Виставка про зникле місто – “Образи Червоногорода”

9 грудня 2018 року в селі Нирків Заліщицького району відкрилася виставка “Образи Червоногорода”. Як розповів сільський голова Ниркова Іван Безушко, виставка постала в результаті історико-культурного дослідження, що відбувалося протягом осені 2018 року. Ініціював справу культурно-освітній простір “Ґалатиґа”. До речі, в Ниркові так називають урочище, де розташоване місцеве пасовище. А з кельтської мови це слово “Ґалатиґа” означає «світла тиша» – символічна назва.

У відкритті виставки «Образи Червоногорода»  взяли участь її автори, а також старожили села Нирків, які поділилися своїми спогадами про зникле місто Червоногород. Онлайн-версію виставки можна подивитися на сайті galatyga.in.ua. Там також можна більше дізнатися про простір “Ґалатиґа”.

Виставка демонструє історичну та культурну спадщину Червоногорода з різних ракурсів. Сьогодні від колишнього містечка залишилося всього кілька зруйнованих споруд та назва “урочище Червоне”. Але в пам’яті мешканців Ниркова ще живе інший Червоногород, в якому мешкали люди, ходили до костелу чи до млина. Саме тому велика частина цієї виставки – це спогади жителів Ниркова.

В експозиції поєднано історичні дати й факти історії Червоногорода з оповідями про життя пересічних людей. Вона говорить одночасно про велику історію держав і воєн та малу історію людей, які стали першими жертвами катаклізмів історії. Ця виставка також про те, яким різноманітним було минуле регіону, адже поруч жили різні народи та віряни різних конфесій.

Окремий тематичний блок присвячений вимушеній міграції до Ниркова і з Червоногорода: художниця Оксана Федько створила дві візуальні історії про переселення на основі розповідей двох мешканок села Нирків. У виставці також використані фото з родинних архівів мешканців Ниркова.

У рамках цього проекту на території урочища Червоне, де розташовані руїни Червоногородського палацу, встановлено інформаційні стенди. На них туристи зможуть прочитати докладну інформацію про замок-палац Понінських-Любомирських, млин, костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, Монастир сестер-милосердниць, усипальницю Понінських та червоногородський цвинтар. Текст на інфостендах надруковано українською та англійською мовами.

Над дослідженням працювали історик Тарас Грицюк та культурологиня Світлана Ославська, кураторка виставки та дизайнерка – Ольга Зарко. Координував проект Василь Кулевчук за підтримки Івана Безушка, голови Нирківської сільської ради.

Реалізація проекту стала можливою за підтримки Українського культурного фонду та Нирківської сільської ради.

Зимова казка

Одного зимового вечора Мишастик і Мишуня сиділи у затишній нірці. У їхньому маленькому каміні весело стрибали вогники і потріскували дрова. Мишуня вдумливо поворушила носиком, який виблискував, наче маслинка, і сказала:

–        Мишастику, незабаром новорічні свята. Нам потрібно прикрасити нашу нірку. Що ти про це думаєш?

–        Мишунечко, — відповів Мишастик, весело тріпнувши вушками, – ходімо у наш лісок і знайдемо ялинкову гілочку.

–        Як гарно! – заплескала Мишуня лапками.

–       Ну що ж, йдемо! - сказав Мишастик. Він одягнув на себе і на Мишуню теплі рукавички, в’язані шапочки, зимові шерстяні нахвісники і закутав обох у шарфи, і вони вирушили в дорогу. Мишенятка йшли лісом, а їхні лапки легко стрибали по сніговій перині.

«Ой! – почув Мишастик зойк Мишуні.  –  Поглянь: там щось червоне і кругле під ялинкою!» Оскільки Мишастик був старший і сміливіший, він лапкою відсунув Мишуню від таємничої знахідки, нагострив свій носик і підійшов до невідомого їм блискучого ґудзичка.

–       Можливо, це зірочка впала з неба? – зашепотіла Мишуня. – Дивись, яка гарна і яскрава!

–       Та що ти таке кажеш! – Мишастик незадоволено шморгнув носиком і поправив шапочку. – Це, – Мишастик зробив паузу знавця справи, – новорічна гірлянда, а точніше – її частинка, малесенька електрична лампочка.

Мишастика всі вважали у лісі великим спеціалістом з питань блискучих речей і техніки.

– Бачиш, як блимає? – на цих словах Мишастик ткнув лапкою у святкову прикрасу.

Прикраса невдоволено заворушилася і почала підійматися зі снігу. За нею височіли розлогі гілочки оленячих рогів. Червоний носик, який був схожий на новорічну зірочку, чмихнув на Мишастика з Мишунею та огорнув їх парою.

–                Привіт, я – Руді, – привітався чемний олень. – Я тут задрімав трішки, а ви щось шукаєте?

–                Так, ми шукаємо новорічну ялинкову гілочку! – дуетом відповіли мишенята.

–                Тоді застрибуйте до мене на спину. Не варто кривдити ялиночки у лісі і забирати у них їхню окрасу. Я краще полечу з вами у наш оленячий відділ лісової заготівлі. Там знайдеться безліч гілочок, які поскидали наші красуні-ялинки. Ми обов’язково підберемо для вас найкращу!

Здивовані та водночас зацікавлені новою пригодою Мишастик і Мишуня сіли на кудлату спину Рудольфа і полетіли з ним високо у темне шатро неба. Червоний носик доброго оленя осявав їм шлях, а сніжинки танцювали навколо і сідали мишеняткам на лапки…

Надія Байгуш-Дяків

Майстер-клас від олімпійця-легкоатлета Івана Гешка

  

У рамках Всеукраїнської програми «HEALTHY SCHOOLS: заради здорових і радісних школярів» у Заліщицькій державній гімназії відбулася зустріч із олімпійцем, видатним українським спортсменом, заслуженим майстром спорту України з легкої атлетики, чемпіоном Європи та світу з бігу на 1500 м, учасником Олімпійських ігор, віце-президентом Федерації легкої атлетики України, головою відділення Національного олімпійського комітету України у Чернівецькій області Іваном Гешком.

Під час зустрічі юні гімназисти проявили великий інтерес до життя та високих спортивних досягнень Івана Гешка, який закликав школярів продовжувати кращі традиції олімпійського руху. Багато учнів Заліщицької гімназії займається спортом, відвідує гімназійний гурток із баскетболу, секції з футболу, настільного тенісу в місцевій спортивній школі, міську секцію з кікбоксингу.

Серед гімназистів є юні спортсмени, які вже досягли перших спортивних вершин. Так, 11-річний Ілля Дашкін став чемпіоном України з кікбоксингу у вазі до 45 кг, а 15-літня тенісистка Роксолана Будник нещодавно брала участь у Кубку України з настільного тенісу в складі збірної Тернопільської області в Запоріжжі.

Олімпієць Іван Гешко провів захоплюючий майстер-клас із баскетбольними командами юнаків та дівчат Заліщицької гімназії, які вже мають досвід міжнародної спортивної співпраці з навчальними закладами Польщі. На завершення загостин легкоатлет поспілкувався з директором Олександрою Войчишин, заступником директора з виховної роботи Ярославом Рибаком та вчителями фізкультури Борисом Безушком і Світланою Стасюк. Мова йшла про подальші спільні плани щодо розвитку фізкультури і спорту та популяризацію здорового способу життя серед учнів цього закладу освіти.

 Опубліковано в газеті "Колос" за 21 грудня 2018 року.

День державотворення: 1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

День державотворення

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, за який тоді проголосували 346 народних депутатів. Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема пристрасне слово відомої письменниці Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це – ваші кроки. Це вже хода історії!»

Зовсім безсніжною була осінь 1991 року. Тоді агітаційні бригади з Західної України, після прийняття рішення Верховною Радою про проведення референдуму на підтвердження «Акту про державну незалежність України», масово поїхали на cхід та південь агітувати на підтримку доленосного рішення. Народний Рух став у авангарді заходів на підтримку Акту державотворення.

Складні економічні умови сприяли відцентровим діям колишніх республік, що були у складі СРСР. Прийняття Декларації про державний суверенітет Української РСР стало першим кроком у здобутті незалежності України. Під тиском депутатів Народної Ради, коли більшість комуністів-ортодоксів були в Москві на з’їзді КПРС, Верховна Рада під головуванням Івана Плюща 16 липня 1990 року приймає Декларацію про державний суверенітет, де були закладенні основні засади розвитку республіки як самостійної держави.

Ніхто не сподівався на швидкоплинний розвиток подій, але за рік із часу прийняття Декларації будо прийнято багато законів, що сприяли самостійному економічному розвитку республіки. Економічна та складна політична ситуація змушувала шукати шляхи виходу із прірви, в яку потрапила неефективна радянська економіка, що в основному трималася на нафто доларах. У суспільстві і серед правлячих еліт зростали і набирали популярності самостійницькі погляди.

До заходів Народного Руху масово долучалися сотні тисяч учасників. Великими тиражами друкувались листівки за незалежність України, які роздавали активісти Руху у всіх містах та селах. Уперше у 1990 році Рухом були започатковані поїздки школярів з різних куточків України на Різдвяні та Великодні свята до своїх ровесників на Галичину.

Щира віра у майбутнє своєї незалежної країни надихала сотні тисяч активістів до праці задля здобуття незалежності Україною. Імперським силам не подобався такий розвиток подій, і вони організували Державний Комітет Надзвичайного Стану, намагаючись, таким чином, за допомогою сили перехопити ініціативу.

На фото: голосують В.Чорновіл та А.Пашко.

У Київ прибув посланець із Москви із погрозами, але тисячі українців вийшли на майдан і вимагали дати відсіч непроханим гостям. Під тиском демократичних сил Л.Кравчук зібрав Верховну Раду, що 24 серпня проголосувала Акт про державну Незалежність України та прийняла постанову про проведення референдуму на його підтримку 1 грудня. Потім була потужна агітаційна компанія для переконання українців підтримати Акт, що тривала більше 2 місяців. Було створено майже 700 референдумних штабів. Сотні тисяч активістів роздали майже 30 мільйонів листівок та 4 мільйони плакатів і робили все, щоб даний Богом шанс учергове не було втрачено.

Величезне історичне значення події 1 грудня, адже ключ від української незалежності був у руках мільйонів громадян, що прийшли на виборчі дільниці. Їх рішення стало вирішальним. У голосуванні взяло участь 31 млн. 891,42 тис. або 84,18 % загальної кількості виборців. Ствердну відповідь на запитання бюлетеня дало 28 млн. 804,071 тис. громадян або 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні. Незважаючи на регіональну різницю в результатах голосування, більшість громадян всіх регіонів України, включаючи Крим, дали позитивну відповідь і підтримали «Акт проголошення незалежності України». За незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на її території.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. На кінець січня 1992 р. Україну визнало уже більше 90 держав.

Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну.

Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення та підтвердила сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення. На думку Юрія Діденка, кандидата історичних наук, 1 грудня є днем державотворення українського народу, адже грудневий референдум став найвищою формою легітимізації української державної незалежності і заслуга в цьому мільйонів українців.

Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією. Це докорінно змінило історичну долю українського народу.

ЗУСТРІЧ ІЗ МИСТКИНЕЮ НАТАЛІЄЮ ХОЛОД

ЗУСТРІЧ ІЗ МИСТКИНЕЮ НАТАЛІЄЮ ХОЛОД

Золотої осінньої пори художники відзначили своє професійне свято. Цього року воно припало на 14 жовтня - День захисника Вітчизни, українського козацтва, створення Української Повстанської Армії та свята Пресвятої Покрови. У Заліщицькій дитячій художній школі з цієї нагоди відбулися урочистості. На святі були як молоді шанувальники мистецтва, так і досвідчені художники, викладачі художньої школи. Запрошені зібралися, щоб прилучитися до прекрасного, ближче познайомитися з неординарною творчою особистістю. Від імені Клубу творчої молоді виступила його голова Лілія Вонс.

На свято була запрошена мисткиня Наталія Холод із смт. Микулинці, авторка робіт зі шкіри, викладач Теребовлянського вищого училища культури. Наталія Зеновіївна закінчила Косівське училище прикладного та декоративно мистецтва по класу «художня обробка шкіри», а потім – Івано-Франківський університет ім.В.Стефаника.

Мисткиня ознайомила з виставкою, яку привезла з собою. Серед експонатів були як авторські доробки, так і дипломні роботи вихованців вищого училища культури. Серед виробів зі шкіри сумочки, гаманці, портмоне, козацькі набори, костюми, оздоблені баклаги та фляги, набір для наречених і декорований одяг. У колекції Наталії Холод, у кожному стібку, в кожній деталі відчувається особливий неповторний стиль. Такі аксесуари створюють образ. Погодьтеся, навіть повсякденний діловий костюм «заграє» по-новому, якщо додати до нього стильні шкіряні вироби.

З любов’ю і трепетом розповідала мисткиня, які складнощі доводиться долати їй та студентам під час розробки дизайну речей та втілення ідей у життя, ділилася таємницями своєї творчості.

Директор художньої школи Іванна Андрійчук щиро подякувала Наталії Холод за представлену експозицію та побажала подальших творчих злетів, успіхів у такій незвичайній мистецькій царині, як обробка шкіри. Привітали учасників зустрічі начальник відділу культури, національностей та релігій Оксана Безушко та міський голова Заліщиків Алла Квач.

У Більче-Золотецькій обласній фізіотерапевтичній лікарні реабілітації повертають гарне самопочуття та сили

ТУТ повертають 

гарне самопочуття та сили

 

У Більче-Золотецькій обласній фізіотерапевтичній лікарні реабілітації, що в мальовничому куточку Дністровського каньйону, на Борщівщині, кожного року оздоровлюються майже 5 тисяч пацієнтів. Жителі Заліщанщини тут також часті гості. Ось і для мене так склались обставини, що необхідно було пройти курс лікування в цьому медичному закладі.

 Варто сказати, що хворі, які приїжджають сюди вперше або вже багато років поспіль, отримують різноманітні сучасні фізіотерапевтичні процедури. Їх у медичному закладі налічується понад 100 видів. Тут діють такі відділення, як терапевтичне, травматологічне, педіатричне, кардіологічне, неврологічне, в яких одночасно можуть поліпшити своє здоров’я більше 200 осіб. До речі, сюди їдуть із різних куточків України.

Сьогоднішня Більче-Золотецька лікарня – це великий оздоровчий комплекс із гарною репутацією, кваліфікованими фахівцями та професійним обладнанням. З 2011 року очолює установу  наш земляк, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, магістр державного управління, депутат Тернопільської обласної ради багатьох скликань Любомир Синоверський, який свого часу багато років був керівником Заліщицької центральної комунальної районної лікарні. Завдяки його менеджерським талантам у Більче-Золотому працює сучасна медична апаратура, яка забезпечує максимальну ефективність лікування. 

 Крім того, серед останніх новинок роботи установи - геліосистема нагріву води, якою навряд чи може похвалитися ще якийсь лікувальний заклад області. А система водопідготовки  включає два рівні: очищення води від механічних домішок, а також демінералізацію води.

У лікарні з успіхом застосовують для реабілітації пацієнтів такі процедури, як електрофорез, гальванізацію, магнітотерапію, лазеротерапію, дарсонвалізацію, ампліпульстерапію, озокерито-парафінові аплікації тощо. До послуг хворих бішофітні, хвойні, сірководневі, радонові та інші ванни, підводний масаж, циркулярний душ, ручний та апаратний масаж. Ефективні рапні обгортання. Рапу, збагачену йодом і кальцієм, привозять із Гусятина. До слова, у Європі майже така сама є тільки на одному з курортів Прибалтики. Використовують у лікарні різні види витягування хребта. Діють кабінети штучного мікроклімату «Соляна печера», аромотерапії, фітобар. Приємний бонус ­- відсутність черг, що теж свідчить про добру організацію лікування.

Найбільший кабінет, у якому завжди багато відвідувачів – це зала лікувальної фізкультури і механотерапії. Вона вражає своїми розмірами та використанням різних видів тренажерів. Адже реабілітація – одна з дуже важливих галузей в медицині, оскільки йдеться про повернення хворим здоров’я й працездатності.

У відділеннях лікарні оздоровлюються учасники АТО та члени їхніх сімей. Учорашніх бійців, які зазнали травм чи поранення й потребують допомоги медиків, тут ставлять на ноги.

Про хворих у закладі турбуються понад 180 чоловік. Приємним було спілкування як з лікарями, так і з медсестрами. Особливо корисними для мене були поради завідуючих неврологічним та кардіологічним відділень. Це – лікар-невропатолог Ольга Герман та лікар-кардіолог Ганна Гарасимяк, які добре знають свою справу, дають пацієнтові важливі рекомендації. Медперсонал завжди турботливо ставиться до усіх, хто перебуває на лікуванні.

 Крім того, у закладі радують око дбайливо відремонтовані затишні палати, створено комфортні умови для пацієнтів з особливими потребами, які пересуваються на візках, для дітей, хворих на дитячий церебральний параліч. Усе засвідчує про те, що в реконструкцію й розвиток лікарні колектив разом із головним лікарем вкладають серце і душу. У час, коли санаторно-курортне лікування стає все менш доступним для пересічного українця через високі ціни, перебування у цій установі абсолютно виправдане для поліпшення свого здоров’я. 

Доброзичлива атмосфера у Більче-Золотецькій лікарні разом із процедурами повертають гарне самопочуття та сили.

Оксана ДЯКІВ

Світлини з відкритих джерел.

СПАДОК/SPADOK. ТЕРНОПІЛЬСКА ОБЛАСТЬ. ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОН

Ніч яка місячна, зоряна, ясная... Виконує Любов Петрівна Руда

Пасічник-заліщанин Юлій Лопавчук та його "Будиночок бджілки"

ЛІКАРІ - БОЖІ КОМАХИ

Відомого на Заліщанщині досвідченого пасічника Юлія Федоровича Лопавчука, який має понад 20 років стажу в цій, можна сказати, солодкій царині,  добре знають бджолярі не тільки в районі, області, але й на Буковині та Прикарпатті, звертаються за мудрими порадами. 

Перші знання він отримав від свого батька - багаторічного бджоляра, який тримав велику пасіку. Але її, на жаль, відібрали від доброго ґазди у колгосп.

Усе ж навички, яких набув маленький Юлій, спостерігаючи за працею батька біля вуликів, чоловік зумів застосувати через багато літ.

У Юлія Федоровича - десятки вуликів, яких у свій час пасіка налічувала майже п’ятдесят. Та особливою гордістю бджоляра є «Будиночок бджілки», де відвідувачі можуть насолодитися та оздоровитися цілющим повітрям з вуликів. Хатинка зведена з хвойних порід дерев, утеплена зі всіх сторін.

Але родзинкою цієї споруди є те, що вона стоїть на вуликах, в яких проживають десять великих бджолосімей. Люди можуть зручно відпочити на лежаках, поклавши під голову подушки з сіном або з гречаною половою - кому що до вподоби - і насолодитися спокійним міцним сном.

За словами Юлія Федоровича, відпочинок триває до півтори години. Можна подихати повітрям з вуликів, попити чаю, ознайомитися з професійною літературою, буклетами та плакатами, в яких корисна інформація про лікувальні властивості продуктів бджільництва.

Перед цим заліщицьким ноу-хау, бджоляр змайстрував кілька лежаків, на яких можуть оздоровитися пацієнти зростом до 1,70 м і навіть велетні - до 2,10м. Така вуликотерапія до послуг відвідувачів від квітня до листопада. З листопада до березня бджоли відпочивають, набираються сил.

Юлій Лопавчук показав багато журналів з бджільництва, розповів про плідні контакти з науковцями Київського інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича, які дають цінні рекомендації, пропонують освоювати новітні підходи з догляду бджіл та використання продуктів бджільництва.

А пасічник розповідав про свої цікаві плани. Це - розширення «Будиночка бджілки», популяризація апітерапії. Юлій Федорович також має намір освоїти ще один засіб лікування – переносні вулики, які вже замовив.

Бджола - комаха Божа - дається в руки добрим і високодуховним людям,  які відкриті Богові. Заліщанин Юлій Лопавчук – активний парафіянин і благочинник  церкви Покрови Пресвятої Богородиці м.Заліщики. Він багато років є учасником церковного братства. За свою жертвенне довголітнє служіння в храмі нещодвно нагороджений Грамотою Правлячого Архієрея Бучацької   Єпархії УГКЦ Дмитра Григорака.

Попереду в заліщанина чимало задумів. Віриться, що Божа ласка та опіка допоможе йому все здійснити. Водночас Юлій Федорович запрошує всіх бажаючих  відвідати будиночок бджіл і оздоровитися, адже спілкування з божими комахами - це лікування душі, тіла і просто єднання з природою.

Оксана ДЯКІВ