Політ душі - в джазовій імпровізації (Інтерв'ю з музикантом, ветераном Афганської війни, волонтером Ярославом Гринишином)

Сучасна музика не знає кордонів і завжди поєднує різні стилі та навіть світогляди… Як і завжди, її навколо нас багато: абсолютно різножанрової, різностильової, можна сказати, різнобарвної. Весела, меланхолійна, релаксуюча і така, що дарує нові сили, музика, тривожна і наснажуюча, яка підіймає настрій і здатна вплинути на вдячного слухача, змінити «погоду душі». Можна перелічувати багато її характеристик. Це – ніби кольори веселки: обирай собі той колір, ту музику, яка найбільше припала до серця. 

Але набагато краще, коли розмаїття барв гармонійно поєднане в одному музичному творі-польоті душі та передане живим звучанням інструмента. Таке розмаїття жанрів, змішування стилів у поєднанні з імпровізацією викликає ураган незабутніх емоцій і дарує яскраві моменти незабутніх вражень від музики, яка звучить, наповнюючи світ красою. Музика душі, музика барв – це розмова про джазові мелодії у виконанні заліщицького музиканта Ярослава Гринишина... 

 Якщо звернутися до його біографії, то народився Ярослав Васильович у місті Заліщики 3 червня 1965 року. Отож, цьогоріч музикант відзначив свій золотий ювілей. Він закінчив Тернопільське музичне училище у 1984 році та Дрогобицький педагогічний інститут , які стали для нього освітньою музичною та педагогічною базою. З 1987 року працював викладачем по класу фортепіано Заліщицької державної музичної школи. Певний період своєї трудової діяльності обіймав посаду головного спеціаліста відділу культури Заліщицької райдержадміністрації. Ярослав Гринишин – ветеран Афганської війни, активний учасник Революції Гідності у складі Афганської сотні. 

 А сьогодні він – волонтер, підтримує наших воїнів на Сході України, де точиться війна з російсько-сепаратистським ворогом. Але музика була, є і буде потрібна завжди, навіть під час найскладніших етапів людської історії, бо вона підтримує і дає наснагу жити… 

Говорячи про Ярослава Гринишина як музиканта, думаю, варто віддати належне його виконавській майстерності як джазового імпровізатора. Ярослава Васильовича відрізняє своєрідне почуття форми, вміння наповнити особливим змістом будьяку композицію, створюючи при цьому яскравий фактурний музичний рисунок. Той, хто слухає джаз у виконанні цього піаніста, може не тільки бути вдячним за якісну музику , але й відчути особливо насичену енергетичну атмосферу. Музикант не просто грає, він спілкується, ніби розмовляє з інструментом, чим не залишає своїх вдячних слухачів байдужими, бо джаз – це саме життя, імпровізація, а не вивчений музичний текст.

 Про значення у житті творчої палітри музики ми спілкуємось із Ярославом Васильовичем:

– Хто вплинув на Ваш професійний вибір музики?

– Мої батьки – не музиканти. Вирішальним у виборі професії стало моє навчання гри на фортепіано в класі талановитого педагога Людмили Силівни Козятник, її вміння зацікавити, привити любов до музики .

– Понад двадцять років Ви, Ярославе Васильовичу, навчали дітей у музичній школі по класу фортепіано. Які педагогічні надбання з Вашого досвіду, думаєте, можуть бути цікавими для інших професіоналів?

– За час роботи в школі я багато років займався розробкою методики викладання стилізованої, зокрема, джазової імпровізації, концепція якої випливає з того, що музика – це мова, за допомогою якої ми передаємо певний зміст чи настрій, використовуючи багаж виразових засобів музичної виразності, інакше кажучи,"словниковий запас" музиканта, який складається з ритмічних, мелодичних, акордових і фактурних малюнків. Зараз ми з Вами ведемо діалог, висловлюючи думки з допомогою власного словникового запасу. Чим ширший словниковий запас, тим цікавіший співрозмовник. Аналогічно все відбувається в імпровізації. Це – творення музики в процесі виконання. На жаль, у сучасній музичній педагогіці цей напрямок майже не вивчається, хоча в часи Йоганна Себастьяна Баха це була обов’язкова складова виховання професійного музиканта.

– У свій час Ваш друг, архітектор Анатолій Сорочук зробив запис джазових композицій у Вашому виконанні. Вони розміщені на сайті «Заліщики онлайн» у вільному доступі для усіх шанувальників: http://zal.te.ua/index.php/galereya/muzychnagalereja/414-jaroslavgrynyshyn-ekspromty

Ці твори цікаві, і під час прослуховування стає зрозуміло, що для кожного з них Ви обираєте певний стержень, наприклад, народні, авторські пісні, застосовуєте різні музичні стилі. Отож, на основі чого народжуються джазові експромти?

– Запис цих експромтів виконаний в Анатолія Ярославовича вдома, так би мовити, для “внутрішнього споживання”, а потім Олександр Хомишин, до речі, один із найобдарованіших моїх учнів-імпровізаторів, розмістив їх на сайті Заліщиків. Є різні варіанти створення експромтів. Можна за основу брати гармонію і мелодію народної пісні чи класичної теми і обрамляти її новими гармонічними і мелодичними зворотами. Це так звана імпровізація на задану тему, а можна під враженням певної події довільно передавати емоційний, психологічний стан – свій чи іншої людини... Майже кожен музикант упродовж свого життя робить якісь спроби в композиції, але музика це мистецтво для тих, хто її сприймає, слухає, а для тих, хто цим займається, – складна наука з багатьма закономірностями, правилами, канонами. Аматор може написати пісню, продиктовану метроритмом поетичного тексту, але написати симфонію, розписати партитуру , зробити аранжування – для цього потрібні глибокі фахові знання.

– Чи є у Вас авторитети в музиці загалом – з точки зору джазу також?

– Це – Мирослав Скорик, наш сучасник, якому вдалося поєднати сучасне письмо з карпатським фольклором і джазом. Загалом, сучасні композитори, насправді, можуть зробити за весь період творчої діяльності лиш декілька власних відкриттів, знайшовши власний почерк. Аналізуючи творчість будь-якого композитора, можна знайти засоби, які вже використовували попередники. Це – не завжди плагіат. Ми з Вами теж не зможемо висловити думку без застосування слів, які вже кимось використовувались раніше.

– Ярославе Васильовичу, на початку 2014 року відбувся Ваш концерт (джазова імпреза) у Заліщицькій державній музичній школі разом зі співачкою Оксаною Караїм. Ця подія мені дуже запам’яталася, адже Ваш дует був гармонійним. Просто на сцені Ви імпровізували на фортепіано на обрану основну тему. Думаю, можна сміливо сказати, що кожен такий виступ стає унікальним, оскільки неможливо двічі зіграти однаково. Що Ви можете сказати про це? Чи плануєте нові спільні виступи з музикантами, вокалістами?

– Цю ідею щодо спільного концерту з Оксаною Караїм, з якою ми мали творчу співпрацю, я виношував давно. Подія була запланована на пізніший час. Але настав січень 2014 року – той складний період Революції Гідності, коли події згущувалися і ставали все драматичнішими. Уже на той момент загинув Сергій Нігоян. У нас був напрацьований репертуар, і я подумав про те, що концерт слід зіграти вже, бо було передчуття, що обставини можуть бути ще складнішими і такий захід стане недоречним.

– До речі, мій матеріал про Вашу творчість з радістю опублікували упорядники в музичному альманасі «Октава» (м.Канів, видавництво «Склянка часу*Zeitglas»). У виданні до уваги читачів – ексклюзивні інтерв`ю, нариси й розвідки про творчість корифеїв та сучасних українських митців: виконавців, композиторів, самодіяльні та професійні колективи, музичні течії та розмаїття культурного життя України...

Серед Ваших фото я бачила одне, на якому Ви виконуєте музичний твір на жовто-блакитному піаніно, яке стало одним із символів Майдану. Які спогади залишились у Вас про той, думаю, пам’ятний момент?

– Те фото було зроблено моєю дочкою, так би мовити, при святі: або на Миколая, або на Різдво. Було на чому грати, кому і для кого.

– Уже тривалий час Ви, Ярославе Васильовичу, проводите активну волонтерську роботу, допомагаючи воїнам, які перебувають на Сході України, в зоні АТО, зокрема й нашим землякам наддністрянцям. Хтось може сказати, що сьогодні – час не для музики, але ми знаємо і про такий досвід, коли виконавці, музиканти підтримують мистецтвом дух наших солдатів на передовій, а також поранених у госпіталях. Чи виникала у Вас подібна ідея?

– З моїм товаришем, музикантом і волонтером Ігорем Федірком таку ідею ми виношуємо давно. Але з різних причин не вдавалось. Нам треба максимально раціонально використовувати час, щоб відвідати якомога більше підрозділів. Хлопцям потрібні не тільки продукти, медикаменти, спорядження, речі, які допоможуть хоч трохи підвищити боєздатність і вижити. Їм потрібна не меншою мірою моральна підтримка, відчуття того, що про них пам’ятають і цінують те, що вони для нас всіх роблять. Для них кожен приїзд земляків – це справді подія. Та й тиша на передовій – частина ратної роботи. Одного разу , коли ми з Андрієм Красієм та Ігорем Федірком приїхали до хлопців із 31-го блокпоста відразу після того, як вони внаслідок важких боїв втратили все і змушені були змінити місце дислокації, я спитав командира роти, чи можна включити пісню, яка написана і присвячена їм. «Можна, якщо дуже тихо, – відповів командир і продовжив говорити у рацію: – Танки чути?» Ми зрозуміли, що військові зовсім на іншій хвилі… Іншого разу на одному з опорних пунктів, де несли службу наші земляки Ярослав Цупер, Юрій Монич і Сергій Побігун, виявилось, що в підвальному приміщенні є фортепіано. Я грав, Богдан Фенюк і старшина, який до війни працював директором будинку культури, співали. А після чергової пісні я побачив відеокамеру і дівчину, як а нас знімала. Виявилось, що це – польська журналістка, яка періодично приїжджає в Україну і знімає документальний фільм про те, як людей змінює війна. На Різдво Ігор Федірко взяв баян, і ми з Дмитром Дмитровичем Васильчиком влаштували в Лисичанську, у 24-ій бригаді, коляду. А по дорозі назад Ігор до пізньої ночі давав імпровізований концерт в Ізюмі для воїнів-земляків, у яких ми зупинилися переночувати. Так що деколи спонтанно краще виходить...

– Не можу залишити поза увагою, Ярославе Васильовичу, наш спільний творчий проект – пісню-молитву «Хай ангели вас захистять крильми!», створену для воїнів, які захищають Україну на Сході. Ця пісня-молитва, крім того, що «живе» в Інтернеті як відеокліп (https://www.youtube.com/watch?v=eigZkypXMpk), звучить на благодійних концертах по збору коштів на підтримку наших солдатів, а також на презентаціях поетичної збірки «Воїнам світла» на Тернопіллі, у Львові та Києві, інших містах, справляючи сильне враження на слухачів. Спасибі Вам за цей твір, а також за наше цікаве спілкування.

Завершуючи розмову, хочу сказати, що Ваша музика, джазові інтерпретації своєрідні та цікаві для багатьох слухачів. Крім того, бажаю Вам, щоб зорі зійшлися і Вам вдалося організувати спеціальний концерт для наших воїнів. Крім того, зазначу, що 23 червня 2015 року рішенням Президії Української спілки ветеранів Афганістану Ви, Ярославе Васильовичу, нагороджені медаллю «За заслуги» ІІІ ступеня. 

 Я, як і багато наших краян, добре знаємо про Вашу активну громадянську позицію, принциповість і постійну самовіддану підтримку не словом, а ділом українських воїнів, які захищають Україну на Сході у протистоянні з сепаратистами, проросійськими найманцями і російськими військами. Спасибі Вам за цікаву розмову.

Інтерв'ю вела Оксана ДЯКІВ

Пісня «ХАЙ АНГЕЛИ ВАС ЗАХИСТЯТЬ КРИЛЬМИ!»

Музика Ярослава Гринишина

Слова Оксани Дяків

Солдати, залишайтеся живі Наперекір війні та обстрілам,                                      і «Градам»! На вас чекають квіти польові, Дружина й діти, наречена й мати... Титани духу: кожен патріот! Несуть у душах полум'яну силу. Вони – Вкраїни щит і меч, оплот – Ворожа нечисть ляже у могилу! Приспів: Ви небо підпираєте, грудьми, Бороните святу батьківську хату! Хай Ангели вас захистять крильми! Молитви наші – оберіг солдату! Ми вірим щиро: небо голубе Ще мирною веселкою озветься. Вкраїнська армія з народом йде: Єднання час – від серця і до серця! Приспів: Ви небо підпираєте, грудьми, Бороните святу батьківську хату! Хай Ангели вас захистять крильми! Молитви наші – оберіг солдату!

Життєдайні зерна книг Мирослава Дочинця (У м.Заліщики побував письменник Мирослав Дочинець)

30 вересня 2019 року, у Всеукраїнський день бібліотек, відбулася зустріч із відомим українським письменником і журналістом, лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Міжнародної літературної премії «Карпатська корона», премії «Українська книжка року» в номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» Мирославом Дочинцем, який живе у м. Мукачево Закарпатської області.

Довгоочікуваного гостя, члена Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, який 3 вересня відзначив своє 60-ліття, заліщанам  представила директор ЦБС Ольга Тракало, яка була організатором цієї особливої для шанувальників рідного слова події в нашому місті.

М.І.Дочинець – автор книг «Якщо послухати мудреців…», «Краєвид із жінкою», «Хліб і шоколад», «Руки і душа», «Лис», «Вічник», «Криничар», «Горянин», «Світован», «Мафтей» та багатьох інших.

Книжка «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості» вже стала народним бестселером, адже в ній можна прочитати важливі заповіти карпатського мудреця.

Присутні з цікавістю слухали виступ автора, який народився в родині вчителів. Його батько закінчив із відзнакою філософський факультет Київського університету, але змушений був учителювати в школі-інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію. Мирослав Дочинець закінчив факультет журналістики Львівського університету. Професійну журналістську діяльність розпочав у газеті «Молодь Закарпаття». Друкувався у багатьох всесоюзних та республіканських часописах.

Сьогодні його книги перекладають і видають різними мовами світу. Письменник якраз повернувся зі Львова, де проходив BookForum – головний культурний фестиваль країни. Нині його часто запрошують на книжкові фестивалі, літературні зустрічі в різних куточках України та за кордон. Цьогоріч письменник зустрічався зі своїми шанувальниками у Греції, Угорщині, Італії, Словенії. Пан Мирослав поділився враженнями від спілкування з вдячними читачами. Автор розповів про свої романи «Криничар» та «Горянин», за які у 2014 році він нагороджений Національною премією ім. Тараса Шевченка.

В Україні дуже широко обговорюють книжки Мирослава Дочинця. Роман «Вічник» відомий літературознавець і громадський діяч Євген Сверстюк назвав «книгою століття». Яскраві особистості та їх глибокі філософські думки наповнюють кожну книжку письменника, звертаючись до читачів різного віку. На прохання читачів автором підготовлено й видано версії книжок для дітей: «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори».

Книги Мирослава Дочинця виготовлені на екологічно чистому папері й водночас сповнені думок про природу та зерен життєдайних істин. Це підтверджується особливим зацікавленням його творчістю з боку японських перекладачів. До речі, М.Дочинець 1998 року заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», в якому працює як головний редактор і директор.

Під час зустрічі Мирослав Дочинець досить докладно розповів про змістове наповнення своїх книг, відповідав на поставлені запитання вдячних за його творчість заліщан, які мали можливість придбати книги з автографом автора за видавничою ціною.

Крім того, начальник відділу культури, національностей та релігій Заліщицької райдержадміністрації Оксана Безушко від відділу та Заліщицької міської ради вручила кошти директору ЦБС Ользі Тракало з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек для придбання книг у районну бібліотеку.

Оксана Дяків

Пісня "Дитя" (слова Оксани Дяків, музика Романа Калинича, виконує дует "РозМарія", солістка Марія Калинич

Вчителю основ здоров’я, історії, громадянської освіти Заліщицької державної гімназії Василю Григоровичу Дякову присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України»

У першу неділю жовтня ми відзначаємо День працівників освіти. Цього року, 5 жовтня, в Офісі Президента зібралися переможці Всеукраїнського професійного конкурсу «Учитель року-2019». На зустріч із Президентом Володимиром Зеленським, першою леді Оленою Зеленською, очільницею Міністерства освіти і науки України Ганною Новосад були запрошені також фіналісти щорічної національної премії для вчителів-агентів освітянських змін Global Teacher Prize Ukraine та ініціаторка цього проєкту, керівниця «Освіторії» Юлія Литвин.

Приємно, що серед кращих педагогів був учитель Заліщицької державної гімназії, переможець у номінації «Основи здоров’я» конкурсу «Учитель року-2019» та півфіналіст  Global Teacher Prize Ukraine, який увійшов у ТОП-50 кращих учителів за версією цієї премії, Василь Григорович Дяків. Указом Президента № 730/2019 від 3 жовтня 2019 року вчителю основ здоров’я, історії, громадянської освіти Заліщицької державної гімназії Василю Григоровичу Дякову було присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України».

Під час зустрічі в Офісі Президента, яка відбувалася у невимушеній атмосфері, педагоги поділилися думками про місце та роль учителя у житті дітей, пригадали своїх наставників, які спонукали до вибору такої важливої та необхідної професії. Вчителі торкнулися проблем роботи сільських шкіл, зокрема необхідності забезпечення рівних можливостей та умов навчання школярів як із міст, так і з сіл. Міністр освіти і науки України Ганна Новосад зазначила, що у Державному бюджеті наступного року планується збільшити фінансування опорних шкіл та шкіл у сільській місцевості.

Президент наголосив на важливості підключення шкіл, зокрема в селах, до мережі Інтернет. Володимир Зеленський запропонував розробити відповідну програму з метою залучення бюджетних коштів. Піднімалися питання щодо скорочення предметів у профільній школі, змін форм організації освітнього процесу, різних механізмів реалізації прав дитини на освіту. Наприкінці зустрічі Глава держави вручив освітянам подарунки.

Того ж дня в оперному театрі ім. Тараса Шевченка м.Київ відбулася церемонія вручення переможцям у восьми номінаціях щорічної національної премії для вчителів-агентів освітянських змін Global Teacher Prize Ukraine-2019.

На це дійство з’їхалися майже 1000 педагогів із усіх куточків України, зокрема й учитель основ здоров’я, історії та громадянської освіти Василь Дяків та директор Заліщицької державної гімназії Олександра Войчишин. У фойє оперного театру були представлені презентації педагогів, у т.ч. В.Г.Дякова, який увійшов у ТОП-50 цієї премії.

Переможницею Global Teacher Prize Ukraine-2019 стала вчителька англійської мови, української мови та літератури Мелітопольської спеціалізованої школи № 23, тренер програми «Демократична школа» Наталія Кідалова. Захід відбувався у космостилі під хештегом #вчителіважливі. Під час події визначали кращих з кращих у різних номінаціях, їм та школам, де вони працюють, авторитетні спонсори вручали грошові премії, усіх вітали відомі українські артисти.

На світлині: переможці Всеукраїнського професійного конкурсу «Учитель року-2019» із очільницею Міністерства освіти і науки України Ганною Новосад.

У Чернівцях свідомі громадяни, а також активісти з міста Заліщики 6 жовтня 2019 року зібралися разом на віче #НІ_КАПІТУЛЯЦІЇ! «Чужого нам не треба - СВОЄ НЕ ВІДДАМО!»

«Ні – капітуляції!»

6 жовтня акції «Ні – капітуляції!» проти «формули Штайнмаєра» та відведення українських військ від лінії розмежування на Донбасі відбулися у десятках українських міст та закордоном. Зокрема, акції відбулися в столиці України та більшості обласних центрів - Запоріжжі, Херсоні, Івано-Франківську, Сумах, Дніпрі, Харкові, Вінниці, Тернополі, Кропивницькому, Львові, Миколаєві, Хмельницькому, Полтаві, Одесі, Чернігові, Житомирі, Черкасах,  Луцьку, Ужгороді, крім того у Кривому Розі, Маріуполі,  Краматорську, Сєвєродонецьку, Мелітополі, Нікополі, Рівному, Козятині, Славуті, Бердянську, Кременчуці. Мітинг «Ні – капітуляції!» зібрав небайдужих у Празі. 

В Україні проти реалізації так званої «формули Штайнмаєра» станом на 7 жовтня офіційно виступили вже вісім міських і обласних рад. Ухвалені рішення підписали Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька та Тернопільська обласні ради. Під зверненням до Президента В.Зеленського також підписалися міські обранці Сум, Кропивницького, Рівного та Черкас. Відповідні заяви опубліковані на сайтах зазначених міських та обласних рад.

У Чернівцях свідомі громадяни, а також активісти з м. Заліщики 6 жовтня зібралися разом на віче #НІ_КАПІТУЛЯЦІЇ! «Чужого нам не треба - СВОЄ НЕ ВІДДАМО!»

«Голоси цього віча, думку чернівчан та групи небайдужих долі Української держави навіть із Заліщиків, які приїхали в цей дощовий день на віче, голоси інших десятків майданів має почути влада», – підкреслює Володимир Булдаков, один із ініціаторів події. Одним із гасел віча в Чернівцях були слова: "Ошийник раба завжди легший, ніж обладунки воїна!", а також такі: "Легітимація ОРДЛО - це руйнація України!", "Амністія терористам - це бандити в наш дім!" Варто задуматись!

Під час віча виступили отці-капелани, зокрема отець Василь Гасинець, настоятель УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці та Святого Антонія м. Чернівці, а також активістка, волонтерка Галина Абрам'юк та інші небайдужі громадяни. Було підтримано резолюцію Народного Віча «Зупинимо капітуляцію!», в якій, зокрема, наголошено: «Українське суспільство рішуче протестує проти впровадження так званого плану «припинення війни»… Результати опитувань суспільної думки упродовж років свідчать про те, що абсолютна більшість українців не сприймає ні виборів на окупованих територіях, ні створення там проросійської автономії з особливим статусом, ні будь-яких інших поступок агресору, які суперечать національним інтересам України і є руйнівними для її незалежної державності та цивілізаційного вибору. З метою протидії капітуляції та захисту державності, ветерани, волонтери, науковці, експерти, журналісти, громадські організації та активісти створили громадський надпартійний Рух Опору Капітуляції. Десятки політичних партій та громадських організацій по всій Україні та за кордоном вже об’єдналися в цей Рух».

Учасники віча в Чернівцях подякували учасникам АТО, нашим захисникам за їхню самопожертву на фронті заради Української держави та нас, її громадян.

Літературна світлиця «Життя квітує в ріднім слові» (У рамках роботи Все­українського семінару директорів наукових біб­ліотек університетів та завідувачів бібліотек коледжів і технікумів відбулась зустріч із пое­те­сою, редактором районної газети «Колос» Ок­саною Дяків)

«Життя квітує в ріднім слові»

Під такою наз­вою у рамках роботи дво­денного Все­українського семінару директорів наукових біб­ліотек університетів та завідувачів бібліотек коледжів і технікумів від­булась зустріч із пое­те­сою, редактором район­ної газети «Колос» Ок­саною Дяків. У літерату­рній годині у ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Хра­п­ливого», крім го­стей із Тернопільської, Черні­ве­цької, Хмельницької, Львівської, Закарпат­ської, Івано-Франківсь­кої, Во­лин­ської, Рівенсь­кої та Київської областей, взяли уча­сть також викладачі та студенти навчального закладу.

Уже стали традиційними у «Наддністрянській світлиці» коледжу такі літературні зібрання, на які ми запрошуємо нашу краянку, члена Національної спілки журналістів України, заслуженого журналіста України, члена Наукового Товариства ім. Т. Шевченка Оксану Дяків. 

Адже зустріч із мистецтвом слова – це навіть потреба часу, бо поезія завжди надихає як цілющий ковток для спраглої душі, особливий спосіб торкнутися до струн людських почуттів, а ще це - наша українська всеосяжна мова, яка передає внутрішні прагнення кожної особистості.

Оксана Іванівна – авторка восьми книг. Це - збірки віршів (двокнижжя) «Гармонія протилежностей» (2012 р.) і  «Спектральність слів» (2013 р.),  прозово-поетична книжка «Вікно думок» (2013), літературно-публіцистичне видання, у заголовок якого винесені слова видатної письменниці Ліни Костенко, «Душа тисячоліть шукає себе в слові» (2014 р.), ліричні збірки «Терпке вино, як помаранча осені» та «Нескорені серця» (2015 р.), «Проростає вселенська любов» (2016 р.). Восьма поетична книжка 2017 року має назву «Покоління».

Переважна більшість творів, які публікує авторка, наповнені філософським змістом. Вірші Оксани Дяків змушують шанувальників поетичного слова через її своєрідне світобачення глянути на сьогодення, зазирнути у глибини нашого буття. Особливо авторку тривожать події війни на сході України. 

Сьогодні, у надзвичайно складний історичний період становлення нашої держави, коли Революція Гідності стала символом утвердження прагнень до європейських цінностей, а на сході точиться неоголошена війна, і кожен день Україна, на превеликий жаль, втрачає своїх синів, відлуння цих важких ран гострим лезом пронизують душі всіх небайдужих. У кожній збірці поетеси така болюча тема присутня…

На підтвердження цих думок увазі глядачів були запропоновані дуже зворушливі й трепетні пісні з відеокліпами на слова Оксани Дяків: «Материнське чекання» у виконанні дуету «РозМарія» (музика Романа Калинича) https://www.youtube.com/watch?v=WjXpI2RlqfM, а також «Хай Ангели вас захистять крильми!» (музика Ярослава Гринишина, вокаліста - Марина Грабовецька) https://www.youtube.com/watch?v=eigZkypXMpk.

Учасників семінару зацікавила співпраця Оксани Дяків із науковцями щодо дослідження причин та наслідків української трудової міграції на території Заліщицького району, за що наша гостя отримала у 2015 році Подяку від міжнародного наукового журналу «International Letters of Social and Humanistic Sciences» (ILSHS), Швейцарія.

Оксана Іванівна розповіла присутнім про свої ділові контакти, які й сьогодні тривають, із Оксаною Бастос (Кошулько), кандидатом економічних наук, доцентом, членом Асоціації жінок зі славістичних досліджень, співавторкою фундаментального дослідження «Міграція і гендер в Україні: витоки, стан і наслідки». Таке співробітництво розпочалася з того, що Оксана Бастос прочитала книжку О.Дяків «Вікно думок», яка присвячена четвертій хвилі еміграції — так званої «заробітчанської», що розпочалася в 1990-х роках і особливо зачепила Західну Україну. 

У результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки і в Росію виїхало майже 7-8 млн людей. Із Тернопільщини на заробітки за кордон подалися майже 200 тисяч жителів. Болючою проблемою у зв’язку з цим стало питання соціального сирітства, покинутих стареньких батьків, про що говорила авторка, читаючи свої вірші на цю тему.

Творчість Оксани Іванівни орієнтована також на молоде покоління, звертаючи увагу юнаків та дівчат на високі життєві цінності, моральні, духовні та національно-патріотичні пріоритети. У цьому ключі студенти агроколеджу Христина Монастирська, Ольга Паньків, Роман Сороцький, Оксана Бойчук, Михайло Крілик, Андрій Стронський та Лілія Мельник талановито читали вірші поетеси «Герої не вмирають!», «Почни із себе», «Незаробітчанські думи», «Самотність», «Коштовне».

…Кожна людина хоча б раз у своєму житті замислювалась над тим, що для неї означає поняття «щастя»? Ще давньогрецькі мудреці-філософи намагались пояснити його і пов’язували зі станом гармонії людської душі. Є відома думка: щастя – в наших дітях. Для авторки поезій дитяча усмішка дуже дорога. 

На підтвердження цього учасникам семінару була запропонована пісня на слова Оксани Дяків «Дитя» (музика Романа Калинича) у виконанні дуету «РозМарія» https://www.youtube.com/watch?v=yMF2pWGuYz0&list=PLZYXe6uy-TY7pWODnKJQmqWLIWEFy1EJ0&index=6&t=77s.

Виступаючи перед уважною й вдумливою авдиторією, поетеса розповіла про свої вірші для дітей, над якими працює. Прозвучала поезія «Спів Ангела», яку інсценізували учні школи ім. О. Маковея. 

Оксана Іванівна поділилася своїми творчими доробками про рідне місто Заліщики і Наддністров’я зі збірника 77 авторів з України й зарубіжжя «Поетична топоніміка», виданого у м. Хмельницький, зачитала вірші, присвячені нашим доблесним захисникам, із колективного збірника «Воїнам світла» (м.Мукачево), розповіла про свої публікації у музичному альманасі «Октава» (м.Канів), які розкривають творчу особистість музиканта, ветерана Афганської війни, волонтера Ярослава Гринишина.

Оксана Дяків завершила виступ перед учасниками Всеукраїнського семінару добіркою ліричних поезій про наш мальовничий край, рідну природу, які прочитала у супроводі відео «Живописні Заліщики», на якому було представлено 13 художніх робіт авторки, що також демонстувалися того дня для всіх охочих на виставці в читальній залі бібліотеки агроколеджу. https://www.youtube.com/watch?v=tGuboN3Nsjc

Технічне звукове та відеозабезпечення події надавали Наталія Гнатяк, Олег Озімінський і Олег Мартинчук.

Щиро подякували поетесі Оксани Дяків за цікаву і наснажуючу літературну зустріч Надія Ємчук, завідувачка бібліотеки коледжу, та  Михайло Сопилюк, заступник директора коледжу з навчальної роботи.
Майстерне поетичне слово авторки створює вічний і нетлінний образ нашої України, яка вражає красою природи, а також багата справжніми особистостями, слово Оксани Дяків  по-справжньому надихає і гріє душу своєю непідробною щирістю…

Людмила АТАМАНЧУК, ведуча заходу, викладач філологічних дисциплін НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого»

Світлини Ірини ЛЕВИЦЬКОЇ.