, що у 1761 році в заліщицькій ратуші серед інших торгових закладів була крамниця Гольштейна,  де продавали книги. Згодом літературні обрії Заліщик поширяться і за океан. У 1913 році  в американському Нью-Йорку Іван Корилюк із Заліщик разом із Мироном Сурмачем з Жовкви організували книгарню «Січовий базар».

До найдавніших відомих нам друкованих літературних доробків заліщан слід віднести поезії вчителя головної школи  в Заліщиках Павла Зарицького. В 1872 році у  Львові вийшла книжка його ліричних творів. Ще давніші літературні зв’язки Заліщанщини з Покуттям і Буковиною. Відомо, що буковинський письменник Юрій Федькович відвідував Заліщики у 1861 році. Співець знедоленого селянства Василь Стефаник промовляв на вічі в Заліщиках навесні 1908 року. А письменник, педагог і громадський діяч Буковини Сильвестр Кричевський виступив тут в 1911 році на роковини смерті Маркіяна Шашкевича.

У травні 1917 року, коли в Заліщиках відбувався концерт на честь Тараса Шевченка, вступне слово виголошував директор гімназії з Городенки Антін Крушельницький. А Миха́йло Голи́нський, уродженець села Вербівці  Городенківського повіту, якого називали українським Карузо і „королем українських тенорів”, що перебував у Заліщиках  в 1919 і в 1927 році, залишив змістовні спогади про наше місто.

        В літературному житті Заліщик першої третини ХХ століття відіграли свою роль і громадські діячі: адвокати Єронім Калитовський, Володимир Охрімович, Роман Стефанович та Теофіл Окуневський. Останній (адвокат у Городенці) обирався до Сейму від округу Городенка – Заліщики. Єронім Калитовський під псевдонімом Трохим Дріт опублікував чимало оповідань із селянського побуту. Роман Стефанович був автором цікавих оповідань і повістей з народного життя Заліщик і Буковини, які публікувалися в львівській газеті «Діло». Він зустрічався з Іваном Франком, залишив про це спогади та описав похорон Лесі Українки, на якому був присутній.

        Звичайно, найяскравіше сяє у вінку літературних доробків митців Заліщик ім’я Осипа Маковея. Та це окрема тема, ще зовсім не вичерпана. Серед випускників учительської семінарії, яку він очолював, теж  були майбутні літератори: Ломацький, Макогон, Федорак, Калинович, Верига та багато інших. У 1931 році молодий ідейний греко-католицький священик о. Омелян Каменецький започаткував в Заліщиках перші літературні вечори для української молоді.

        З Заліщиками пов’язані імена відомих єврейських літераторів. Це Давид Зільбербуш, письменник і журналіст, що редагував у Коломиї єврейську газету „Народний листок”. Два популярні єврейські письменники Карл Еміль Францоз (з Чорткова) і Олександр (Єхайя) Гранах (народжений у Вербівцях, жив у Городенці та Заліщиках), описали Заліщики  в своїх знаменитих романах „Паяц” та „Ось іде людина”. В Заліщиках народився Леопольд Зборовський - польський поет і арт-дилер єврейського походження.

В різні періоди Заліщики надихали на творчість багатьох польських митців. Ян Каспрович створив тут свій безсмертний гімн «Святий Боже». Поетеса Марія Ясноржевська-Павліковська - вірш „Нитка Аріадни”, що став класикою польської поезії. Заліщики були місцем для творчості Адама Насельського - одного з „великої трійки” кримінальної повісті 30-х років.

     Неодноразово приїжджала сюди письменниця Марія Домбровська. Вона симпатизувала українцям. У 1937 році у статті «Вересень у Заліщиках» переконувала поляків, що «нема підстав уважати українців русинами і ділити їх національну масу на поодинокі регіональні групи, лише слід польському інтелігентові завжди й усюди вживати терміну: українець, український, як номенклатурного терміну народу з великою культурою».

        В 30-роки минулого століття мальовничими місцями Заліщик надихалися і відомі українці: Євген Маланюк, Олена Теліга, Олег Кандиба, Дмитро Донцов, Ярослав Дашкевич, Юрій Косач, Андрій М’ястківський. У т. з. будинку творчості у Заліщиках під назвою вілла „Аріадна” Юрій Шерех (Шевельов), видатний мовознавець і літературознавець створив цикл віршів „Із заліщицького зошита”. Для нього писав Шевельов «Заліщики стали малим ерзацом Криму... Але верби над течією Дністра, образи Божої Матері й Ісуса Христа в капличках і брамах, солодке привітання „Слава Йсусу!”, - це вже була Україна…».        

       В нашому місті побувало чимало знаних українських письменників і  поетів: Ірина Вільде, Михайло Івасюк, Григорій Коваль, Микола Бурбак, Роман Лубківський, Борис Демків, Михайло Ониськів, Григорій Петрук-Попик, Роман Гром’як, Василь Фольварочний, Андрій Курков, Василь Кравчук, Роман Коваль, Олексій Кононенко, Володимир Барна, Олександр Бойченко, Максим Дупешко, Євген Безкоровайний, Василь Тракало, Роман Іваничук, Роман Федорів, Степан Сапеляк, Дмитро і Віталій Капранови, Макс Кідрук,  Андрій Кокотюха та багато інших. Сучасні літератори Наддністрянщини, які бувають у Заліщиках, представляють свою творчість: Наталія Хаммоуда-Лопушняк,  Микола Горбаль, Петро Дараманчук, Ганна Рибцуник, Світлана Леськів, Данило Онищук, Іван Стронський, Ольга Кухта, Христина Буринюк, Мар’яна Палагнюк, Богдана Стефанюк.   

З 1965 по 1969 роки у Заліщиках жив і творив Володимир Вихрущ. Його поезії „Осипу Маковею на честь 100-річчя від дня народження”, „Октави хвиль”, „Осінь над Дністром”, „Підемо до Дністра”, „Ранок у Заліщиках”, „Осип Маковей у Заліщиках” написані саме в цей період. А композитори Ярослав Смеречанський та Теодор Хмурич написали музику до багатьох його віршів, серед яких – „Якщо ти українець”, „Чи то був сон”, „На хвилях Дністра”, „Я до тебе лечу” та багато інших. У 80-90-х роках в літературну історію Заліщик вписав свою вагому сторінку письменник  Петро Ковальчук.

        В переліку літераторів та авторів нашого міста останніх десятиліть: Василь Дрозд, Петро Мельник, Оксана Дяків, Стефанія Підкова, Василь Сопівник, Олег Вістовський, Антоніна Полотнюк, Ірина Ковальчук, Мирослава Мединська-Ковальчук, Михайло Вершигора, Василь Олійник, Мирослава Зайко, Юрій Війтик, Ірина Вікирчак, Наталя Бежук, Тарас Середюк, Богдан Папушко  та інші.  

     

    А ще окремо назвемо троє імен: педагога і поетеси Розалії Мамалиги, письменника і засновника Українського клубу в Заліщиках Левка Тишківського та поета і громадського діяча Павла Мамалиги. Їх імена ми згадуємо рідко. А варто б частіше. Бо, як писала в своїй поезії уродженка Серафинців що на Городенківщині, Розалія Мамалига (Бучовська), яка прожила в Заліщиках до 100 років:

Благослови, Боже, нарід України,

Додай сили і розуму для української дитини,

Щоби у єдності жили і працювали,

Схаменулись і хто вони є, пам’ятали!                                  

      Михайло Сопилюк, член громадської ради бібліотек

На світлинах Юрій ВІЙТИКА: автори книжок, учасники літературної сцени фестивалю «Дністрові зорі-2018».

XVIIІ Міжрегіональний фестиваль «Дністрові зорі»-2018 у Заліщиках. Гурт "Практичні Почуття" (Practical Senses)

КАДРИ ДЛЯ АГРОГАЛУЗІ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: НАУКОВИЙ АСПЕКТ

КАДРИ ДЛЯ АГРОГАЛУЗІ ТА ЇЇ РОЗВИТОК:

НАУКОВИЙ АСПЕКТ

Представницьку аудиторію науковців вишів, викладачів ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого», аспірантів, вчителів навчальних закладів районного центру, методкабінету, працівників краєзнавчого музею, центральної бібліотечної системи, у тому числі книгозбірень сіл Лисівці та Ворвулинці, студентів – усіх, хто цікавиться історією рідного краю, його видатних постатей розвитком аграрної галузі та її кадровим забезпеченням, 15 травня цього року зібрала кругла дата: 120-річчя заснування Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також фахового навчального закладу в Заліщиках і 120-ліття від дня народження науковця, педагога й фундатора сільськогосподарської освіти та кооперативного руху в Західній Україні Євгена Храпливого.

Організатори Міжнародної науково-практичної конференції «Історичні аспекти та сьогодення підготовки фахівців аграрної галузі» запропонували його учасникам пізнавальну виставку історико-краєзнавчих та науково-популярних видань різних років, дослідницьких праць викладачів і студентів закладу.

Конференцію відкрив директор агроколеджу Володимир Глова, підкресливши, що історію треба вивчати не загалом, а особистісно, через життя і результати праці видатних вчених, таких як Євген Храпливий та його родина, а також цікавлячись успішними науковцями, зокрема й п’ятнадцятьма випускниками закладу, які сьогодні працюють не тільки в Україні, але й у США, Німеччині та інших країнах світу. Володимир Степанович наголосив, що цьогоріч виповнюється 20 років з часу входження коледжу в структуру НУБіП України, та провів історичну паралель із 1927 роком, коли Крайовий заклад садівничий в Заліщиках розпорядженням президента Польщі був об’єднаний в одне ціле з Пулавським Державним науковим інститутом сільського господарства.   

Модератор конференції, історик і дослідник, автор книг «На переломі століть…», двотомника «Заліщики: роки, події, люди» та інших наукових праць, заступник директора з навчальної роботи коледжу Михайло Сопилюк доповів про 120-річний шлях фахового навчального закладу в Заліщиках від часів садівничої школи до нинішнього аграрного коледжу.

З доповідями про життя і діяльність вченого Є.В.Храпливого виступили викладачі закладу І.П.Сагайдак, а також студентка Тетяна Осадчук (науковий керівник – М.І.Дуда).

Аспірантка НУБіП України Г.В.Петрів перегорнула сторінки творчої біографії української письменниці-діаспорянки Лесі Храпливої-Щур. Студентка І.Швидковська натхненно  декламувала поезію Лесі Храпливої-Щур «Батькові» та поклала живі квіти до портрета Євгена Храпливого в залі. Студент закладу Владислав Любінецький прочитав лист-звернення колективу коледжу та учасників конференції до 90-літньої доньки Євгена Храпливого, яка живе в місті Торонто, що в Канаді.

Заступник голови осередку товариства «Просвіта» в агроколеджі Й.Й.Децовський свій виступ присвятив значенню вчення професора Євгена Храпливого щодо розвитку кооперації, яка наприкінці ХХ та початку ХХІ століть оздоровлювала економіку Галичини та сьогодні може стати ліками для аграрної галузі нашої держави. Але, на жаль, в Україні досі не працює закон про кооперацію. Йосип Йосипович нагадав учасникам конференції про те, як розпочиналось дослідження життєпису організатора кооперативного руху, а також акцентував увагу присутніх про те, що села Ворвулинці, Синьків, Колодрібка та Лисівці причетні до збереження пам’яті родини Храпливих, яку варто увічнювати.

Директор районного краєзнавчого музею Віталій Каспрук висвітлив шлях розвитку товариства «Просвіта» у його рідному селі Добрівляни.

Модератор міжнародної конференції Михайло Сопилюк представив її учасникам надіслані для заочної участі доповіді науковців. Це – А.П.Коцур, професор Національного університету ім.Т.Шевченка, доктор історичних наук, Г.Г.Коцур, доцент кафедри архівознавства та спецгалузей історичної науки, кандидат історичних наук; І.П.Возний, професор Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, доктор історичних наук; А.А.Коник, завідувач економічного відділення ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової»; І.Я.Книш, заступник директора агроколеджу з виховної роботи, В.І.Фрасуняк, М.Д.Олійник, В.В.Перит, викладачі ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого».

Важливо, що на конференції було представлено майже три десятки доповідей. Вагомим був міжнародний блок. Це – наукові доробки вчених: Ніцеї Станіслава Славомира - професора наук гуманістичних, ректора Опольського університету (Польща); Олексяка Аркадіуша - співробітника відділу сприяння та розвитку міського уряду м. Намислів (Польща), Пшемислава Карвовського – секретаря виноградарського товариства (Зелена Гура, Польща), М.М.Бачинського, дослідника історії Заліщик (Закопане, Польща), В.С.Лопуха, директора адміністрації Наукового товариства ім. Шевченка (Нью-Йорк), В.М.Сопилюка, випускника коледжу і НУБіП України (м. Варрагул, Австралія).

Завідувач бібліотеки коледжу Надія Ємчук зачитала вітальний лист-звернення від адміністрації НТШ в США.

Викладач В.В.Гагалюк представив доповідь «Проблеми розвитку агробізнесу, його соціальна відповідальність та підготовка кадрів», підготовлену спільно зі старшими науковими співробітниками Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою Ф.Шафт і Т.В.Гагалюком (Галлє, Німеччина).

Доповідач зазначив, що сучасний стан агробізнесу позначений протистоянням різних об’єктивних і суб’єктивних факторів. Україна може забезпечити світ зерном, олією та іншим продовольством, але сьогодні не вистачає спеціалістів для розвитку фермерства, роботи в агрохолдингах. Які проблеми впливають на цю ситуацію? Це – постійне зменшення кількості сільського населення (на 2,5 млн. чол., а це фактично - 350 сіл); відсутня належна інфраструктура на селі; сільські жителі через об’єктивні обставини надають перевагу роботі за кордоном.

Сучасні агрохолдинги повинні завоювати лояльність сільського населення через інвестиції в село, забезпечити моральні принципи своєї економічної діяльності, адже людям у селах, земельні паї яких вони використовують, потрібно допомагати. Держава, на жаль, не може забезпечити соціальний розвиток села (будівництво доріг, водогонів, шкіл, дитсадків).

Агрохолдинги також повинні подбати про підготовку кадрів для свого виробництва, уклавши угоди з профільними навчальними закладами, поліпшувати матеріальну базу коледжів; формувати зміст освіти, практики та стажування студентів. Агроосвіті життєво потрібне оновлення, адже вчитись і працювати в сільському господарстві – це прогресивно і сучасно. Фаховим закладам варто налагоджувати партнерські зв’язки з виробниками, створювати методичне забезпечення для дистанційного навчання, підвищення кваліфікації викладачів, долати бюрократичні перепони при зміні спеціальностей відповідно до вимог ринку. Фінансування навчальних закладів, які займаються підготовкою спеціалістів сільського господарства, з боку держави має бути скероване не на проїдання, а мати інвестиційний характер. Таким повинен бути шлях забезпечення кадрами аграрної галузі та розвитку бізнесу в цій сфері.

Викладач агроколеджу Ю.П.Війтик свою доповідь присвятив сучасному стану розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на Тернопіллі, зазначивши, що в області 185,5 тис. жителів зайняті в селянських господарствах. Вони мають в особистому  землекористуванні 31% угідь. Обсяги валової продукції особистих господарств складають 45,1%. На Тернопільщині діє 43 обслуговуючі кооперативи. До речі, за два місяці 2018 року з’явилося ще шість кооперативів і одне кооперативне об’єднання, яке дасть поштовх для розвитку кооперації на селі.

Напрямки роботи кооперативів – це плодово-ягідний, садівництво, молочарство, сироваріння тощо. У Заліщицькому районі багато років поспіль результативно працює кооператив «Ратай» (кер. Ігор Марусяк). У 2017 році в області діяльністю кооперативів скористалися 2548 їх членів, отримавши послуги на суму 22 млн.грн. Це значний ріст у порівнянні, наприклад, навіть із 2016 роком, коли 1739 чоловік отримали послуги на суму 10,3 млн.грн. Через кооперативи реалізовано 3993 тонни молока, 65 тонн плодоовочевої продукції та 66 тонн зерна. Обсяг збуту продукції в основному через переробні підприємства  - на суму 16,1 млн.грн., а також ринки – 5,9 млн. гривень. В області діє Комплексна програма розвитку агропромислового комплексу, зокрема кооперативів. Для неї з Державного бюджету буде отримано 650 тисяч. Підсумовуючи сказане, Ю.П.Війтик підкреслив: «Якщо буде реальна підтримка держави, то й розвиватимуться кооперативи». Адже безробіття, у тому числі й у селах, спричинило до масового виїзду населення на роботу за кордон. За різними оцінками, за межами України працюють від 5 до 7 млн. чоловік, а їхня праця потрібна нашій країн.

На завершення роботи міжнародної конференції директор агроколеджу В.С.Глова вручив сертифікати запрошеним учасникам конференції, грамоти та подяки студентам коледжу переможцям і призерам олімпіад, конкурсів «Кращий за професією» та Всеукраїнського конкурсу студентських пошуково-дослідницьких робіт, проведених у рамках фестивалю «Студентської науки – 2018».

За підсумками представницької міжнародної конференції буде підготовлений електронний збірник  наукових праць і доповідей.

Думаю, знайдеться чимало охочих почерпнути корисну і цікаву дослідницьку інформа­цію з цього наукового джерела, адже наш район, як і область, був і залишається  аграрним. Земля чекає дбайливих рук її молодих і досвідчених господарів!

Оксана ДЯКІВ

Світлини Юрія ВІЙТИКА

Пісня "Marmotte". Виконують учениці Заліщицької державної гімназії

РОЗМОВА З ПОЕЗІЄЮ ОКСАНИ ДЯКІВ

      Поетичне слово завжди чекає, щоб до нього зверну­лись. І тоді воно промовить на повен голос… До мене заговорили твори Оксани Дяків зі сторінок її книжок «Гармонія протилежності», «Вікно думок», «Душа тися­чоліть шукає себе в слові», які на моє прохання принес­ла мені завідуюча місцевою бібліотекою Оксана Гандзюк, за що я їй дуже вдячна, адже користуюся послугами бібліотеки з 1959 року! Ми також спілкувались із бібліотекарем про книжки, подаровані мені різними авторами з їхніми дарчими написами, що для мене дуже дорого і пам’ятно.

Виконую багато домашніх справ, значних і не дуже, а книжки Оксани Дяків знову і знову кличуть мене до себе, але є ще ночі, коли можна на­чи­татися вдосталь. Багато чого опрацьовую детально, вдумливо, але роботи ще ду­же багато, щоби написане стало мною усвідомленим, близьким, моїм новим над­банням для розуму та серця.

Знаю Оксану Дяків як ре­дактора газети «Колос», а за­в­дяки її книжкам можу високо оцінити працьови­тість  і талант цієї людини.

Очевидно, що авторка док­лала багато зусиль, наприк­лад, щоб написати прозову літературно-публіцистичну дослідницьку книжку «Душа тисячоліть шукає себе в сло­ві»,  в якій матеріали про зна­них письменників та мит­ців і про рідну мову як ознаку національної ідентичності, і про борців за волю України. У віршах і прозі  літераторки – погляд на складну історію боротьби нашого народу за незалежну Україну. Я – 1940 року народження і багато па­м’ятаю  та знаю про минулі прожиті роки. Читаючи напи­сане Оксаною Дяків, я ні в чому не можу і не хочу їй заперечити, бо мої думки, переконання співзвучні з написаним.

Особливо торкнула мою душу публікація «Магія лю­бові до землі святої», при­свячена пам’яті В.Г. Дрозда, яка написана авторкою бли­с­куче, хвилююче, правдиво і талановито.

Ми разом із Василем Гри­го­ровичем закінчували Чор­ткі­­в­ське педагогічне учили­ще в 1958 році. Я добре зна­йо­ма з його творчістю, ми часто спілкувалися, В.Г.Дрозд ділився своїми твор­чими здобутками.

Дуже вразили мене поезії збірки «Гармонія протилеж­ності». На очах – сльози, а в душі – сум’яття. Образи ва­ж­­ливі, дорогі та близькі моє­му серцю. Читання поезій не може бути легким чи безду­мним, бо в них криється фі­ло­софський поетичний об­раз, який треба осмислити, зрозуміти:

Жінко, нене, донечко  ласкава,

В радості,

      у праці чи в журбі

То зринаєш,

    мов казкова пава,

То вербою гнешся

                         до землі…

                 («Трилика Мадонна»)

Коли вчитувалася, порів­ню­вала, сприймала поетичні образи, запам’яталися мені вірші «Життя шліфує, наче камінь», «Мої Заліщики», «Отчий край», «Вимір часу», «Україні», «Поезією пахне осінь», «Гуцульські мотиви»,  «Злива», «Заробітчанство», «Зоря-полин», «Лесин во­гонь», «Наша книга», «Пісок років», «Зрілість»… Адже та­кими близькими і зрозумі­ли­ми стають рядки авторки для тих, хто переступив уже поріг зрілості чи навіть старості:

І що залишається,

        любий мій друже,

Натомість –

         без юності шат?

Невже порожнеча,

        мов голос у лузі,

А доля – фіксація дат?..

Я відкрила для себе пое­тесу, яка словом, пером ви­рі­зьблює метафоричні кар­тини, цікаві й неперед­ба­чувані: «пісок років»  – біжать літа, сиплються безперер­вно, наче дрібний пісок; «Спра­глими вустами шамо­тить / Спекою порепана вер­ба»; «Сум посипався горошинами/ Із осіннього плаття журби», «Зерна доль у колосі життя», «Не заріжмо долю без ножа!» та ін.

А як ненав’язливо і логічно написані рядки, присвячені Тарасові Шевченку!

«Кобзар» Поета –  мужня доля,

Письма Святого вічний код.

В нім – гнів, страждання,  поступ, воля,

Нескорений і в рабстві  наш народ!

(«Духовний лідер»)

Після такого вірша хоче­ть­ся читати, пізнавати ще гли­бше й ширше творчість на­шого Пророка, осмислю­вати його по-новому, бо Т.Ше­вченко – завжди сучасний.

Не залишають байдужим також інші цікаві поетичні образи Оксани Дяків:

Карпатський дар –  розкриленість, опертя

У трембітанні зболених  трембіт.

І дзвонить Бог в живе  буття осердя,

Склепінням душ виліплюючи світ.

(«Гуцульський світ»)

Не сприймаймо

      чорно-білим світ:

Кольорова гама –

                  сонця світло…

(«Проникновенне»)

Я не прощаюся з книжками Оксани Дяків, бо хочу не раз повертатися до них, щоб пе­реживати знову почуття гли­­бокого естетичного задо­волення від прочитаного.

У Вічності душа не вмре, не згасне,

Не втратить  первозданних барв красу.

І небуттю той образ  не підвладний.

В поезії його я воскрешу…

Авторка створює поезії, а я їх запрошую в свою душу… Отож, бажаю Оксані Іванівні поетичного натхнення, влуч­ного іскристого слова, щоб і надалі запалювала читачів на добрі й благородні вчинки в ім’я торжества правди, справедливості, миру і добра для нашої України.

Ірина ЮРЧИШИН, педагог, ветеран освітянської ниви,

село Іване-Золоте