Кожен народ
має
своїх
національних героїв
Постать Степана Бандери 1 січня 2018 року в різних
куточках нашої держави. об’єднала багатьох свідомих українців, які поклали
квіти шани до пам’ятників провідникові ОУН, організували в різних містах країни
смолоскипну ходу на підтримку його національно-визвольних ідей.
У Заліщиках того дня представники районної та
міської влади, політичних партій, учасники національно-визвольних змагань,
антитерористичної операції, волонтери, а також керівники, працівники установ,
підприємств і організацій зібралися біля меморіалу борцям за волю України, де
височіє також і пам’ятник С.Бандери авторства заслуженого художника України,
скульптора Романа Вільгушинського.
До підніжжя
монумента нашому національному Герою лягли квіти, були покладені запалені
свічки.
Варто нагадати, що 20 січня 2010 року «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм
і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу», тодішній
Президент України В.Ющенко присвоїв С.Бандері звання Герой України з
удостоєнням ордена Держави (посмертно).
Перед учасниками зібрання в Заліщиках виступив
голова районного Братства ОУН-УПА та громадської організації «Спілка учасників
АТО «Дністровий вал» Степан Навольський, з ініціативи якого на стелах
меморіального комплексу в райцентрі було розміщено шість нових портретів, як
висловився оратор, учнів С.Бандери, послідовників його ідей. До слова, Степан
Михайлович п’ять виготовлених портретів оплатив власним коштом.
Звертаючись до присутніх із нагоди 109-ї річниці
від дня народження провідника ОУН, Степан Михайлович, зокрема, сказав: «Ім’я Степана Бандери тепер
відоме не тільки в Україні, але й в усьому світі. Московські загарбники
називають бандерівцями всіх українців, нашу мову – бандерівською, наших
захисників на сході країни – також бандерівцями. Німецькі і московські окупанти
знищили фізично провідника ОУН та його рідних… Степана Бандери немає між нами,
але його ідеї невмирущі. Дух Бандери витає над Україною і кличе нас до боротьби
за волю проти московських загарбників!»
Далі С.М.Навольський зазначив, що в день
народження провідника ОУН ми вшановуємо пам'ять учнів С.Бандери, які в ХХ ст.
стали на боротьбу за свободу України, віддавши своє життя. Але пам'ять –
невмируща. Тому їхні портрети на стелах меморіалу будуть усім нам нагадуванням
про те, що незалежність нашої держави – це справа кожного з нас. Степан
Михайлович назвав імена борців.
Це – Іван Лесів (1920-1945 рр.), уродженець
с.Садки, головний пропагандист Буковинського краю;
– Володимир-Ігор Порендовський (1922 р.н.),
с.Ворвулинці, кур’єр та шеф зв’язку головного проводу ОУН, в’язень сталінських
концтаборів;
– Роман Малащук (1913-1991 рр.), с.Бедриківці,
провідник ОУН Станіславської області, в’язень гітлерівських концтаборів,
соратник Василя Бандери. Він був під час суду, коли судили вбивцю С.Бандери
Б.Сташинського;
– Данило Чайковський (1909-1972 рр.), с.Мишків,
директор Інституту національної освіти, редактор газети «Шлях перемоги», автор
книги «Московські вбивці С.Бандери перед судом»;
– Петро Рудий (1908-1945 рр.), с.Ворвулинці, вояк
на псевдо «Зозуля», заступник командира повстанського загону Миколи Котузяка
(псевдо «Сокіл»). Цей загін брав участь у боях проти комуністичного режиму на
території Заліщицького району;
– Богдан Курдидик, с.Бовшів Івано-Франківської
області, окружний референт служби безпеки ОУН, загинув у нерівному бою 17
лютого 1945 р. під с. Щитівці.
Завершуючи свій виступ, С.М.Навольський наголосив,
що на таких заходах хотілось би бачити керівників усіх гілок влади, а також
нашу молодь.
Міський голова Заліщиків Алла Квач нагородила грамотами
та грошовими преміями Богдана Касіяна, Олега Оксенюка та Олександра Ширіна як переможців
шахового турніру на честь 109-ї річниці від дня народження С.Бандери.
Голова РДА Борис Шипітка подякував учасникам події
та підкреслив важливість здійснення ідей Степана Бандери щодо утвердження
незалежної України.
*** *** ***
Ця подія 1 січня 2018 року стала особливо
трепетною для мене, адже того дня було увічнене також ім’я мого діда Петра
Степановича Рудого, який у боротьбі за рідну Україну віддав своє життя.
1945 рік став останнім у житті Петра Рудого («Зозулі»).
Загибель його у серпні того року була трагічною: 37-річний Петро Степанович
разом зі своїм побратимом 20-літнім Богданом Малюком та іншими учасниками
національно-визвольних змагань потрапили під велику облаву енкавеесівців у
районі Вербової (частина села Ворвулинці). Коли вороги звідусіль оточили
ліс і почали його прочісувати, стрільці УПА Петро Рудий («Зозуля») і Богдан
Малюк («Струм»), щоб не потрапити в їхні лабети, знищили себе, бо краще смерть,
ніж зрада і полон. При цьому, за різними версіями, підірвали себе гранатою чи
застрелилися. Цей факт
зафіксовано у дослідницькому виданні Нестора Мизака «За тебе, свята Україно:
Заліщицький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА». - Книга третя. –
Чернівці: Золоті литаври, 2002. – 420 с. – С. 383. До речі, портрет
бойового побратима мого діда, з яким вони навіть поховані в одній могилі у
Ворвулинцях – Богдана Малюка – значно раніше вже був розміщений на одній зі
стел меморіалу борцям за волю України в Заліщиках. Отож, вони тепер і тут разом,
пліч-о-пліч, як і за життя свого…
Оксана ДЯКІВ
