КАДРИ ДЛЯ АГРОГАЛУЗІ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: НАУКОВИЙ АСПЕКТ

КАДРИ ДЛЯ АГРОГАЛУЗІ ТА ЇЇ РОЗВИТОК:

НАУКОВИЙ АСПЕКТ

Представницьку аудиторію науковців вишів, викладачів ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого», аспірантів, вчителів навчальних закладів районного центру, методкабінету, працівників краєзнавчого музею, центральної бібліотечної системи, у тому числі книгозбірень сіл Лисівці та Ворвулинці, студентів – усіх, хто цікавиться історією рідного краю, його видатних постатей розвитком аграрної галузі та її кадровим забезпеченням, 15 травня цього року зібрала кругла дата: 120-річчя заснування Національного університету біоресурсів і природокористування України, а також фахового навчального закладу в Заліщиках і 120-ліття від дня народження науковця, педагога й фундатора сільськогосподарської освіти та кооперативного руху в Західній Україні Євгена Храпливого.

Організатори Міжнародної науково-практичної конференції «Історичні аспекти та сьогодення підготовки фахівців аграрної галузі» запропонували його учасникам пізнавальну виставку історико-краєзнавчих та науково-популярних видань різних років, дослідницьких праць викладачів і студентів закладу.

Конференцію відкрив директор агроколеджу Володимир Глова, підкресливши, що історію треба вивчати не загалом, а особистісно, через життя і результати праці видатних вчених, таких як Євген Храпливий та його родина, а також цікавлячись успішними науковцями, зокрема й п’ятнадцятьма випускниками закладу, які сьогодні працюють не тільки в Україні, але й у США, Німеччині та інших країнах світу. Володимир Степанович наголосив, що цьогоріч виповнюється 20 років з часу входження коледжу в структуру НУБіП України, та провів історичну паралель із 1927 роком, коли Крайовий заклад садівничий в Заліщиках розпорядженням президента Польщі був об’єднаний в одне ціле з Пулавським Державним науковим інститутом сільського господарства.   

Модератор конференції, історик і дослідник, автор книг «На переломі століть…», двотомника «Заліщики: роки, події, люди» та інших наукових праць, заступник директора з навчальної роботи коледжу Михайло Сопилюк доповів про 120-річний шлях фахового навчального закладу в Заліщиках від часів садівничої школи до нинішнього аграрного коледжу.

З доповідями про життя і діяльність вченого Є.В.Храпливого виступили викладачі закладу І.П.Сагайдак, а також студентка Тетяна Осадчук (науковий керівник – М.І.Дуда).

Аспірантка НУБіП України Г.В.Петрів перегорнула сторінки творчої біографії української письменниці-діаспорянки Лесі Храпливої-Щур. Студентка І.Швидковська натхненно  декламувала поезію Лесі Храпливої-Щур «Батькові» та поклала живі квіти до портрета Євгена Храпливого в залі. Студент закладу Владислав Любінецький прочитав лист-звернення колективу коледжу та учасників конференції до 90-літньої доньки Євгена Храпливого, яка живе в місті Торонто, що в Канаді.

Заступник голови осередку товариства «Просвіта» в агроколеджі Й.Й.Децовський свій виступ присвятив значенню вчення професора Євгена Храпливого щодо розвитку кооперації, яка наприкінці ХХ та початку ХХІ століть оздоровлювала економіку Галичини та сьогодні може стати ліками для аграрної галузі нашої держави. Але, на жаль, в Україні досі не працює закон про кооперацію. Йосип Йосипович нагадав учасникам конференції про те, як розпочиналось дослідження життєпису організатора кооперативного руху, а також акцентував увагу присутніх про те, що села Ворвулинці, Синьків, Колодрібка та Лисівці причетні до збереження пам’яті родини Храпливих, яку варто увічнювати.

Директор районного краєзнавчого музею Віталій Каспрук висвітлив шлях розвитку товариства «Просвіта» у його рідному селі Добрівляни.

Модератор міжнародної конференції Михайло Сопилюк представив її учасникам надіслані для заочної участі доповіді науковців. Це – А.П.Коцур, професор Національного університету ім.Т.Шевченка, доктор історичних наук, Г.Г.Коцур, доцент кафедри архівознавства та спецгалузей історичної науки, кандидат історичних наук; І.П.Возний, професор Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, доктор історичних наук; А.А.Коник, завідувач економічного відділення ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової»; І.Я.Книш, заступник директора агроколеджу з виховної роботи, В.І.Фрасуняк, М.Д.Олійник, В.В.Перит, викладачі ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого».

Важливо, що на конференції було представлено майже три десятки доповідей. Вагомим був міжнародний блок. Це – наукові доробки вчених: Ніцеї Станіслава Славомира - професора наук гуманістичних, ректора Опольського університету (Польща); Олексяка Аркадіуша - співробітника відділу сприяння та розвитку міського уряду м. Намислів (Польща), Пшемислава Карвовського – секретаря виноградарського товариства (Зелена Гура, Польща), М.М.Бачинського, дослідника історії Заліщик (Закопане, Польща), В.С.Лопуха, директора адміністрації Наукового товариства ім. Шевченка (Нью-Йорк), В.М.Сопилюка, випускника коледжу і НУБіП України (м. Варрагул, Австралія).

Завідувач бібліотеки коледжу Надія Ємчук зачитала вітальний лист-звернення від адміністрації НТШ в США.

Викладач В.В.Гагалюк представив доповідь «Проблеми розвитку агробізнесу, його соціальна відповідальність та підготовка кадрів», підготовлену спільно зі старшими науковими співробітниками Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою Ф.Шафт і Т.В.Гагалюком (Галлє, Німеччина).

Доповідач зазначив, що сучасний стан агробізнесу позначений протистоянням різних об’єктивних і суб’єктивних факторів. Україна може забезпечити світ зерном, олією та іншим продовольством, але сьогодні не вистачає спеціалістів для розвитку фермерства, роботи в агрохолдингах. Які проблеми впливають на цю ситуацію? Це – постійне зменшення кількості сільського населення (на 2,5 млн. чол., а це фактично - 350 сіл); відсутня належна інфраструктура на селі; сільські жителі через об’єктивні обставини надають перевагу роботі за кордоном.

Сучасні агрохолдинги повинні завоювати лояльність сільського населення через інвестиції в село, забезпечити моральні принципи своєї економічної діяльності, адже людям у селах, земельні паї яких вони використовують, потрібно допомагати. Держава, на жаль, не може забезпечити соціальний розвиток села (будівництво доріг, водогонів, шкіл, дитсадків).

Агрохолдинги також повинні подбати про підготовку кадрів для свого виробництва, уклавши угоди з профільними навчальними закладами, поліпшувати матеріальну базу коледжів; формувати зміст освіти, практики та стажування студентів. Агроосвіті життєво потрібне оновлення, адже вчитись і працювати в сільському господарстві – це прогресивно і сучасно. Фаховим закладам варто налагоджувати партнерські зв’язки з виробниками, створювати методичне забезпечення для дистанційного навчання, підвищення кваліфікації викладачів, долати бюрократичні перепони при зміні спеціальностей відповідно до вимог ринку. Фінансування навчальних закладів, які займаються підготовкою спеціалістів сільського господарства, з боку держави має бути скероване не на проїдання, а мати інвестиційний характер. Таким повинен бути шлях забезпечення кадрами аграрної галузі та розвитку бізнесу в цій сфері.

Викладач агроколеджу Ю.П.Війтик свою доповідь присвятив сучасному стану розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на Тернопіллі, зазначивши, що в області 185,5 тис. жителів зайняті в селянських господарствах. Вони мають в особистому  землекористуванні 31% угідь. Обсяги валової продукції особистих господарств складають 45,1%. На Тернопільщині діє 43 обслуговуючі кооперативи. До речі, за два місяці 2018 року з’явилося ще шість кооперативів і одне кооперативне об’єднання, яке дасть поштовх для розвитку кооперації на селі.

Напрямки роботи кооперативів – це плодово-ягідний, садівництво, молочарство, сироваріння тощо. У Заліщицькому районі багато років поспіль результативно працює кооператив «Ратай» (кер. Ігор Марусяк). У 2017 році в області діяльністю кооперативів скористалися 2548 їх членів, отримавши послуги на суму 22 млн.грн. Це значний ріст у порівнянні, наприклад, навіть із 2016 роком, коли 1739 чоловік отримали послуги на суму 10,3 млн.грн. Через кооперативи реалізовано 3993 тонни молока, 65 тонн плодоовочевої продукції та 66 тонн зерна. Обсяг збуту продукції в основному через переробні підприємства  - на суму 16,1 млн.грн., а також ринки – 5,9 млн. гривень. В області діє Комплексна програма розвитку агропромислового комплексу, зокрема кооперативів. Для неї з Державного бюджету буде отримано 650 тисяч. Підсумовуючи сказане, Ю.П.Війтик підкреслив: «Якщо буде реальна підтримка держави, то й розвиватимуться кооперативи». Адже безробіття, у тому числі й у селах, спричинило до масового виїзду населення на роботу за кордон. За різними оцінками, за межами України працюють від 5 до 7 млн. чоловік, а їхня праця потрібна нашій країн.

На завершення роботи міжнародної конференції директор агроколеджу В.С.Глова вручив сертифікати запрошеним учасникам конференції, грамоти та подяки студентам коледжу переможцям і призерам олімпіад, конкурсів «Кращий за професією» та Всеукраїнського конкурсу студентських пошуково-дослідницьких робіт, проведених у рамках фестивалю «Студентської науки – 2018».

За підсумками представницької міжнародної конференції буде підготовлений електронний збірник  наукових праць і доповідей.

Думаю, знайдеться чимало охочих почерпнути корисну і цікаву дослідницьку інформа­цію з цього наукового джерела, адже наш район, як і область, був і залишається  аграрним. Земля чекає дбайливих рук її молодих і досвідчених господарів!

Оксана ДЯКІВ

Світлини Юрія ВІЙТИКА

Пісня "Marmotte". Виконують учениці Заліщицької державної гімназії

РОЗМОВА З ПОЕЗІЄЮ ОКСАНИ ДЯКІВ

      Поетичне слово завжди чекає, щоб до нього зверну­лись. І тоді воно промовить на повен голос… До мене заговорили твори Оксани Дяків зі сторінок її книжок «Гармонія протилежності», «Вікно думок», «Душа тися­чоліть шукає себе в слові», які на моє прохання принес­ла мені завідуюча місцевою бібліотекою Оксана Гандзюк, за що я їй дуже вдячна, адже користуюся послугами бібліотеки з 1959 року! Ми також спілкувались із бібліотекарем про книжки, подаровані мені різними авторами з їхніми дарчими написами, що для мене дуже дорого і пам’ятно.

Виконую багато домашніх справ, значних і не дуже, а книжки Оксани Дяків знову і знову кличуть мене до себе, але є ще ночі, коли можна на­чи­татися вдосталь. Багато чого опрацьовую детально, вдумливо, але роботи ще ду­же багато, щоби написане стало мною усвідомленим, близьким, моїм новим над­банням для розуму та серця.

Знаю Оксану Дяків як ре­дактора газети «Колос», а за­в­дяки її книжкам можу високо оцінити працьови­тість  і талант цієї людини.

Очевидно, що авторка док­лала багато зусиль, наприк­лад, щоб написати прозову літературно-публіцистичну дослідницьку книжку «Душа тисячоліть шукає себе в сло­ві»,  в якій матеріали про зна­них письменників та мит­ців і про рідну мову як ознаку національної ідентичності, і про борців за волю України. У віршах і прозі  літераторки – погляд на складну історію боротьби нашого народу за незалежну Україну. Я – 1940 року народження і багато па­м’ятаю  та знаю про минулі прожиті роки. Читаючи напи­сане Оксаною Дяків, я ні в чому не можу і не хочу їй заперечити, бо мої думки, переконання співзвучні з написаним.

Особливо торкнула мою душу публікація «Магія лю­бові до землі святої», при­свячена пам’яті В.Г. Дрозда, яка написана авторкою бли­с­куче, хвилююче, правдиво і талановито.

Ми разом із Василем Гри­го­ровичем закінчували Чор­ткі­­в­ське педагогічне учили­ще в 1958 році. Я добре зна­йо­ма з його творчістю, ми часто спілкувалися, В.Г.Дрозд ділився своїми твор­чими здобутками.

Дуже вразили мене поезії збірки «Гармонія протилеж­ності». На очах – сльози, а в душі – сум’яття. Образи ва­ж­­ливі, дорогі та близькі моє­му серцю. Читання поезій не може бути легким чи безду­мним, бо в них криється фі­ло­софський поетичний об­раз, який треба осмислити, зрозуміти:

Жінко, нене, донечко  ласкава,

В радості,

      у праці чи в журбі

То зринаєш,

    мов казкова пава,

То вербою гнешся

                         до землі…

                 («Трилика Мадонна»)

Коли вчитувалася, порів­ню­вала, сприймала поетичні образи, запам’яталися мені вірші «Життя шліфує, наче камінь», «Мої Заліщики», «Отчий край», «Вимір часу», «Україні», «Поезією пахне осінь», «Гуцульські мотиви»,  «Злива», «Заробітчанство», «Зоря-полин», «Лесин во­гонь», «Наша книга», «Пісок років», «Зрілість»… Адже та­кими близькими і зрозумі­ли­ми стають рядки авторки для тих, хто переступив уже поріг зрілості чи навіть старості:

І що залишається,

        любий мій друже,

Натомість –

         без юності шат?

Невже порожнеча,

        мов голос у лузі,

А доля – фіксація дат?..

Я відкрила для себе пое­тесу, яка словом, пером ви­рі­зьблює метафоричні кар­тини, цікаві й неперед­ба­чувані: «пісок років»  – біжать літа, сиплються безперер­вно, наче дрібний пісок; «Спра­глими вустами шамо­тить / Спекою порепана вер­ба»; «Сум посипався горошинами/ Із осіннього плаття журби», «Зерна доль у колосі життя», «Не заріжмо долю без ножа!» та ін.

А як ненав’язливо і логічно написані рядки, присвячені Тарасові Шевченку!

«Кобзар» Поета –  мужня доля,

Письма Святого вічний код.

В нім – гнів, страждання,  поступ, воля,

Нескорений і в рабстві  наш народ!

(«Духовний лідер»)

Після такого вірша хоче­ть­ся читати, пізнавати ще гли­бше й ширше творчість на­шого Пророка, осмислю­вати його по-новому, бо Т.Ше­вченко – завжди сучасний.

Не залишають байдужим також інші цікаві поетичні образи Оксани Дяків:

Карпатський дар –  розкриленість, опертя

У трембітанні зболених  трембіт.

І дзвонить Бог в живе  буття осердя,

Склепінням душ виліплюючи світ.

(«Гуцульський світ»)

Не сприймаймо

      чорно-білим світ:

Кольорова гама –

                  сонця світло…

(«Проникновенне»)

Я не прощаюся з книжками Оксани Дяків, бо хочу не раз повертатися до них, щоб пе­реживати знову почуття гли­­бокого естетичного задо­волення від прочитаного.

У Вічності душа не вмре, не згасне,

Не втратить  первозданних барв красу.

І небуттю той образ  не підвладний.

В поезії його я воскрешу…

Авторка створює поезії, а я їх запрошую в свою душу… Отож, бажаю Оксані Іванівні поетичного натхнення, влуч­ного іскристого слова, щоб і надалі запалювала читачів на добрі й благородні вчинки в ім’я торжества правди, справедливості, миру і добра для нашої України.

Ірина ЮРЧИШИН, педагог, ветеран освітянської ниви,

село Іване-Золоте