четвер, 13 квітня 2017 р.

Літературний вечір-спогад про письменника-земляка Євгена Безкоровайного

Літературний вечір-спогад про письменника-земляка Євгена Безкоровайного відбувся в опорній школі ім.О.Маковея м. Заліщики, в якій він свого часу навчався.

ПОЕЗІЯ ДУШІ ЄВГЕНА БЕЗКОРОВАЙНОГО 
      Літературні заходи до 70-річчя від дня народження українського поета, публіциста, редактора, громадського діяча Тернопільщини Євгена Безкоровайного відбуваються в Заліщиках і в селах нашого району. Бо життєві й творчі дороги завжди повертали нашого краянина у рідне село Ворвулинці, яке він вважав найкращим, і саме таку назву дав автор своїй книжці «Для мене ти найкраще на землі…». Написано і сказано ним багато і про рідне Наддністров’я. З любові зіткана творчість, як і пам'ять людей про Євгена Безкоровайного, який запам’ятався багатьом із нас своїм закличним побажанням: «Нехай ніколи не міліють джерела нашої любові!». Саме ці слова, як і ще багато інших, мудрих, зважених і написаних автором віршів, публіцистичних статей, пережитих епізодів із життя використали працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки, організувавши зустріч-спогад «Поезія душі Євгена Безкоровайного» в опорній школі ім.О.Маковея м. Заліщики, в якій Євген Іванович навчався і здобув середню освіту.
     З цікавістю знайомились учні-старшокласники, їх вчителі, шанувальники творчості, громадськість міста з пам’ятними біографічними відомостями і з творчим доробком нашого відомого краянина.
    Особливий інтерес викликали спогади Василя Сопівника про колишнього його однокласника. Василь Дмитрович наводив цікаві приклади зі шкільного життя. Уже в ті часи Євген Безкоровайний писав вірші, був активним лідером, і хоч було це, звісно ж, наївно, по-дитячому, він намагався створити з числа друзів, з якими жив у шкільному гуртожитку, український уряд, в якому був його прем’єр-міністром.
     Журналіст Петро Мельник згадував про роки спільної праці в редакції районної газети.
     Про творчу скарбницю поета говорила Оксана Дяків – редактор районного часопису «Колос», авторка статті у журналі «Літературний Тернопіль» під назвою: «Дарував людям кришталеву мрію», присвяченої Євгенові Безкоровайному.
    У минулому вчитель рідної мови та літератури в школі ім.О. Маковея, дружина письменника і колишнього редактора заліщицької районки Петра Ковальчука – Ірина Олексіївна Ковальчук щиро ділилась своїми спогадами про Євгена Безкоровайного. Саме П.І.Ковальчуку творив він присвяти і називав з любов’ю та вдячністю своїм батьком. А вже пізніше також написав він про це у своїх спогадах. Ірина Олексіївна говорила вдячні слова на адресу Євгена – за пам'ять і за його сприяння у виданні книг свого наставника, а також про нього  як їх редактора.
    Поезії Євгена Безкоровайного декламували учні-старшокласники школи ім.О.Маковея: «Поверни мене, мамо, у сни» (Ольга Боднар), «Ще в однім натомленім вікні» (Ростислав Вонс), «Щастя» (Андріана Шпортак), «Минаюся, як білий цвіт зорі» (Вікторія Антоновська), «Благословення» (Святослав Довбуш), «Пісня» (Валентина Колесник).
    Усі присутні на цій літературній зустрічі мали можливість переглянути пам’ятні світлини і відеосюжети про життя і творчість письменника, послухати збережений у записах його голос і відтворений у спогадах образ нашого талановитого земляка.
    На завершення з подячним словом до організаторів та учасників події звернувся директор опорної школи Володимир Бенев’ят, який також пригадав і свої життєві зустрічі з Євгеном Безкоровайним.
Ольга Тракало, директор ЦБС 
(Заліщицька районна газета "Колос" за 21 квітня 2017 року)



субота, 24 грудня 2016 р.

"Літературна Україна" про творчий вечір у Києві поетес із Тернопілля Оксани Дяків і Тамари Ткачук-Гнатович


У КОЛІ МУЗ


Під такою рубрикою у грудні 2016 року «Літературна Україна» – тижневик, газета письменників України – у своєму сорок сьомому номері надрукувала публікацію Ольги Никитюк «Від Дністра до Горині – єднання сердець», присвячену творчому вечору в Києві поетес із Тернопілля Оксани Дяків і Тамари Ткачук-Гнатович. Приємно, що часопис Національної спілки письменників України також присвятив щирі й теплі слова тернополянину, 75-річному ювіляру, поетові, публіцисту, краєзнавцю та архівісту Михайлові Ониськову.
Гуртуючи довкола видання творчі сили, «Літературна Україна» на своїх сторінках друкує інформацію про діяльність письменства України, нові літературні твори, переклади, спогади, аналітичні, критичні статті та рецензії й залишається єдиною загальнонаціональною літературною газетою.
Зокрема, у згаданому грудневому числі видання опубліковані такі варті уваги читачів матеріали, як «Плебісцит української нації» (Василь Куйбіда), «Чи варто змішувати українську літературу з іншими?» (Ганна Токмань), «Чим українська мова багатша за інші?» (Олекса Різників), «Доброго здоров’я» щиріше ніж «здрастє» (Сергій Мошенський) та ін.
До речі, «Літературна Україна», яка заснована ще 21 березня 1927 року в Києві, в 2012 році була занесена до Книги рекордів України як «найдавніша україномовна українська літературна газета, що нині виходить».