БЛИСКУЧА ПЕРЕМОГА У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ «УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2019» В.Г.ДЯКОВА, ВЧИТЕЛЯ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ГІМНАЗІЇ!

Упродовж 24 років в нашій державі  три­ває престиж­ний Всеук­раїн­ський про­фесійний конкурс «Учитель року». Цьогоріч серед його номінацій упе­рше був представлений предмет «Основи здоро­в'я». Третій (заключний) етап відбувався з 4 по 12 квітня за організаційної підтримки Полтавського обласного інституту після­дипломної педагогічної освіти.

Тернопільщину в конкурсі представляв учитель основ здоров’я, історії та громадян­ської освіти Заліщицької державної гімназії Василь Григорович Дяків. Упродовж 12 років освітянин вже вчетверте бере участь у такому складному фаховому змаганні. І щоразу В.Г.Дяків досягав високих результа­тів: у 2008-му став другим у заключному етапі в номінації «Історія»,  у 2013 році – у фіналі знову другим як керівник гуртка дослідни­цько-експериментального спрямування (конкурс «Дже­ре­ла творчості»),  у 2016-му – другий в  обласному етапі конкурсу «Учитель року» в номінації «Історія».  А 2019 рік став тріумфальним – заслужена перемога!

На базі Полтавського нав­чально-виховного ком­плексу (ЗНЗ-ДНЗ) №16  конкурували двадцять п’ять кращих із кращих педагогів, а загалом у номінації “Основи здоров’я” конкурсу “Учитель року-2019”, починаючи з пе­ршого  етапу,  брали участь понад 1500 освітня з усієї України. Упродовж 9 днів у Полтаві учителі  виконували спе­ціальні завдання: тес­ту­вання з фаху, методики ви­кладання предмета, психо­логії та педагогіки; практичне зав­дан­ня, у якому спільно зі студентами біологічного фа­культету місцевого педа­гогіч­ного університету реалі­зовували компетентісний підхід викладання основ здоров’я; методичний прак­ти­кум, під час якого роз­робляли соціально-про­світницький тренінг відпо­відно до сучасних підходів Нової української школи, обираючи оптимальні прийо­ми, способи, методи та засо­би навчання; демонстрували вміння проектувати дослід­ницько-пошукову діяльність учнів та майстерність про­ведення уроків.

Оцінювали конкурсантів 12 членів представницького журі: науковці, методисти, педагоги основ здоров’я з різних закладів освіти України. Головою журі був завідувач кафедри медико-біологічних і валеологічних основ охорони життя і здоров’я Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кандидат біологічних наук, професор Станіслав Васи­льович Страшко. Основні критерії, за якими визначали лідерів змагання - це професійна майстерність та новаторство; уміння вико­ристовувати тренінгові фор­ми викладання предмета, інтерактивні методи навчан­ня для формування й роз­витку в учнів умінь і навичок здоров’язбережувальних компетентностей. Від Міністерства освіти і науки загальне керівництво здійснювала заступник начальника відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин МОН України Світлана Сер­гіївна Фіцайло.

Усі учасники конкурсу продемонстрували новітні підходи під час викладання основ здоров’я, вміння ефе­ктивної командної роботи, допомагали один одному. Оргкомітет створив позити­вну і дружню атмосферу під час конкурсу, запропонував­ши педагогам культурну програму: екскурсії містом, зокрема й на комплекс «Пол­тавська  битва», перегляд мюзиклу Полтавського му­зич­но-драматичного театру ім.М.Гоголя.

12 квітня цього року в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка за участю науковців, учителів, мето­дистів, почесних гостей, серед яких були пред­ста­вники влади, громадськості, засобів масової інформації, відбулася урочиста цере­монія закриття конкурсу. Учителів привітали директор Департаменту освіти і науки Полтавської облдержад­мініс­трації Олена Харченко та ректор Полтавського об­лас­ного інституту післядип­ломної педагогічної освіти ім.М.В.Остроградського Ві­та­лій Зелюк, який від імені оргкомітету вручив подяки освітянам м. Пол­тави, долученим до проведення конкурсу. Пред­ставник МОН Ук­раїни висловила вдячність орга­нізаторам, НВК № 16 студентам Пол­тавського націо­нального педа­гогічного універ­ситету ім. В. Г. Коро­ленка і заз­начила, що зма­гання відбулося успішно, на висо­кому науково-мето­дичному рівні.

За результатами фіналу, в якому змагалися відібрані 12 найкращих освітян, «Учи­телем року–2019» у номінації «Основи здо­ро­в’я» визнано учи­теля основ здо­ров’я Заліщицької державної гім­назії Тернопільської об­ласті Василя Гри­горовича Дякова, якому також було вручено окрему відзнаку за кращий конкур­сний урок, за який він отри­мав найвищі бали від журі.

Як зазначив переможець, коментуючи пройдене про­фесійне змагання «Урок»: «Я намагався перевірити, наскі­льки моє бачення того, що я вмію, знаю і можу як про­фесіонал відповідає реформі Нової української школи. Найцінніше в тому, що на уроці учні і я були єдиною коман­дою, яка мала спільну мету. І, напевно, саме командна робота, уміння працювати спільно, розуміння єдиної мети і усвідомлення дітьми того, що вони роблять пот­рібну справу, допомогло мені успішно провести урок у 5 класі на тему: «Унікальність людини». Переможець ві­дзначив допомогу сім’ї, сприяння методиста з біології відділу мето­дики навчальних предметів та професійного розвитку педагогів Тернопі­льського обласного інститу­ту післядипломної педагогіч­ної освіти Ольги Василівни Турчин, а також моральну підтримку колег та адмініс­трації Заліщицької державної гімназії.

Друге місце та відзнаку «Кращий проект» присвоєно Світлані Георгіївні Прус, учителю основ здоров’я, зас­тупнику директора Запорізь­кого ліцею № 34. Третє місце та відзнака «Учнівські симпатії» – в Ірини Ігорівни Гридасової, учителя основ здоров’я Петрівського навча­ль­но-виховного об’єднання «Загальноосвітня школа І–ІІІ ст.-гімназія» Кіровоградської області. Всі інші педагоги чільної 12-тки стали дипло­мантами конкурсу.

Переможці, лауреати й дипломанти третього туру конкурсу отримали дипломи центрального організаційного комітету, які їм вручив голо­ва журі С.В.Страшко. Приві­тала педагогів також засту­пник начальника відділу змісту освіти, мовної політи­ки та освіти національних меншин МОН України С.С. Фіцайло.

Завершилася подія кон­цертом камерного оркестру Полтавського музичного училища ім.М.В. Лисенка та загальним фото на згадку.

Варто підкреслити, що, від­повідно до інформації з сайту Міністрества освіти і науки України, за 24 роки прове­дення престижного Всеук­раїнського професійного конкурсу “Учитель року” до 2019 року з нашої області переможцями стали шість вчителів, зокрема четверо педагогів зі шкіл м.Тернопіль, а також по одному - з Шум­ського і Тернопільського районів.

Знаково, що у 2019-му вперше  саме Заліщанщина та вчитель гімназії В.Г.Дяків принесли заслужене золото і сьому перемогу Тернопіллю в конкурсі “Учитель року”!

Бажаємо Василю Гри­горовичу Дякову міцного здоров’я, благополуччя, нових успіхів та досягнень на ниві освіти!

Усмішка долі по-німецьки

Переважна більшість учнів Наддністров’я не може похвалитися тим, що  навчалися за кордоном. А Олені з містечка біля Дністра пощастило! Вона повернулася з Німеччини, де рік удосконалювала німецьку мову та навчалася у гімназії міста Бюнде в землі  Північний Рейн-Вестфалія.

Батьки дівчини давно підтримували дружні стосунки з сім’єю Шміреків. Закор­донні друзі запросили Олену погостювати. Спогади українки про сім’ю Шмі­реків якнайсвітліші. Глава родини – Йо­каль Шмірек – директор місцевої приватної фірми. У Німеччині матері можуть доглядати дітей удома до 12-літнього віку. Тому господиня фрау Кріс­тіна, за фахом юрист, зробила на той час вибір на користь сім’ї, виховуючи трьох дітей. Вона й Олені допомагала вчити німецьку й англійську. Разом із новими друзями дівчина подоро­жувала по Німеччині, Швейцарії та Італії.

Але основним для Олени залишалося навчання. У місті Бюнде працювало 5 шкіл. Гімназія, в яку потрапила Олена, – традиційна школа найвищого рівня. Вибір такого навчання дозволяє продовжити освіту у виші. У гімназії Олена серед традиційних для української школи предметів вивчала пе­дагогіку, філософію, психологію, мис­тецтво. У Ні­меччині висо­кий рівень викла­дання іноземних мов: ан­глійської, францу­зької, іспанської мо­ви і латини. Щодо інших предметів, то за наявності доброї матеріальної бази – комп’ютерів, підручників – у Німеччині українці було не­складно вчитися.

На заняттях дівчина проводила майже 6 годин щодня, але ніякої позакласної роботи - гуртків, виховних годин, свя­ткових концертів, до яких звикла Олена, не було. Через відсутність згуртованих кла­сів, а ще постійне переміщення курсантів у групах під час уроків, яке скидалося на броунівський рух, на кожному уроці за сусідніми партами можна було побачити нові обличчя. У гімназії практикували зустрічі учнів і педагогів “без краваток”.

Учитель разом із курсантами, які обрали його предмет, зби­ралися на дружні вечірки вдома у педагога, в учнів чи в ка­в’ярні, щоб налагодити взаєморозуміння. У місті Штапелаге, поблизу Бюнде, була розта­шована відпочинкова база гімназії. Туди теж їздили учні і вчителі за­ради кращого знайомства.

Серед гімназистів-німців у Олени з’яви­лися добрі друзі, а та­кож... “руські німці” – дівчата з Казахстану і Росії. В гімназії навчались діти з сімей, ро­дичів яких багато років тому доля закинула в різні країни: Росію, Казахстан, Польщу, Албанію, Туреччину... Але життя непередбачуване. І сім’ї цих дітей, врешті, повернулися на свою справжню вітчизну.

Як розповідала Олені її нова подруга, після падіння Берлінської стіни її родина переїхала у Німеччину, бо в Казахстані, де вони жили, німці зазнавали при­ниження. Та на своїй історичній батьківщині вони зно­ву опинилася між молотом і ковад­лом: у Німеччині їх не вважають, як кажуть, “істинними арійцями”, а кличуть “руськими німцями”…

Нові друзі цікавилися, звідки Олена родом? Далеко не всі німці до буремних подій Революції Гідності знали про існування такої держави, як Україна. Багато гімназистів вважали, що Ук­раїна – це те ж саме, що й Росія! На­віть вчителька історії фрау Кісе­льман, запропонувала Олені написати реферат про російських царів, бо мала подібні уявлення та ще й думала, що Київська Русь була російською державою... Олені довелось переконувати її в протилежному!  

Українка розповідала новим дру­зям про самобу­тність нашої країни, про її традиції, запаливши в них ба­жання побувати в Україні. В Німеч­чині добре знають і шанують україн­ських боксерів – Віталія та Володи­мира Кличків, яких там гордо нази­вають: “Наші чемпіони!” Знають юні німці і про наш славнозвісний Київ, і про війну…

Але цього, на думку Олени, вкрай мало. Україна як європейська держава повинна бути не лише на карті Європи, але завойо­вувати свідо­мість європейців. Через економічні проблеми наша молодь їде на заробітки за кордон. Але в Італії, Португалії, Іспанії, Аме­риці, Польщі, Чехії, Англії і тій же Ні­меччині молодих заробітчан чекають аж ніяк не навчальні аудиторії, а найчастіше – рутинна, висна­жлива, низькокваліфікована робота і поневіряння безправного нелегала.

Тому Олена була щаслива цій усмішці долі по-німецьки, бо вона поїхала за кордон навча­тись. Для неї це стало добрим стартом!

                                                                                    Оксана Дяків      

«Подільська толока» єднає авторів Тернопілля

У видавництві «Терно-граф» побачив світ 14-й випуск «Подільської толоки» – альманаху літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.

«Подільська толока»  стала колись гарним почином, який вже згодом переріс у добру традицію. Над кожним випуском працює команда волонтерів, яка залюблена у Слово. Добре попрацювали над 14-м номером дві поетеси і педагоги за фахом – Ольга Атаманчук та Надія Тарасюк. Саме на них лягла основна праця: вичитка текстів, коректура, редагування, художнє оформлення, обкладинка і комп’ютерне верстання. Допомагали їм поети Володимир Кравчук та Анна-Віталія Палій, упорядковував письменник Зіновій Кіпибіда.

А представлений літературний доробок чималий – понад 70 авторів з різних куточків Тернопілля! Серед нових творів – вірші поетеси, редактора газети «Колос» (м.Заліщики) Оксани Дяків, новели  письменника, головного редактора журналу «Літературний Тернопіль» Богдана Мельничука, поезії голови Тернопільської обласної організації НСПУ Олександра Смика, драматургія для дітей письменниці Тамари Гнатович та багато інших.

Відкривається альманах рубрикою «Поетичний розмай». Вперше презентована «Пісенна поезія». «Розкрилля прози» відкриває нові імена. Зміст збірника щедрий на різноманіття рубрик: «Палітра драматургії», «Дитяча скринька», «Сміхотворча тайстра», «Перекладацькі студії», «Критичні обрії». Започатковано розділ «Знахідки конкурсу «Література». Завершується альманах «Фотолітописом» із життя літераторів упродовж минулого року.

Думається, зацікавить читачів розділ «Незабутні імена», в якому представлені твори, присвячені пам’яті Петра Сороки, Квітки Цісик, Степана Будного, Ярослава Бензи, Михайла Левицького.

Видано щорічник за фінансової підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

ПАХНЕ ЛІТО

Пахне сонце вишневим літом,

Павутиння летить фатою,

У вікно загляда буйноцвітом.

Розпашіла радість – рікою!

Чути гомін дзвінкого дитинства

І птахів мелодійний щебет.

На деревах – із ягід намисто.

Жовтодзьобий у гніздах трепет.

На Івана Купала дівчата

Хороводять з вінками коло –

Квітку щастя прагнуть шукати,

Таємниці пізнати долі…

А поля мироточать медами,

Понад ними – лелеки крила.

Липень бродить босоніж садами,

Аж шаріється груша мило…

В буйногривій траві – сюркотіння.

Заплелась веселка дощами.

А ночами – зірок мерехтіння,

Що нагадують очі мами…

 ПЕРЕСПІВИ

Під дзвоном неба, сірого, смутного,

Коли торкають краплі вікон скла,

Лежать, розкрилившись, не сплять дороги,

Плащем вкриває сад суцільна мла.

Ти дивишся крізь пелену благально вгору,

Шукаєш в серці радості й провин

І бачиш в цю прощально-дивну пору

У небесах стражденних журавлиний клин.

В курликанні птахів – мінор любові,

Останній спогад теплих днів ясних,

Із літом, щедрим і палким, розмови,

Мелодії пісень весни дзвінких.

 АСОЦІАЦІЇ НОЧІ

Кавою витече ніч,

За пальці розмови узявшись.

Тінню хустини із пліч

Птаха майне, доспівавши.

Стигне розпластаний став

Під зоряним небом дірявим.

Стигло впаде із листа

Росяний ранок в отаву...

Глухне віддалений звук

На коліях стукоту часу.

Місяць впускає із рук

Ночі невипиту чашу...

  

КОШТОВНЕ

Серед золота пізньої осені

Кришталеву згадаю порошу,

Бірюзову нанизаю провесінь

І смарагдів у літа попрошу.

Сніг заплаче у теплій долоньці...

Я забарвлю буденність красою,

І розсиплю під рідним віконцем

Перли річки дрібною росою…

Дністре срібний! Коштовний мій краю!

До сердець протягаєш ти віття,

Рушниками дороги до раю

Вистеляєш крізь долі й століття…

Діаманти добра та любові

У твоїй хай засяють оправі,

Бо майбутнього справжня основа –

Жити в мирі та з мудрістю в парі!

АКВАРЕЛІ

Тонкі, надніжні барви на папері,

Легкі мазки – і тіні, і акценти…

Художник творить диво-акварелі –

Життя таким, як є, – штрихи-фрагменти.

Церкви – сакральні серця передзвони,

Ріка прозора, ліс старий в тумані.

Тремтить чутливий пензель… У долоні –

Ще аркуш чистий: небо на світанні…

Вода і фарби, і натхнення вітер…

Чи мало, чи багато це – не знаю.

В пастельних акварелях – думи світлі

Митця, залюбленого в душу краю…

ДІТИ ОТЧОЇ ЗЕМЛІ

Квіти – діти отчої землі,

Соків неба сонячні причали,

Друзі й подруги для нас малі:

Вони радість й горе зустрічали.

Манять барви, запах пелюсток.

Пил дороги встелений їх цвітом.

Кожен серцю дорогий листок,

Бо приніс із дому звістку з вітром.

До голівок доторкнусь крилом

І наснажусь їхнім буйним світлом.

Засівають квіти край добром,

Щоб душі красою розговітись…

ДЕ ЖИВЕ ЩАСТЯ?

Щастя не живе в чужих країнах,

А в тобі самому його сіль.

Не твори з життя свого руїну –

В ріднім домі – доля, радість, біль.

Вчись втішатись пізнанням і словом:

В цьому – сенс та справжнє джерело.

Пий же пристрасно! За видноколом –

Світ новий… Та батьківське село

Зачекалось рук твоїх веселки...

Обрій жде небесно-голубий…

Джерелиці зачерпни відерце –

Срібла рос з долонь землі напийсь!

                                                Оксана Дяків

Імітація цегляної стіни своїми руками