МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА – ЗАХИСНИКОВІ: Ігор Данилюк, учасник АТО

МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА – ЗАХИСНИКОВІ

 23 серпня на території загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів селища Товсте відбулося урочисте відзначення Дня Державного Прапора України та відкриття меморіальної дошки пам’яті воїна АТО, учасника війни в Афганістані Ігоря Михайловича Данилюка. 

Народився він у селі Ворвулинці, у 1985 році закінчив 10 класів Товстенської школи, а потім здобув професію тракториста у місцевому сільському профтехучилищі № 22. У 1987-му служив у Афганістані. Після поверненні з армії працював у господарстві «Дружба».

Будучи небайдужою до майбутнього рідної України людиною, справжнім патріотом, Ігор Михайлович 11 червня 2015 року пішов добровольцем воювати в зону АТО. Повернувшись додому, жив у Головчинцях. Але складні випробування підірвали здоров’я Ігоря Данилюка. На жаль, у 50 літ він помер. Це сталось 22 травня 2018 року…

На урочистостях з нагоди державного свята та відкриття меморіальної дошки були присутні мама і родина Ігоря Данилюка, представники Спілки учасників АТО «Дністровий вал» та громадської організації «Самооборона Заліщицького району», волонтери, матері загиблих воїнів із Заліщанщини, учасники бойових дій в Афганістані та антитерористичній операції, батько Валерія Луб’янського – першого загиблого воїна-афганця із Заліщиків, а також голова Заліщицької районної державної адміністрації Борис Шипітка, представники районної влади.

Уважно слухали виступаючих майбутні першокласники, учні навчального закладу зі своїми батьками, громада селища Товсте, сіл Головчинці, Королівка. Слово мовили голова Товстенської ОТГ Іван Проданик, голова Заліщицької райдержадміністрації Борис Шипітка, директор школи Марія Окопняк, Віра Лаврик, мати загиблого Станіслава Лаврика. 

Юрій Щурко виступив від родини Ігоря Данилюка, якому відкривали меморіальну дошку захисникові, виготовлену за сприяння Товстенської селищної ради. Освятив меморіальний знак отець Ігор Леськів.

Як зазначив під час нашої розмови голова ОТГ Іван Проданик,  Товстенська селищна рада щиро вдячна всім учасникам пам’ятної події.

ДУХОВНИЙ ТАБІР ЗІБРАВ ДІТЕЙ У ЗАЛІЩИКАХ

ДУХОВНИЙ ТАБІР ЗІБРАВ ДІТЕЙ

 У Заліщиках діяв літній духовний табір для майже 100 ді­тей при парафії Покрови Пре­свя­тої Богородиці. Хлоп­чики та дівчатка молилися на Святій Літургії, дізнавалися більше про Всевишнього та християнські чесноти від свя­ще­ни­ків Івана Сендзюка та Во­ло­димира Дрозда, а також сестер-монахинь Христини та Клари, семінариста Львівської семі­на­рії Святого Духа Юрія Ган­чука. При таборі діяв гур­ток співу: з дітьми зай­ма­ли­ся Ірина Тарасевич та Марія Вельган (Качмар). 

Декілька днів навчали учасників табору майстри з Будинку дитячої та юнацької творчості Любов Хоминець та Уляна Данилик. Виготовлені власноруч вироби та малюнки діти подарували ве­те­ранам, воїнам АТО в об­ласному госпіталі інвалідів війни та реабілітованих, щиро поспілкувалися із бійцем Ві­талієм Зваричем.

Заступник ди­ректора агроколеджу Ми­хай­ло Сопилюк та заступник ди­ректора школи ім.О.Маковея Ірина Галько за­ві­та­ли в храм та розповіли про історію міста Заліщики, храму Покрови Пресвятої Богородиці, якому вже понад 150 років, відвідали церковний музей. 

Хлопчики та дівчатка були залучені до спортивних змагань, ознайомившись із роботою ря­ту­вальників у по­жеж­ній частині, побували на екскурсії в пекарні «Андріа­тика» підприємців Лесі та Ігоря Білінських. Уважно й  зацікавлено спос­те­рігали діти за техно­ло­гіч­ним процесом виготовлення хліба – найціннішого на нашому столі, а господарі щедро почастували малечу смачними гостинцями.

Світлини Юрія Ганчука

День незалежності-2018, м.Заліщики, гурт "Практичні Почуття" (Practical Senses). Юрій Байгуш та Надія Байгуш.

Cл.О.Дяків, муз.Я.Гринишина "Ангели". Пісня, написана для воїнів АТО. Виконує Зоряна Вовк.

НЕСКОРЕНА МИСТКИНЯ СТЕФАНІЯ ШАБАТУРА, УРОДЖЕНКА СЕЛА ІВАНЕ-ЗОЛОТЕ

НЕСКОРЕНА МИСТКИНЯ

Цьогоріч на державному рівні відзначається 80-та річниця від дня народження мисткині, шестидесятниці-дисидентки, в’язня концентраційних таборів тоталітарного режиму СРСР, члена Української Гельсінської групи Стефанії Шабатури. Її  життєпис, можна сказати, типовий для українських дисидентів: молодих і талановитих. Стефанія народилася в 1938 р. у с.Іване-Золоте Заліщицького району. Її виховувала мати, батько загинув на війні. Після успішного закінчення Львівського художнього училища залишилася там викладати. Далі закінчила Львівський художній інститут. Як талановиту художницю, її невдовзі прийняли в Спілку художників України.

У 1960-х роках С.Шабатура активно включилася в національнокультурні процеси на хвилі хрущовського потепління. Вона разом із подружжям Іриною та Ігорем Калинцями, братами Горинями, Михайлом Косівим (голова клубу) та іншими, брала активну участь у діяльності Клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові, розповсюджувала самвидав.

Ідейне навантаження художніх творів С. Шабатури мало чітке національне спрямування, про що говорять їх гасла: «Або погибель, або перемога – сі дві дороги перед нами стали» – гобелен «Леся Українка»; «Прокинься, Троє, смерть іде на тебе!» – гобелен “Кассандра”.

На початку 1972 р. прокотилась хвиля арештів шестидесятників, тоді було ув’язнено С. Шабатуру за підозрою в «антирадянській діяльності» разом із Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В’ячеславом Чорноволом. Мисткиню було засуджено на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. 

Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі Мордовської АРСР і на засланні в селі Макушино Курганської області. Повернувшись в Україну, С.Шабатура була активісткою Львівських організацій «Меморіалу та Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ. Померла в 2014 році і похована на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань.

 З нагоди ювілейної дати від дня народження нашої землячки С.Шабатури у районній бібліотеці відбулася зустріч із представниками Клубу української греко-католицької інтелігенції Львова, які поділилися спогадами про нашу відому землячку та презентували нові видання про її життя і творчість. Серед гостей – лауреат Шевченківської премії, багаторічний в’язень тоталітарної системи, поет, громадський діяч Ігор Калинець, наш земляк із с.Литячі, письменник-дисидент, народний депутат України другого скликання Микола Горбаль, художник Валерій Шаленко, членкиня Львівської організації  Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги Тетяна Шаленко, юрист Нестор Гнатів, а також Савинка Кирилецька-Коверчук, односельчанка Ліда Ковчек. Марійське товариство Львова представляла Ірина Буджерин.

Заступник директора агроколеджу ім.Є.Храпливого Михайло Сопилюк провів екскурсію Заліщиками, ознайомив гостей із місцями, які відвідували Олена Теліга, Олег Ольжич, брати Гжицькі, Євген Маланюк, патріарх Мстислав та ін.

Поет Ігор Калинець під час зустрічі пригадав табірний період творчості Стефанії Шабатури, коли, незважаючи на постійні обшуки наглядачів, мисткиня зуміла створити і передати на волю альбом «Квіти Стефанії Шабатури». У часи перебудови у Львові мисткиня стала організатором Марійського товариства «Милосердя». Саме її зусиллям – як депутата міської ради – було відновлено греко-католицький храм, який так і називають: «Церква Стефанії Шабатури».

Односельчанка Ліда Цимбалюк з особливим трепетом розповіла про підняття С. Шабатурою та її депутатами міської ради жовто-блакитного прапора над львівською ратушею 3 квітня 1990 року.  Викладач університету «Львівська політехніка» Тетяна Романишин розповіла про роботу з Соломією Дяків над книгами про життя і творчість С. Шабатури. Кінорежисер Надія Бодревич зі Львова поділилася планами підготовки документального фільму про мисткиню.

У ЗАЛІЩИЦЬКОМУ ГОСПІТАЛІ ЩИРО ПІКЛУЮТЬСЯ ПРО ЛЮДЕЙ

Сучасний медичний заклад Заліщицький обласний комунальний госпіталь інвалідів війни та реабілітованих працює під керівництвом начальника Володимира Демчука. Установа заснована ще в післявоєнному 1946 році, про що розповідають світлини створеного музею історії госпіталю.

Наша зустріч із Володимиром Івановичем та медичним колективом була сповнена гарних вражень, адже персонал справді турбується про своїх пацієнтів. 

У закладі може одночасно оздоровлюватися 120 пацієнтів в одному з трьох відділень. Це - кардіологічне під керівництвом Надії Маркової, неврологічне, яке очолює заступник начальника з медичної частини Олександра Іванишин, терапевтичне, завідувач якого Микола Романко. Всього у шпиталі  працює 112 чоловік, з яких 14 лікарів, 42 медсестри та 31 молодша медична сестра. Господарську групу очолює  заступник начальника по економічних питаннях Михайло Гарасимчук. Фінансовий облік ведуть бухгалтери під керівництвом Людмили Вороцянко.

На сьогодні безкоштовно лікуватися у госпіталі мають право інваліди, учасники війни, бойових дій: антитерористичної операції (операції об’єднаних сил), воїни-афганці, а також реабілітовані, діти війни та інші пільгові категорії населення. На лікування в шпиталь прибувають пацієнти зі всіх районів області й Тернополя. У 2017 році у госпіталі покращили своє здоров’я 1808 чоловік, за 7 місяців цього року - 995.  Держава виділяє на харчування кожного хворого 55 грн. та 65 грн. - на ліки, якими, що дуже тішить, заклад повністю забезпечений. До послуг хворих - їдальня, у якій вмілі кухарі пропонують п’ятиразове повноцінне харчування.

З початку цього року серед пацієнтів госпіталю були 147 учасників бойових дій, 358 учасників війни, 210 інвалідів війни, 43 реабілітованих, 108 дітей війни та 34 особи, прирівняні за пільгами, а також 94  учасники АТО. Курс лікування триває від 18 до 24 днів.

Переважна більшість пацієнтів госпіталю – люди з непростими долями, яким понад 60 років, а тому для них дуже важливі увага і турбота медиків. 

Серед спектру лікувальних процедур у госпіталі користуються популярністю фізіотерапевтичні (електро-світло-теплові), масажі, озокеритові та парафінові аплікації, інгаляції, фітотерапевтичні чаї, аромотерапія та релаксація, лікувальна фізкультура. Безкоштовні послуги – стоматологічне протезування та лікування зубів. Крім стоматкабінету, є зубопротезна майстерня та кабінет зубопротезування (лікар Ірина Осадца). Для послуг пацієнтів – рентгенкабінет, де працює лікар Іван Шкільнюк,  кабінет функціональної діагностики, в якому обстеження проводить Наталія Сінкевич.  Лабораторію для проведення аналізів очолює завідувачка Ольга Демчук.

«У закладі привітні, лагідні, відповідальні, уважні професіонали, які не підведуть і завжди допоможуть», - так відгукуються хворі про медиків шпиталю.

Тут дбають також про відпочинок та організацію дозвілля, духовні потреби пацієнтів. У  шпиталі діє каплиця, в якій щотижня відправляють літургії священики Іван Сендзюк та Онуфрій Швигар. У конференц-залі організовують концерти за участю працівників культури та школярів району. Працює зал лікувальної фізкультури, більярдні й тенісні столи. У місцевій бібліотеці, відкритій для відвідувачів, налічується майже 13 тис. видань. На поверхах шпиталю затишно та багато зелені.

Гордістю начальника шпиталю Володимира Демчука є шість оновлених палат кардіологічного відділення з обладнаними санвузлами, душовими кабінками, бойлерами. Це зроблено руками працівників госпіталю упродовж 2017 року. Незважаючи на те, що держава не виділяє кошти на капітальний ремонт, Володимир Демчук знайшов однодумців, які допомогли закладу будівельними матеріалами. Це - Тернопільські обласні спілки «Ветерани за  Україну» та «За волю України», Чортківська, Кременецька, Гусятинська райорганізації «Української спілки ветеранів Афганістану», обласна рада ветеранів війни, бізнесмени – брати Навольські, Заліщицька районна організація «Українська спілка ветеранів Афганістану» під керівництвом Івана Пирожака, громадська організація «Рідна земля» (очільник – Микола Долотко, керівник ПОП «Золота нива» с.Буряківка), сільськогосподарське підприємство «Ель Гаучо» (кер. Сергій Нашкольний), Василь Деревляний, заступник голови обласної ради, який допоміг у ремонті та реконструкції палати реабілітованих. За допомогою військового капелана Василя Кривенчука був оформлений і наповнений всім необхідним кабінет відновного лікування «Надія», у якому проходять реабілітацію бійці АТО (ООС).

«Без допомоги благодійників ми не змогли б зробити те, що нам вдалося на сьогодні. За це їм щиро вдячні пацієнти і персонал», - наголосив Володимир Демчук.

Оглянуті нами палати справді зі смаком оздоблені, мають все необхідне для комфортного перебування хворих. Та це - тільки початок значних задумів начальника госпіталю. Під час наших відвідин повним ходом йшли ремонтні роботи у неврологічному  відділенні, у результаті чого ще 5 палат осучасняться.

У нижніх приміщеннях триповерхової будівлі проводять підготовчі роботи зі встановлення апаратури для кабінетів водолікування, у яких будуть різні види душів, ванни і басейн.

Поруч із кабінетом відновного лікування начальник госпіталю планує створити  відділення інтенсивної терапії та операційні, де будуть проводити операції урологічного напрямку.

Але проблемою для колективу є перекриття будівлі госпіталю. «Двічі розробляли кошторис. Тепер це вартує близько двох з половиною млн. грн.  Проектна документація знаходиться в управлінні охорони здоров’я Тернопільської ОДА, і ми очікуємо виділення коштів для реалізації. Але, на жаль, звернення до Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) розчарувало. Банк надає фінансування проектам із кошторисною вартістю 5 млн. грн.», - розповів про бюрократичні перипетії керівник.

Під час своєрідної екскурсії медичним закладом до нас підходили пацієнти і щиро дякували людям у білих халатах та особисто Володимиру Івановичу за піклування, уважне ставлення та вирішення їхніх проблем. Позитивним було наше спілкування з Марією Панченко із села Переволоки Бучацького району, Терезою Шинкар із Хоросткова, що на Гусятинщині, а також Іваном Шипітком  із села Зозулинці, учасником АТО, який служив у 128-й гірсько-піхотній бригаді.

Розмова з керівником Володимиром Демчуком засвідчила, що у госпіталі не тільки дбають про здоров’я пацієнтів, але й приділяють значну увагу перспективному розвитку цього закладу загальнообласного значення.

Світлини Лілії Бурдейної-Домарад