Мирослав РОЗЛУЦЬКИЙ: «Головне – щоби всі зберегли здоров’я, а «Добробут» ефективно працював»

Весна – гаряча пора для землеробів, не виняток і цей непростий рік. Незважаючи на теплу й безсніжну зиму в ТОВ «Добробут» (с.Дунів Заліщицького району) добре перезимували 250 гектарів озимої пшениці та 300 гекстарів ріпаку, вже посіяно ярий ячмінь. У ТОВ «Добробут» на сьогодні результативно працюють 22 робітників.

Керівник підприємства – Мирослав Васильович Розлуцький, заслужений працівник сільського господарства, – знаний аграрій у Заліщицькому районі та за його межами. ТОВ «Добробут» орендує 686 га земельних угідь на території Дунівської та частково Кулаківської сільських рад. Товариство для отримання високих врожаїв постійно застосовує сучасні технології. Для зміцнення матеріально-технічної бази сільгосппідприємства, в якому машинно-тракторний парк вже оновлений на сто відсотків, Мирослав Васильович нещодавно придбав самохідний оприскувач.

У найоперативніших планах М.В.Розлуцького – з 24 квітня засіяти лани соєю та 10 гектарів – насінням буряка. У такий складний період, пов’язаний із пандемією коронавірусу, господар не звільняв працівників і вчасно виплачує їм заробітну плату.

Будучи соціально відповідальним господарем, Мирослав Васильович Розлуцький безкоштовно роздав одноразові маски жителям сіл Дунів, Щитівці та Вигода. 

 Штаб з ліквідації наслідків епідемії Заліщицького району проводить благодійну акцію «Допоможеш лікарні – врятуєш себе, збережеш Україну!», до якої активно приєднався й очільник ТОВ «Добробут» М.В.Розлуцький. Він придбав 400 респіраторів на суму 52 000 грн.¸ виділив 40 000 грн. для підтримки медичних працівників Заліщицького району.

 Перед святом Воскресіння Христового ТОВ «Добробут» виділив для Дунівської сільради (голова - Василь Іванович Гнатишин) та Кулаківської (очільник - Віктор Миколайович Яковчук) 3000 грн. для закупівлі великодніх наборів малозабезпеченим мешканцям сіл.

Як стверджує керівник «Добробуту» М.Розлуцький, підприємство працює, враховуючи всі вимоги щодо дотримання заходів санітарії під час карантину. Пандемія COVID-19 змусила аграрія по-особливому організовувати роботу на очолюваному ним сільгосппідприємстві. Так, інженер «Добробуту» Мирон Петрович Макух щовечора організовує проведення дезінфекції виробничих приміщень і техніки, щоб працівники могли належно і безпечно виконувати свої завдання. Усі робітники забезпечені масками і санітайзерами.

Мирослав Васильович Розлуцький переконаний: «Головне – щоби всі зберегли здоров’я, «Добробут» ефективно працював, а робітники вчасно отримували зарплату».

Оксана ДЯКІВ

ПЕРШОМУ "КОБЗАРЕВІ" - 180 РОКІВ

КОБЗАРЕВА НАУКА

Шевченко – не канон чи мармур:

Жива душа, воскресла в Слові.

«Кобзар» – його життєві карби,

Відверта із людьми розмова.

Бо правди сіль зорить крізь роки:

І мертвим, і живим наука.

До волі українців кроки –

Поетова сердечна мука.

Оксана ДЯКІВ

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вис­лову», – писав І.Франко.

Кожна нація має свої настільні книги. У них автори кристалізують  концепти її минулого, сьогодення та майбутнього. Для украї­н­ців важливе місце відводиться «Кобзареві» Т.Шев­че­нка. Його перше видання 1840 р., підготовлене за сприяння поета Є.Гребін­ки, за кошти мецената П.Ма­­ртоса та художника В.Штернберга було поліголосним, багатогранним. Тематична палітра першого «Кобзаря» Тараса Шевченка, 180-річчя видання якого вшанувало українст­во у квітні ц.р., вражає, незважаючи на те, що до ньо­го увійшло тільки 8 поезій.

Геній Т.Шевченка полягає у тому, що він зумів впе­рше поєднати у «Кобзарі» Божий Дух з волею народу, величність і всеосяжність історичної па­м’яті українців крізь призму слави козаць­кої, яка «не вмре, не заги­не», з жіночою, дівочою тра­гі­чною долею Катерини та дівчини-тополі. Кобзар не цурається ідей ні старого, сліпого народного перебенді, який стає символом славного минулого, про що повідає світу, та опорою майбутнього, ні письменника Г.Основ’яненка, який продовжує славні традиції козацької Січі у класичній ­українській літературі. Історична па­м’ять, її тяглість, нерозрив­ність з визначними Тара­сом Трясилом та Іваном Підковою переживає у першій половині ХІХ ст. глибоку кризу. Масований натиск російського великодержавного шовінізму, спря­мований на знищення пам’яті про минуле украї­нського народу, в «Кобза­ре­ві» наштовхнувся на активну та ефективну про­ти­дію. Книга не тільки гово­рить про сумне минуле, яке породжує ностальгію та безсилля перед силою ідеології Російської імперії, але й про можливості ідей шукати нові підходи для реалізації українського духу волі. У такій боротьбі укра­їн­ської ідеї з великоросійським шовінізмом перша, на думку поета, обов’язково переможе. І ця позиція опи­рається не на суб’єкти­вне тлумачення минулого, а на об’єктивне розуміння розвитку української національної самосвідомості в процесі історичного розвитку україн­ства.

Трансформувати ідею волі українського народу, піднести її на якісно новий рівень, стати відправною точкою формування національної самосвідомості, подолавши селянськість та провінційність, утверджувати самоцін­ність кожного – ось далеко неповний перелік завдань, які реалізовує «Кобзар». Його ідеї зрозумілі не тільки інтелігенції, а й пересічному україн­цю-кріпакові. І в цьому – ще одна велич Ко­бзаря: говорити просто про важливе серцю україця. 

Думи Тараса Шевченка, які поет відпра­в­­ляє: «в ­Україну ідіть, діти», мають символічне значення. Він спонукає їх шукати «щиру правду, а ще, може, й славу...», тобто знаходити серця тих українців, у яких живуть, незважаючи на тотальну русифікацію та приниження, суголосні ідеї свободи та бажання реалізувати волю майбутнього україн­ства.

І сьогодні, у складний для України період, кожному українцеві варто знову та знову прочитати поезії першого видання «Кобзаря». Адже дух волі є безсмертним і завжди сучасним для утвердження ­української національної ідеї під час будівництва демо­кра­тичного громадянського суспільства та незалежної України.

ПАРАСОЛЬКА ВІД ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

За даними Американського центру медіаосвіти, людина в середньому проводить 5 років свого життя у соціальних мережах та 7 років витрачає на перегляд телепередач. Загалом виходить вражаюча цифра – 12 років! За цей час можна було б 32 рази піднятися на Еверест або пробігти 10 000 марафонів (Цифрові дані та факти - за матеріалами «Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності»).

Як бачимо, медіа, тобто газети, журнали, телебачення, радіо та соціальні мережі, стали невід’ємною частиною нашого життя. Тож тепер на вимогу часу виникла нова компетентність – медіаграмотність, яку повинен формувати кожний користувач засобів масової інформації. Медіаграмотність – це вміння критично оцінювати та аналізувати інформацію, створювати власні повідомлення різних жанрів і форм, а також розуміти механізми роботи медіа та їхній вплив на суспільство.

Переконана, що вміння свідомо та відповідально користуватися медіа – це актуальна навичка для українського суспільства, у якому є, на жаль, недобросовісні ЗМІ, політичні і громадські діячі та користувачі соціальних мереж, які поширюють фейкові та маніпулятивні повідомлення, прикриваються «експертними думками» некомпетентних і упереджених коментаторів подій, а проросійські та російські канали, друковані та цифрові видання ведуть агресивну інформаційну війну.

Медіаграмотність вчить критично оцінювати якість новин, перевіряти, наскільки вони відповідають стандартам журналістики, та допомагає не опинитися у «інформаційній бульбашці», коли ми переглядаємо і читаємо лише той контент, який  підтримує нашу точку зору. Якщо людина перебуває у «інформаційній бульбашці», то вона сприймає та аналізує події суб’єктивно, а це, у свою чергу, сприяє формуванню стереотипів і нетерпимості до думок інших. Тобто медіаграмотність – це своєрідна парасолька, яка дозволяє нам заховатися від інформаційної зливи, приймати обдумані рішення, бути відповідальним користувачем медіа і захистити себе та суспільство від дезінформації.

Інтернет-платформи EdEra та Prometheus пропонують для всіх охочих інформативні, цікаві курси на тему медіаграмотності. Пропоную декілька освітніх курсів, які допоможуть краще орієнтуватися в інфопросторі, сформувати медіакультуру, удосконалити вміння користуватися медіакотентом і створювати його.

«Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності»:

 https://verified.ed-era.com/ua#rec129945142

 «Фактчек: довіряй-перевіряй»:

 https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:VOXU-EdEra+FactCheck101+2018/about

«Англійська для медіаграмотності»:

 https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:AH+Eng_M101+2020_T1/about

 «Медіаграмотність для освітян»:

 https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:CZ+MEDIA101+2018_T3/about

«Медіаграмотність: практичні навички»: https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:CZ+MEDIA102+2018_T3/about

Надія Байгуш,

член Національної спілки журналістів України

(Опубліковано в районній газеті "Колос" (м.Заліщики)