Юний поет Станіслав Канигін подарував свою збірку віршів "Думи на папері" Заліщицькій міській бібліотеці

 

Юний поет Станіслав Канигін подарував Заліщицькій бібліотеці свою збірку поезій «Думи на папері». Станіслав живе у Заліщиках і здобуває освіту в Заліщицькій державній гімназії. Читає багато художніх і науково-популярних книг. Цікавиться музикою. З 15 років у свій вільний час займається поетичною творчістю, вивчає доробки відомих українських поетів: Ліни Костенко, Лесі Українки та інших авторів. Його перша поетична збірка передає роздуми про світ навколо нас. Частина віршів присвячена російсько-українській війні, адже батько Станіслава – Олександр Канигін – діючий військовослужбовець, який зараз воює на Покровському напрямку. Кожен вірш із книжки "Думи на папері", яка побачила світ у 2026 році за редакцією письменниці, редакторки Оксани Дяків, — це відбиток думок, почуттів, мрій і переживань автора. Сторінка за сторінкою перед читачем відкривається світ молодої людини, яка вже сьогодні знаходить у слові спосіб говорити про важливе.

📚 Творчість, якою діляться, продовжує жити в серцях інших.

МИТЕЦЬ НЕ ЗІ СТРАХУ: в Заліщицькій бібліотеці підготовлено та надруковано бібліографічний покажчик, присвячений Роману Андріяшику

 

#Українські_письменники

#Бібліографічний покажчик

     Митець не зі страху

        в Заліщицькій бібліотеці підготовлено та надруковано бібліографічний покажчик, присвячений Роману Андріяшику

      У час великих випробувань, коли Україна виборює свою свободу, культура стає нашою надійною фортецею, а імена видатних земляків з Тернопільщини – провідними маяками. Заліщицька міська центральна публічна бібліотека презентує нове бібліографічне видання з серії «Видатні постаті»: бібліографічний покажчик «Андріяшик Роман – лавреат Шевченківської премії з Тернопільщини – письменник, аналітик та психолог людських душ».

     Видання вшановує пам’ять видатного прозаїка, журналіста Романа Васильовича Андріяшика (1933–2000). Укладачка, редакторка та відповідальна за верстку: Оксана Дяків, бібліограф бібліотеки, заслужений журналіст України. Відповідальна за випуск: Марія Рудик, директорка Заліщицької МЦПБ.

     Покажчик обсягом 32 сторінки містить нарис про тернистий життєвий і творчий шлях письменника, аналітичний огляд його романів та капітальний список із 80 авторитетних джерел. Видання адресоване вчителям, студентам, краєзнавцям та всім, хто прагне осягнути глибину українського слова.

     Сьогодні, коли триває повномасштабна війна України проти загарбницької росії, творчість українського письменника Романа Андріяшика звучить, як ніколи, актуально. Його часто називають українським Ремарком чи Гемінгвеєм, адже він першим в українській літературі ХХ століття так відверто й глибоко розкрив концепцію «людини зі страху» – особистості, понівеченої жорнами тоталітарних імперій та воєн.

     Його знакові твори:

     – «Люди зі страху» (1966 рік) – дебютний роман-маніфест про трагедію шістдесятництва та Першу світову війну;

     – «Полтва» (1982 рік, опублікований як «Думна дорога») – роман про Український підпільний університет у Львові. Образ річки Полтви, закованої під бетон бруківки, став потужним символом поневоленої, але нескореної України, де під чавунною декою вирують потоки правди. За цей твір письменник зазнав жорстоких утисків та заборони на друк від радянської влади;

     – «Сторонець» (1989 рік ) – художня біографія письменника Юрія Федьковича, за яку Роман Андріяшик у 1998 році отримав заслужену Державну (нині Національну) премію України ім. Т. Шевченка.

     Текст покажчика нагадує й про трагічні сторінки біографії митця: пожежа в батьківській хаті знищила безцінні рукописи романів автора про Івана Франка та Василя Стефаника, проте істинні таланти не згорають у вогні, а залишаються в пам’яті поколінь.

     Бібліографічний покажчик структуровано так, щоб максимально полегшити пошук дослідникам. До нього увійшли описи таких книжок:

     – основні видання творів автора: від унікального однотомника «Вибране» (2004 рік) до першодруків романів «Кровна справа», «Додому нема вороття», «Сад без листопаду» та незавершеної епічної оповіді «Три хрести»;

     – література про життєвий та творчий шлях письменника: статті відомих критиків і колег по перу (М. Слабошпицького, І. Драча, Л. Тарнашинської, М. Ониськіва, В. Барни, П. Довгошиї), які розкривають Романа Андріяшика як людину високої гідності, яка товаришувала з такими велетами, як Тарас Мельничук, Євген Пашковський та Василь Шкляр;

     – матеріали про вшанування пам’яті письменника: інформація про присвоєння його імені письменника Борщівській гімназії та створення музею.

     Вихід цього покажчика – це не просто фіксація бібліографічних даних, це видання, що повертає широкому загалу ім'я митця європейського масштабу. Роман Андріяшик довів: навіть якщо твоє життя намагаються замурувати, як Полтву, ти маєш залишатися чистою рікою, що пробиває шлях до волі.

Заліщицька міська центральна публічна бібліотека запрошує всіх охочих ознайомитися з покажчиком та відкрити для себе прозу Романа Андріяшика, прочитавши книги самого автора, які є в нашій книгозбірні. Запрошуємо всіх до вдумливого та активного читання!

Оксана Дяків, бібліограф, заслужений журналіст України

8 травня (2026 рік). ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ 1939–1945 років

 #До_історичної_дати

8 травня в Україні відзначаємо

     День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років  

     Вшановуючи пам'ять понад 50-85 мільйонів загиблих у Другій світовій війні, цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою на спогад про страшну трагедію в історії людства. Війна – це катастрофа, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті. Саме 8 травня 1945 року о 23:01 (за середньоєвропейським часом) Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» збройних сил Нацистської Німеччини.

     Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

     У Заліщицькій міській бібліотеці, на абонементі для дорослих, організовано виставку літератури про Другу світову війну. Важливими для вивчення та розуміння цього складного періоду в історії України є такі книги, представлені на цій виставці: 

   Двотомне видання «Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття»

     Це – історичні нариси та документи, що пропонують сучасний, переосмислений погляд на роль України у війні 1939–1945 років, вільний від радянських ідеологічних міфів. Видання висвітлює драматичні події через призму людських доль, значних втрат та боротьби за свободу. Видання містить унікальні письмові та візуальні джерела з архівів України, Німеччини та росії, які підтверджують масштабність трагедії. Нариси розглядають Україну не лише як територію бойових дій, а як суб'єкт історії, що зазнав величезних людських (близько 9,5 млн осіб), а також матеріальних втрат. Упорядниками є провідні українські історики: В.А. Смолій, О.Є. Лисенко та інші.

     Видання є ключовим для розуміння українського виміру Другої світової війни як національної трагедії та героїчної боротьби водночас. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться минулим України.

 

  Олександр Довженко «Україна в огні»

     Ця кіноповість письменника, кінорежисера, класика світового кінематографу присвячена подіям Другої світової війни на території України, долі сільської родини та простих селян. Книга «Україна в огні» Олександра Довженка розповідає про страшні події, які з волі Сталіна та Гітлера розгорнулися в Україні. Рік написання – 1942-1943 (було опубліковано 1966 р.). Тема «України в огні»: зображення початку війни з німецько-нацистськими загарбниками та відступу радянських військ.

     Треба наголосити, що Гітлер та його прихильники в Німеччині ніколи не називали себе ні фашистами, ні нацистами, а лише націонал-соціалістами (від назви партії «Націонал-соціалістична німецька робітнича»). У 1920-х роках політичні супротивники націонал-соціалістів прозвали їх нацистами. А фашизм виник в Італії з появою Італійського союзу боротьби та його ідеї відродити велич Римської імперії. Італійське слово «фашіо» у перекладі значить: «сніп». Це метафора: сила – в єдності держави, адже сніп значно важче переламати, ніж окремий колосок. 

     Повертаючись до кіноповісті «Україна в огні», слід зазначити, що її ідеєю є незламність сили і непохитність духу українського народу, здатність до визвольної боротьби та впевненість у перемозі над ворогом, за словами самого Олександра Довженка. У кіноповісті персонажі втілюють різні долі українців під час війни: героїзм, страждання, зраду та незламність. Центральними є образи родини Запорожців (Лаврін, Тетяна, діти), Василя Кравчини, Олесі, Христі Хуторної та ворогів – фон Краузів.

     З початком війни Довженко став кореспондентом газети. 31 березня 1942 року опублікував статтю «Україна в огні». Однойменна назва належить і сценарію фільму, що його писав Довженко в розпал війни, в 1941-1943 роках. Деякі уривки цього сценарію з'явилися у пресі у вересні 1943 року, викликавши обурення керівництва радянської агітаційно-пропагандистської машини. Як наслідок, Довженка звинуватили у відкрито проголошених сумнівах щодо колективної вини за покинуте ворогу безпорадне населення та боєздатність червоної армії. Довженку запропонували переписати сценарій, зрусифікувавши героя-українця Василя Кравчину. 30 січня 1944 року автора викликали до Сталіна, від якого він дізнався про заборону свого фільму під приводом «антиленінізму, ревізування національної політики й заохочення українського патріотизму замість радянського». Сталін, ображений на критику саме у той час, коли радянська армія виганяла ворога, не зміг простити Довженку завданої образи. 

     Усім органам цензури було надіслано директиву: «не публікувати в цивільній і військовій пресі твори О. Довженка без особливого на те дозволу в кожному окремому випадку». Осмислюючи цю ситуацію, Олександр Петрович Довженко записав у своєму щоденнику: «…невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм… в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»

        Павло Загребельний «Європа 45»

     У доробку письменника Павла Загребельного – 22 романи та 5 повістей. Це вражає, адже більшість творів автор писав від руки. Доля склалася так, що, не маючи навіть 17 літ, Павло швидко розпрощався з дитинством і пішов в армію під час Другої світової війни. Ще вчора – школа, безтурботні хлоп’ячі часи, а сьогодні – свист куль, грім від розриву бомб, крики, плач, кров, смерть. Він обороняв Київ від нацистської навали, а вже в серпні 1941-го отримав поранення. Після шпиталю знову приєднався до війська, де вже за рік, знову в серпні, отримав серйозне поранення. Далі – полон, нацистські концтабори. Лише в лютому 1945-го був звільнений американцями. Опісля працював у воєнній місії в Західній Німеччині.

     Роман Павла Загребельного «Європа 45», можна сказати, «виріс» із подій Другої світової війни, які розгортаються в Західній Німеччині, Голландії, Франції, Італії. Критики називають роман пригодницьким, напевно, тому, що герої переживають справді тяжкі й складні пригоди. Однак вірніше було б роман «Європа 45» назвати документальною розповіддю про сорок четвертий і сорок п’ятий роки в Західній Європі.

     Тема честі й подвигу, боротьби з німецьким нацизмом у роки Другої світової війни залишається животрепетною через багато десятиліть, оскільки в новітній історії України триває війна проти рашизму, проти росії, яка в 2014 році підступно напала на Україну, а 24 лютого 2022 року підло розгорнула жорстоку повномасштабну війну проти нашої держави.

     Герої роману Павла Архиповича Загребельного «Європа 45» викликають непідробний інтерес і захоплення читачів. Семеро бійців, яких доля звела на війні, – різних національностей і переконань, але вони подібні в одному: прагненні протистояти німецькому нацизмові. Події роману розгортаються в самому центрі боїв, де воює загін із семи бійців під командуванням українця Михайла Скиби. Їм судилося пройти через надзвичайні перешкоди, пекельну небезпеку і своїми подвигами внести власну лепту в перемогу над нацизмом. 

        Олесь Гончар «Людина і зброя» 

     Війна – це тяжка праця, і роблять її прості солдати. Це вони йдуть в атаку під ураганним вогнем, місяцями сидячи в окопах, стримують ворога, гинуть під кулями та бомбами... У червні 1941 року Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт Другої світової війни. Влітку 1942-го боєць потрапив у полон, звідки втік 1943-го і продовжував воювати проти нацистів. Був тричі поранений. Один із осколків снаряду залишився в його нозі. Неодноразово знаходився під загрозою загибелі, але кожний раз йому вдавалося врятуватися від майже неминучої смерті. Війну закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї, отримав бойові нагороди.

     Про долю свого студентського батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя». Бо ще в часи війни Гончар поклявся друзям-побратимам: «Якщо тільки залишуся живим, я напишу про вас!» І письменник дотримав свого слова. Його роман «Людина і зброя» – це вшанування пам’яті загиблих друзів, учорашніх школярів та студентів, які пішли на війну, щоб захистити тих, хто залишився вдома... Герої книжки перед війною здобували освіту в авдиторіях Харківського університету, але на початку німецько-радянської війни полишили навчання й записалися добровольцями в армію, щоб захистити «спадщину людського духу», «життя в усій його цілості». У виданні Олеся Терентійовича Гончара реалістично зображено перші місяці війни. Роман «Людина і зброя» вперше надрукований у 1960 році, а в 1962 році письменник отримав за нього Шевченківську премію.

     Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають у російсько-українській війні не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті.  Тож запрошуємо читачів до вдумливого й зацікавленого читання!

Підготувала Оксана Дяків, бібліограф Заліщицької міської бібліотеки

 

Олександр Козинець. Програма "ЦІКАВО"

Письменник Олександр Козинець (м.Київ)

Іван Франко – будівничий українського духовного відродження. З нагоди 168-ої річниці від дня народження Великого Каменяра

 

Не ридать, а добувать
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.

Іван Франко

 Цього дня, 27 серпня 2024 року, ми вшановували 168-му річницю від дня народження видатного українського письменника, поета та громадського діяча Івана Франка. 

Творча діяльність Івана Яковича була дуже різноманітною. Він був не лише поетом та перекладачем, а й драматургом, критиком, фольклористом та дослідником в галузі літератури. За своє життя він написав близько 6 тисяч творів.  Іван Якович вільно володів 14 мовами. Переклав українською твори майже 200 авторів із 37 країн світу.

Франко за час свого життя активно займався політичною діяльністю. Він став одним із засновників радикальної партії в Галичині, яка відстоювала соціальні права та національну самосвідомість українців, був обраний до австрійського парламенту, де відстоював інтереси селян та робітників.

Нині ми вкотре переконуємося, наскільки актуальними залишаються його творчі й політичні ідеї, заклики. Великий Каменяр, чиє слово було мечем у боротьбі за волю України, ніби передбачав сьогоднішні виклики. У час, коли Україна знову веде боротьбу за свою незалежність, ми особливо гостро відчуваємо відлуння слів І.Франка. Його заклики до єдності, самопожертви, до здобуття правди та справедливості.

Теперішня війна українців проти російської агресії – це боротьба за те, щоб наш народ мав право на самовизначення, щоб кожен громадянин України міг жити у вільній і незалежній державі. Це те, за що боровся Іван Франко все своє життя.

Його політичні погляди викладені у книзі «Будівничий української державности: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка», яка є у фондах Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

  (Франко, Іван Якович.
Будівничий української державності [Текст] : Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Франко, Іван Якович ; Упор. Д.Павличко. - К. : Києво-Могилянська академія, 2006. - 640 с.) 

 У цьому ґрунтовному виданні зібрано найважливіші твори Івана Франка, які становлять теорію і практичну характеристику національної ідеї і висувають наймодерніші завдання перед нею. Із радянських видань творів І.Франка неможливо скласти правдивого уявлення про його державотворчу діяльність. Основою цього збірника стали твори Франка, що їх замовчували, редагували й перекручували радянські ідеологи; надруковані за нових часів ці публікації повинні бути душею і свідомістю будівництва української держави.

У фондах нашої бібліотеки є багатотомне видання творів І.Франка, а також книги про його життя і творчість.

 Як і належить, у дні народження видатних українців ми звертаємось до краєзнавчих джерел, пам’ятних місць.

У Заліщиках Івану Франку в 1956 році (68 років тому) встановлено перший пам’ятник на Тернопільщині – погруддя письменника на постаменті з написом: «Іван Якович Франко. 1856-1916 рр.» Його звели на честь 100-річчя від дня народження поета. 

А ще понад 40 років жила і творила у с. Новосілка нашого району (давня назва Новосілка-Костюкова) українська поетеса, сучасниця й одна з відомих учениць І.Франка Климентина Попович, яку Каменяр зачисляв до людей «найближче стоячих до його серця».

Іван Франко не тільки друкував твори Климентини Попович, але й постійно піклувався про літературний талант письменниці.

 

Варто додати, що заслужений журналіст України, власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» у Тернопільській області Микола Шот презентував читачам Заліщицької бібліотеки своє видання на 715 сторінок «Життємір». Серед публікацій автора можна прочитати статтю «Печальна квітка України» про Климентину Попович-Боярську, а також про її літературне й особисте спілкування з Іваном Франком.

(Шот, Микола Миколайович.
Життємір / Микола Миколайович Шот. – Тернопіль : ТНМУ : Укрмедкнига, 2021.– 715 с.)

 До слова, у школі с.Новосілка зберігають чудову широкоформатну картину «Климентина Попович та Іван Франко» (художник Є. Кушнірюк), про що також йдеться у книжці М.Шота.

Тож творча і наукова спадщина Франка, його громадсько-політична діяльність – це ціла епоха і сприймається як актуальне національне надбання України, що гідне великого українського народу.

 

Підготувала  Оксана Дяків

 На світлині 2019 року: в листопаді  2019 в с.Новосілка, зокрема і в місцевій школі побувала, відвідавши землю своїх родичів, лікар-психіатр, доктор медицини, діаспорянка, активістка українського «Пласту» Христина Полянська (у центрі), правнучка талановитої української письменниці, громадської діячки, музи Івана Франка Климентини Попович-Боярської. Фото зроблене біля картини «Климентина Попович та Іван Франко».

 Список літератури

 1.      Дяків, Оксана. Гостя з Аргентини плекає своє родовідне дерево [Текст] : [онука письменниці К. Попович побувала на Тернопільщині] / О. Дяків // Колос. — 2019. — № 47 (22 листоп.). — С. 3 ; Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 48 (4 груд.). — С. 10 : фот.

 2.      Мадзій, Ірина. Відлюбила, відстраждала, віджила. [Текст] : [до 150-річчя з дня народження Климентини Попович-Боярської] / І. Мадзій // Вільне життя плюс. — 2013. — № 13 (15 лют.). — С. 5.

 

 

У програмі діяльності альтанки «Літературна Заліщанщина» ­- в рамках відзначення Міжнародного дня молоді – 2024 - було проведено заняття «Намалюй книгу! Намалюй бібліотеку!»

 

     Направду книги допомагають нам краще зрозуміти себе і світ навколо нас.  Особливо це важливо для дітей та підлітків.

      У програмі діяльності альтанки «Літературна Заліщанщина» ­- в рамках відзначення Міжнародного дня молоді – спеціально було облаштовано творчий простір і проведено заняття «Намалюй книгу! Намалюй бібліотеку!»

      Цікаві ілюстрації до прочитаних книг зобразили юні активні читачки абонементу для дітей Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки: Аня Шевченко, Аня Сорокіна, Оленка Шевченко, Ліна Сорокіна, Вероніка Глова, Ангеліна Яцків та Іра Навольська. Приємно, що в альтанку на цей захід програми завітали і батьки.

       Підсумували результати творчого заняття бібліотекар Галина Заянчковська та бібліограф Оксана Дяків. Усім дівчаткам були вручені заохочувальні призи-розмальовки.

      Підтримуймо креативність наших діток, відвідуймо бібліотеку, читаймо книги!