Виставка про зникле місто – “Образи Червоногорода”

9 грудня 2018 року в селі Нирків Заліщицького району відкрилася виставка “Образи Червоногорода”. Як розповів сільський голова Ниркова Іван Безушко, виставка постала в результаті історико-культурного дослідження, що відбувалося протягом осені 2018 року. Ініціював справу культурно-освітній простір “Ґалатиґа”. До речі, в Ниркові так називають урочище, де розташоване місцеве пасовище. А з кельтської мови це слово “Ґалатиґа” означає «світла тиша» – символічна назва.

У відкритті виставки «Образи Червоногорода»  взяли участь її автори, а також старожили села Нирків, які поділилися своїми спогадами про зникле місто Червоногород. Онлайн-версію виставки можна подивитися на сайті galatyga.in.ua. Там також можна більше дізнатися про простір “Ґалатиґа”.

Виставка демонструє історичну та культурну спадщину Червоногорода з різних ракурсів. Сьогодні від колишнього містечка залишилося всього кілька зруйнованих споруд та назва “урочище Червоне”. Але в пам’яті мешканців Ниркова ще живе інший Червоногород, в якому мешкали люди, ходили до костелу чи до млина. Саме тому велика частина цієї виставки – це спогади жителів Ниркова.

В експозиції поєднано історичні дати й факти історії Червоногорода з оповідями про життя пересічних людей. Вона говорить одночасно про велику історію держав і воєн та малу історію людей, які стали першими жертвами катаклізмів історії. Ця виставка також про те, яким різноманітним було минуле регіону, адже поруч жили різні народи та віряни різних конфесій.

Окремий тематичний блок присвячений вимушеній міграції до Ниркова і з Червоногорода: художниця Оксана Федько створила дві візуальні історії про переселення на основі розповідей двох мешканок села Нирків. У виставці також використані фото з родинних архівів мешканців Ниркова.

У рамках цього проекту на території урочища Червоне, де розташовані руїни Червоногородського палацу, встановлено інформаційні стенди. На них туристи зможуть прочитати докладну інформацію про замок-палац Понінських-Любомирських, млин, костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, Монастир сестер-милосердниць, усипальницю Понінських та червоногородський цвинтар. Текст на інфостендах надруковано українською та англійською мовами.

Над дослідженням працювали історик Тарас Грицюк та культурологиня Світлана Ославська, кураторка виставки та дизайнерка – Ольга Зарко. Координував проект Василь Кулевчук за підтримки Івана Безушка, голови Нирківської сільської ради.

Реалізація проекту стала можливою за підтримки Українського культурного фонду та Нирківської сільської ради.

Зимова казка

Одного зимового вечора Мишастик і Мишуня сиділи у затишній нірці. У їхньому маленькому каміні весело стрибали вогники і потріскували дрова. Мишуня вдумливо поворушила носиком, який виблискував, наче маслинка, і сказала:

–        Мишастику, незабаром новорічні свята. Нам потрібно прикрасити нашу нірку. Що ти про це думаєш?

–        Мишунечко, — відповів Мишастик, весело тріпнувши вушками, – ходімо у наш лісок і знайдемо ялинкову гілочку.

–        Як гарно! – заплескала Мишуня лапками.

–       Ну що ж, йдемо! - сказав Мишастик. Він одягнув на себе і на Мишуню теплі рукавички, в’язані шапочки, зимові шерстяні нахвісники і закутав обох у шарфи, і вони вирушили в дорогу. Мишенятка йшли лісом, а їхні лапки легко стрибали по сніговій перині.

«Ой! – почув Мишастик зойк Мишуні.  –  Поглянь: там щось червоне і кругле під ялинкою!» Оскільки Мишастик був старший і сміливіший, він лапкою відсунув Мишуню від таємничої знахідки, нагострив свій носик і підійшов до невідомого їм блискучого ґудзичка.

–       Можливо, це зірочка впала з неба? – зашепотіла Мишуня. – Дивись, яка гарна і яскрава!

–       Та що ти таке кажеш! – Мишастик незадоволено шморгнув носиком і поправив шапочку. – Це, – Мишастик зробив паузу знавця справи, – новорічна гірлянда, а точніше – її частинка, малесенька електрична лампочка.

Мишастика всі вважали у лісі великим спеціалістом з питань блискучих речей і техніки.

– Бачиш, як блимає? – на цих словах Мишастик ткнув лапкою у святкову прикрасу.

Прикраса невдоволено заворушилася і почала підійматися зі снігу. За нею височіли розлогі гілочки оленячих рогів. Червоний носик, який був схожий на новорічну зірочку, чмихнув на Мишастика з Мишунею та огорнув їх парою.

–                Привіт, я – Руді, – привітався чемний олень. – Я тут задрімав трішки, а ви щось шукаєте?

–                Так, ми шукаємо новорічну ялинкову гілочку! – дуетом відповіли мишенята.

–                Тоді застрибуйте до мене на спину. Не варто кривдити ялиночки у лісі і забирати у них їхню окрасу. Я краще полечу з вами у наш оленячий відділ лісової заготівлі. Там знайдеться безліч гілочок, які поскидали наші красуні-ялинки. Ми обов’язково підберемо для вас найкращу!

Здивовані та водночас зацікавлені новою пригодою Мишастик і Мишуня сіли на кудлату спину Рудольфа і полетіли з ним високо у темне шатро неба. Червоний носик доброго оленя осявав їм шлях, а сніжинки танцювали навколо і сідали мишеняткам на лапки…

Надія Байгуш-Дяків

Майстер-клас від олімпійця-легкоатлета Івана Гешка

  

У рамках Всеукраїнської програми «HEALTHY SCHOOLS: заради здорових і радісних школярів» у Заліщицькій державній гімназії відбулася зустріч із олімпійцем, видатним українським спортсменом, заслуженим майстром спорту України з легкої атлетики, чемпіоном Європи та світу з бігу на 1500 м, учасником Олімпійських ігор, віце-президентом Федерації легкої атлетики України, головою відділення Національного олімпійського комітету України у Чернівецькій області Іваном Гешком.

Під час зустрічі юні гімназисти проявили великий інтерес до життя та високих спортивних досягнень Івана Гешка, який закликав школярів продовжувати кращі традиції олімпійського руху. Багато учнів Заліщицької гімназії займається спортом, відвідує гімназійний гурток із баскетболу, секції з футболу, настільного тенісу в місцевій спортивній школі, міську секцію з кікбоксингу.

Серед гімназистів є юні спортсмени, які вже досягли перших спортивних вершин. Так, 11-річний Ілля Дашкін став чемпіоном України з кікбоксингу у вазі до 45 кг, а 15-літня тенісистка Роксолана Будник нещодавно брала участь у Кубку України з настільного тенісу в складі збірної Тернопільської області в Запоріжжі.

Олімпієць Іван Гешко провів захоплюючий майстер-клас із баскетбольними командами юнаків та дівчат Заліщицької гімназії, які вже мають досвід міжнародної спортивної співпраці з навчальними закладами Польщі. На завершення загостин легкоатлет поспілкувався з директором Олександрою Войчишин, заступником директора з виховної роботи Ярославом Рибаком та вчителями фізкультури Борисом Безушком і Світланою Стасюк. Мова йшла про подальші спільні плани щодо розвитку фізкультури і спорту та популяризацію здорового способу життя серед учнів цього закладу освіти.

 Опубліковано в газеті "Колос" за 21 грудня 2018 року.

День державотворення: 1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

День державотворення

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів. Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема пристрасне слово відомої письменниці Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це – ваші кроки. Це вже хода історії!»

Зовсім безсніжною була осінь 1991 року. Тоді агітаційні бригади з Західної України, після прийняття рішення Верховною Радою про проведення референдуму на підтвердження «Акту про державну незалежність України», масово поїхали на cхід та південь агітувати на підтримку доленосного рішення. Народний Рух став у авангарді заходів на підтримку Акту державотворення.

Складні економічні умови сприяли відцентровим діям колишніх республік, що були у складі СРСР. Прийняття Декларації про державний суверенітет Української РСР стало першим кроком у здобутті незалежності України. Під тиском депутатів Народної Ради, коли більшість комуністів-ортодоксів були в Москві на з’їзді КПРС, Верховна Рада під головуванням Івана Плюща 16 липня 1990 року приймає Декларацію про державний суверенітет, де були закладенні основні засади розвитку республіки як самостійної держави.

Ніхто не сподівався на швидкоплинний розвиток подій, але за рік із часу прийняття Декларації будо прийнято багато законів, що сприяли самостійному економічному розвитку республіки. Економічна та складна політична ситуація змушувала шукати шляхи виходу із прірви, в яку потрапила неефективна радянська економіка, що в основному трималася на нафто доларах. У суспільстві і серед правлячих еліт зростали і набирали популярності самостійницькі погляди.

До заходів Народного Руху масово долучалися сотні тисяч учасників. Великими тиражами друкувались листівки за незалежність України, які роздавали активісти Руху у всіх містах та селах. Уперше у 1990 році Рухом були започатковані поїздки школярів з різних куточків України на Різдвяні та Великодні свята до своїх ровесників на Галичину.

Щира віра у майбутнє своєї незалежної країни надихала сотні тисяч активістів до праці задля здобуття незалежності Україною. Імперським силам не подобався такий розвиток подій, і вони організували Державний Комітет Надзвичайного Стану, намагаючись, таким чином, за допомогою сили перехопити ініціативу.

На фото: голосують В.Чорновіл та А.Пашко.

У Київ прибув посланець із Москви із погрозами, але тисячі українців вийшли на майдан і вимагали дати відсіч непроханим гостям. Під тиском демократичних сил Л.Кравчук зібрав Верховну Раду, що 24 серпня проголосувала Акт про державну Незалежність України та прийняла постанову про проведення референдуму на його підтримку 1 грудня. Потім була потужна агітаційна компанія для переконання українців підтримати Акт, що тривала більше 2 місяців. Було створено майже 700 референдумних штабів. Сотні тисяч активістів роздали майже 30 мільйонів листівок та 4 мільйони плакатів і робили все, щоб даний Богом шанс учергове не було втрачено.

Величезне історичне значення події 1 грудня, адже ключ від української незалежності був у руках мільйонів громадян, що прийшли на виборчі дільниці. Їх рішення стало вирішальним. У голосуванні взяло участь 31 млн. 891,42 тис. або 84,18 % загальної кількості виборців. Ствердну відповідь на запитання бюлетеня дало 28 млн. 804,071 тис. громадян або 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні. Незважаючи на регіональну різницю в результатах голосування, більшість громадян всіх регіонів України, включаючи Крим, дали позитивну відповідь і підтримали «Акт проголошення незалежності України». За незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на її території.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. На кінець січня 1992 р. Україну визнало уже більше 90 держав.

Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну.

Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення та підтвердила сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення. На думку Юрія Діденка, кандидата історичних наук, 1 грудня є днем державотворення українського народу, адже грудневий референдум став найвищою формою легітимізації української державної незалежності і заслуга в цьому мільйонів українців.

Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією. Це докорінно змінило історичну долю українського народу.