Зимова казка

Одного зимового вечора Мишастик і Мишуня сиділи у затишній нірці. У їхньому маленькому каміні весело стрибали вогники і потріскували дрова. Мишуня вдумливо поворушила носиком, який виблискував, наче маслинка, і сказала:

–        Мишастику, незабаром новорічні свята. Нам потрібно прикрасити нашу нірку. Що ти про це думаєш?

–        Мишунечко, — відповів Мишастик, весело тріпнувши вушками, – ходімо у наш лісок і знайдемо ялинкову гілочку.

–        Як гарно! – заплескала Мишуня лапками.

–       Ну що ж, йдемо! - сказав Мишастик. Він одягнув на себе і на Мишуню теплі рукавички, в’язані шапочки, зимові шерстяні нахвісники і закутав обох у шарфи, і вони вирушили в дорогу. Мишенятка йшли лісом, а їхні лапки легко стрибали по сніговій перині.

«Ой! – почув Мишастик зойк Мишуні.  –  Поглянь: там щось червоне і кругле під ялинкою!» Оскільки Мишастик був старший і сміливіший, він лапкою відсунув Мишуню від таємничої знахідки, нагострив свій носик і підійшов до невідомого їм блискучого ґудзичка.

–       Можливо, це зірочка впала з неба? – зашепотіла Мишуня. – Дивись, яка гарна і яскрава!

–       Та що ти таке кажеш! – Мишастик незадоволено шморгнув носиком і поправив шапочку. – Це, – Мишастик зробив паузу знавця справи, – новорічна гірлянда, а точніше – її частинка, малесенька електрична лампочка.

Мишастика всі вважали у лісі великим спеціалістом з питань блискучих речей і техніки.

– Бачиш, як блимає? – на цих словах Мишастик ткнув лапкою у святкову прикрасу.

Прикраса невдоволено заворушилася і почала підійматися зі снігу. За нею височіли розлогі гілочки оленячих рогів. Червоний носик, який був схожий на новорічну зірочку, чмихнув на Мишастика з Мишунею та огорнув їх парою.

–                Привіт, я – Руді, – привітався чемний олень. – Я тут задрімав трішки, а ви щось шукаєте?

–                Так, ми шукаємо новорічну ялинкову гілочку! – дуетом відповіли мишенята.

–                Тоді застрибуйте до мене на спину. Не варто кривдити ялиночки у лісі і забирати у них їхню окрасу. Я краще полечу з вами у наш оленячий відділ лісової заготівлі. Там знайдеться безліч гілочок, які поскидали наші красуні-ялинки. Ми обов’язково підберемо для вас найкращу!

Здивовані та водночас зацікавлені новою пригодою Мишастик і Мишуня сіли на кудлату спину Рудольфа і полетіли з ним високо у темне шатро неба. Червоний носик доброго оленя осявав їм шлях, а сніжинки танцювали навколо і сідали мишеняткам на лапки…

Надія Байгуш-Дяків