У гімназії села Дунів вшанували пам'ять захисника Михайла Кирилюка

 

Вишивала матінка сорочку

на святковім білім полотні,

вимережувала світ синочку –

та пішов у Вічність від війни...

 

Синову голубить вишиванку

мати, міцно тулить до грудей,

плаче звечора і до світанку,

з болем зустрічає кожен день…

Оксана Дяків

 

22 травня 2026 року в Заліщицькій громаді в глибокій скорботі учасники події в селі Дунів схилили голови у спомині про нашого захисника-земляка Михайла Тарасовича Кирилюка.

Про сина-захисника України розповіла його мама Василина Кирилюк.

Він народився 18 вересня 1973 року в селі Кулаківці, на Заліщанщині. Його батько Тарас Васильович тоді працював трактористом у місцевому колгоспі,  а мама Василина Іллівна трудилася на фермі в тому ж колективному господарстві.

Михайло був членом багатодітної родини, де народилося четверо дітей, але сестричка Марійка померла у ранньому віці. Батьки виховали й виростили Михайла, його старшого брата Василя та наймолодшу сестру Галину.

У 1980 році Михайлик розпочав навчання у Дунівській школі, яку закінчив у 1988 році. Згодом юнак вступив у Заставнівське професійне училище Чернівецької області, отримавши спеціальність зварювальника.

Після успішного завершення навчання працював зварювальником у колгоспі, а пізніше – за кордоном на різних будівельних об’єктах.

У важкий 2022 рік, коли ворожа росія агресивно розпочала велику війну проти України, Михайло Кирилюк був мобілізований до лав Збройних сил України.

Військовий служив на посаді майстра відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 2-го батальйону оперативного призначення військової частини Національної гвардії України. Солдат перебував у Києві та на різних бойових напрямках.

У січні 2025 року Михайло Кирилюк приїхав додому, до батьків, у відпустку. Але 26 січня його серце, як це не прикро, на 51-му року життя зупинилося.

Роки відданої служби під час повномасштабної війни підірвали здоров’я нашого земляка. Самотніми залишилися далеко немолоді батьки воїна. Їм вручено Грамоту пошани воїна Михайла Кирилюка від Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

Наш Герой-захисник був нагороджений медалями «Ветеран війни» та «За звитягу» Національної гвардії України. Медаль вручається бійцям за виявлену відвагу, стійкість та особисту мужність.

22 травня 2026 року вшановано життєвий подвиг воїна відкриттям йому меморіальної дошки.

Завжди пам’ятаймо про нашого земляка-військовослужбовця Михайла Кирилюка, який вніс свій великий вклад у боротьбу за незалежність України, за мирне небо над нашими головами, за можливість жити і навчатися!

Слава Україні! Героям слава!

Меморіальна дошка воїну Василю Джумаку відкрита в селі Дунів

 

Вічна пам'ять тим, хто з поля бою

Більше не повернеться у дім.

Понесем цю пам'ять за собою,

Поіменно дякуючи їм...

Наталія Хаммоуда (Дутка)

 

22 травня 2026 року в Заліщицькій територіальній громаді вшановано пам'ять нашого земляка із Заліщанщини, випускника Дунівської загальноосвітньої школи, військовослужбовця Збройних сил України Василя Володимировича Джумака. Він загинув у віці 35 років, захищаючи нашу державу від російського ворога.

Про рідного брата-Героя розповіла його сестра Ірина.

Василь Джумак народився 16 березня 1988 року в багатодітній сім’ї Володимира Васильовича та Марії Петрівни Джумаків. У Василя було три сестрички і чотири брати. Мама отримала почесне звання «Мати-героїня».

Їхня родина жила в Товстому, де Василь навчався у загальноосвітній школі з першого по четвертий клас. Коли тато у віці 47 років відійшов у Вічність, сім’я переїхала в село Щитівці до бабусі Ганни, а Василь Джумак пішов у п’ятий клас Дунівської загальноосвітньої школи, в якій навчався до 9 класу. Опісля в місті Борщів здобув спеціальність штукатура-плиточника. Працював як будівельник.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну.

Наш земляк Василь Джумак був мобілізований до лав Збройних сил України в 2023 році. Він служив стрільцем-санітаром 3-го механізованого відділення першого механізованого взводу механізованої роти військової частини ЗСУ.

На жаль, воїн загинув 10 лютого 2024 року під час бойових дій у селі Новодарівка Пологівського району Запорізької області.

Василь Джумак не встиг створити сім’ю. У полеглого військовослужбовця залишились сестри Ірина, Стефанія та Ольга, брати Олександр, Михайло, Віталій та Роман, маленькі племінники. Мати померла у віці 63 років.

Родичам захисника було вручено Грамоту за жертовне служіння в лавах ЗСУ, підписану Олександром Сирським, Головнокомандувачем Збройних сил України.

Також Василь Володимирович Джумак 31 березня 2025 року посмертно нагороджений  медаллю «За військову службу Україні» за відвагу та самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України. Нагородна книжка підписана Президентом України Володимиром Зеленським. Відзнака була вручена рідним загиблого під час урочистостей у Тернополі.

На фасаді Дунівської гімназії відкрито меморіальну дошку шани та вдячності нашому Герою-захиснику. Пам'ять про воїна Василя Джумака буде жити з нами. Вона переживе багато десятиліть та викарбується в українській новітній історії боротьби на самостійність та незалежність нашої держави.

Слава Україні! Героям слава!