четвер, 26 грудня 2019 р.

Богдан Поліщук 20 літ успішно займається виробництвом запатентованої ним торгової марки соняшникової олії «Дністрянка»

      «Сільський господар» сьогодні має широке коло вдячних читачів. Часопис - бажаний гість у домі підприємця з села Іване-Пусте Борщівського району, насправді доброго господаря Богдана Поліщука, який 20 літ успішно займається улюбленою і потрібною людям справою - виробництвом запатентованої ним торгової марки соняшникової олії «Дністрянка».
     Важливо, що на виробництво одного літра соняшникової олії потрібно близько двох кілограмів насіння соняшнику. Тож, як зазначає підприємець, діяльність цеху має сезонний характер, бо залежить від дозрівання соняшнику. Б.Поліщук закупляє насіння у фермерів Борщівського, Заліщицького, Чортківського районів Тернопілля, а також у Кам’янець-Подільському районі (Хмельниччина) та на Хотинщині (Буковина).
     Керівник дбає про належну роботу та профілактику обладнання, запрошуючи відповідних спеціалістів з інших областей. Зараз на підприємстві використовується вже четвертий вид пресів для віджиму олії, які є незамінною складовою у виробництві якісного та смачного продукту.  Продає «Дністрянка» олію рафіновану і нерафіновану на ринках Тернопільщини та сусідніх областей. Б.Поліщук часто бере участь у святкових тернопільських ярмарках.
     Виробництво олії для Поліщуків - бізнес сімейний. До спільної справи ще від її витоків долучилася дружина Галина Петрівна, яке веде бухгалтерський облік та звітність, а син Сергій займається реалізацією готового товару, постачаючи в магазини та на ринки.
Зрозуміло, що «Дністрянка» вимагає від кожного члена родини узгодженості дій та вболівання за спільне дітище. А ще на підприємстві створено вісім робочих місць для місцевих жителів.
      Не можна оминути того факту, що Богдан Михайлович Поліщук – людина дуже комунікабельна, щира і доброзичлива. Під час спілкування відчувається, що 54-річний пан Богдан направду пишається своєю сім’єю – турботливою дружиною Галиною, сином Сергієм та дочкою Лізою, яка оволодіває професією бухгалтера в Тернопільському кооперативному торговельно-економічному коледжі.
     А 2019 рік приніс особливо радісні дарунки в родину Богдана Поліщука! Його син,  справжній помічник і права рука, створив сім’ю. А цієї золотої та благодатної осені, зовсім нещодавно, 15 жовтня, лелека приніс молодятам – Сергієві та Надії – найбільше щастя в житті - донечку Софійку!
     Народження дорогої внученьки – це благодать для всієї сім’ї, що відчувається у кожному слові мого співрозмовника. Тож нехай буде благословенною щодня Ваша гарна родина, Богдане Михайловичу, Віри, Надії та Любові Вам, а маленька Софійка хай росте здоровою та щасливою всім на велику втіху!

Оксана Дяків 

У Заліщицькому районному будинку народної творчості відбувся фестиваль «Щаслива родина – міцна Україна»

    
      Під такою назвою 6 жовтня 2019 року в Заліщицькому районному будинку народної творчості відбувся  фестиваль родинної творчості, ведучими якого були Оксана Безушко, начальник відділу культури, національностей на релігій Заліщицької райдержадміністрації, та її донечка Надія. На початку дійства під звуки пісні «Заспівай, родино» у виконанні Юлії Котузяк творчі родини вийшли на сцену і поєдналися у хороводі.
     «Наше свято – це ще одна сходинка до сімейного зближення. Адже родина до родини – це народ, - звернулася до зали Оксана Безушко. - Ми зустрінемось на фестивалі з талановитими родинами Наддністрянщини». На підтвердження цих слів прозвучала пісня «Мамина хустка» у виконанні Оксани та Надійки Безушко.

     Далі ведучі щиро запрошували на сцену колективи, які чарували глядачів своїми талантами. Олег та Любов  Буць із селища Товсте виконали «Пісню кохання». Олег Миронович – директор Товстенської музичної школи, а Любов Іванівна викладачка по класу бандури. Учасники родинного ансамблю Гнатюків із села Свершківці заспівали пісню «Зелений сад». Дві родини Юрійчин та Гапійчук щасливими очима дивилися, як танцюють їхні донечки Діана і Роксолана Юрійчин та Аліна і Аня Гапійчук (балетмейстер Олена Свідзінська). Гарною піснею «Ой, шуми, зелений луже» порадував  сімейний дует  Рахтураків із села Лисичники.
     На сцену вийшли учасники родинного тріо з села Дунів.  Батько – священник греко-католицької церкви святого священномученика Йосафата, та його дочки Андріана і Марічка виконали пісню «Помолюся тихо».
     У родині Хандій з Солоного знають пісень без ліку. Іванна Казимирівна майже 20 років працює директором Будинку культури с.Солоне, грає на акордеоні. Вона виступила в дуеті з сином Василем.
     Ведучі запросили до мікрофона членів родини Костюк. Сергій Ярославович працює методистом по вокально-хоровому жанру в РБНТ. Його донечка Валерія навчається в Заліщицькій музичній школі. Вони заспівали «Пісню про тата».
     Сімейний дует Кукало з села Устечко виконав пісню «Мама і доня». Софія Володимирівна Кукало - педагог-організатор у школі, а її донечка Таня вокалу навчається в Заліщицькому РБДЮТ.
     Дипломовані хореографи, засновники танцювальної студії «Фенікс» Ольга та Олександр Ліснічук виконали «Сучасний танець».
     Родина  Яремчуків з села Угриньківці  багата талантами, якими полонила учасників фестивалю. Любов до пісні дочці Ользі  Михайлівні,  вчителю хімії і біології,  та внучці Ніні, прищепила бабуся Володимира  Іванівна, учасниця фольклорно-обрядового колективу при  Народному домі. А бабусина сестра Ольга Іванівна Созанська пише вірші, має авторську збірку поезій. Глядачі познайомились із цією творчою родиною.
     Родина Хоминців мешкає в Заліщиках, але знають про неї далеко за межами краю. Адже батько Руслан, мати Любов і дочка Зоряна – народні майстри, у кожного з них - своє захоплення.  Руслан Іванович – майстер з художнього живопису, Любов Василівна  - з художньої обробки шкіри, а Зоряна – майстриня з писанкарства. Вони - творці прекрасного. У цьому переконуєшся, переглянувши їхні родинні виставки. Зоряна Хоминець-Калакайло створює чарівні образи на обличчі людей, адже працює візажистом-аквагримером.
     «Сестер Олену та Христину Павлюк  кожен знає в Садках і Шутроминцях, адже  любов до пісні живе у  їхніх серцях», - продовжила знайомити глядачів із творчими родинами ведуча Оксана Безушко. Дівчата натхненно виконали пісню «Українська родина».
     Дует із села Бересток - Василь та Ірина Рибцуник – заспівали  «Моя сорочка-вишиванка».  Василь Михайлович завідує Народним домом, а ще дякує в церкві Пресвятої Трійці, а його дочка Іринка навчається в Товстенській музичній школи.
      Кожна сім'я - це маленький світ, в якому свої закони.  Любити і дарувати  пісню  у родині  Натуркач із Угриньковець – традиція, тож учасники ансамблю порадували глядачів українською народною піснею «Скрипка би не грала». 
     Дві людини – дві життєві дороги. Та доля  перехрещує їх. Олену Володимирівну та Володимира Степановича Свідзінських звела любов до мистецтва, бо зустрілись у Теребовлянському училищі культури. Олена, балетмейстер НААПіТ «Дністер» Заліщицького РБНТ, та її чоловік – Володимир, викладач по класу саксофону Заліщицької  музичної школи, подарували присутнім танок «Несе Галя воду».
     Глядачі радо вітали на святі талановиту родину Гудимів із Товстого. Батько Іван Васильович проектує сакральні скульптури архітектури малих форм, його роботи можна побачити в центрі Товстого, зокрема фігуру Божої матері, та купіль Божої Матері. Мати  Ольга Дмитрівна - майстриня по шкірі та кераміці. Свою любов до мистецтва передали синам Михайлу та Василю, які займаються художнім ковальством. Їхні вироби були представлені на фестивалі…
     Сім’я – наче музика. Так можна сказати про сімейний дует з села Харитонівці. Мама – Галина Ярославівна, працівник культури з 17-річним стажем роботи, а тепер і дочка Ірина працює завідувачем Народного дому, переймає досвід від матусі та організовує дозвілля дорослих і дітей. Глядачі заслухались піснею «Твої гріхи» у виконанні цього сімейного дуету.

     Потішила глядачів гумористична сценка «Свекруха та невістка» (с.Шипівці),  свекруха – Марія Лохвицька, невістка - Марія Слободян. Постановка Ганни Вербіцької.
Брати-близнюки Василь та Іван Остапишині з с.Блищанка захопили присутніх танцем як учасники танцювального гурту «Асорті» Заліщицького РБНТ. У їхньому виконанні було представлене танго із партнерками по танцю  Наталією Пелещишин і Тетяною Коцмір.        Співачки-сестри із с.Угриньківці Наталія та Галина Стратій чаруюче заспівали пісню «Тече вода».
      Молоде подружжя Катерина та Олег Малики з с.Ставки - батьки тьох діток, а ще співаки, актори, автори пісень, засновники музичного проєкту Musiсa dal vivo Ukraine (м.Київ), автори першого в Україні патріотичного мюзиклу «Український вимір», лауреати Всеукраїнської народної пісенної премії «Галицький шлягер», лауреати багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Їх зустрічали щирими оплесками, якими дякували за пісні «О sole mio», «Чорна  рілля», «Білий сніг на зеленому листі»
     Ведуча фестивалю Оксана Безушко зазначила: «Рясним  та  багатим  на  ужинок  є  поле  культурно-мистецької  ниви  для  працівників клубних закладів сіл: Шипівці, Лисівці, Ангелівка, Харитонівці, Солоне, Зелений Гай, Добрівляни, Печорна, Голігради, Касперівці». Культпрацівники району привітала всіх піснями «Їдуть козаченьки» та «Українська родина» (за участю танцювальної групи НААПіТ «Дністер» (балетмейстер Олена Свідзінська).
     Фестиваль «Щаслива родина – міцна Україна» продемонстрував, що наш край багатий талантами, які потрібно плекати і підтримувати.

Оксана Дяків,

Ганна Марочкіна, 
завідувачка методичним кабінетом Заліщицького РБНТ

середу, 25 грудня 2019 р.

Повстанка Стефа


Повстанка Стефа

Її широко розплющені карі очі, здавалося, пильно вдивлялися у холодну синяву неба... Тужливий вітер розгойдував верховіття дерев, які безпомічно здіймали своє гілля до високості, наче просили у Господа допомоги…
Але чорні круки в погонах із пятикутними зірками вже товпилися над її розпластаним молодим і красивим тілом, ласо позираючи на тугі пишні груди, прикриті вишиванкою…
Один зі зграї – снайпер ­– вдоволено погладжував свою гвинтівку, з якої ось тільки десять хвилин тому з високого дерева, врешті, поцілив у чоло цієї впертої бандерівки-кулеметниці, через яку жорстока перестрілка із повстанцями затягнулася на десять нескінченних годин.
Той бій не мав бути довготривалим, адже місцевий сексот виказав НКВС місце розташування вояків УПА, які зібрались на храмове свято. 


Радянські посіпаки сподівалися швидко розправитися з українськими націоналістами, заскочивши їх зненацька, але зустріли потужний і відчайдушний героїчний опір. Та сили сторін протистояння, на превеликий жаль, були нерівні…
Це вона, 28-річна бандерівка Стефа, майже безперервно поливала вогнем їх, енкаведистів, зі свого трофейного німецького кулемета зразка 1942 року, який був на озброєнні в нацистів у роки Другої світової війни.
З важким MG-42, який видавав 1200-1300 пострілів за хвилину, повстанка, щоб забезпечити стійкість зброї при стрільбі, короткими чергами по 5-7 пострілів, наче косою траву, поклала на рідну українську землю понад десяток своїх ворогів, які неодноразово йшли в атаку.
Саме вона, ця українська красуня, після загибелі побратимів, які лежали на сирій землі довкіл неї, ще мстила за хлопців, обравши біля самої річки Серет вдале місце для оборони, до якого не змогли так легко добратися вороги. Вони ненавиділи її та водночас дивувалися витривалості та стійкості цієї молодої дівчини… І зараз, коли все ж підло здолали повстанку, впритул роздивлялися Стефу. Під час обшуку у неї знайшли гранату. Мабуть, дівчина, не бажаючи потрапити в полон, хотіла себе критичної миті підірвати…
Дехто з енкаведистів відчував захоплення природною красою повстанки, про існування якої в рядах місцевих загонів ОУН-УПА вони знали ще до цього бою, і яка була нездоланною навіть на смертному одрі.
Червона цівка крові сочилася з чола, куди влучила снайперська куля, і стікала на довгу тугу чорну косу, що впала у воду… Річка сумно несла вперед свої хвилі, які, хлюпочучи біля берега, розплітали прекрасну Стефину косу, немов готуючи молоду дівчину до весілля зі смертю…  
Де знайти твою могилу, українська красуне Стефо? Де лежать твої численні побратими, які з 1944 по 1952 роки на Заліщицькій землі відстоювали від москальських зайд рідну Україну?
Схиляємо голови перед твоїм іменем та йменнями сотень і тисяч інших лицарів духу та волі, вбитих, розтерзаних, закатованих, замордованих на рідній землі і в тюрмах, засланнях далекого Сибіру, Уралу чи на Колимі...
Про повстанку Стефу розповів тернополянин Іван Андрійович Нетрибюк, уродженець села Торське Заліщицького району. У 1967-1969 роках він працював у Заліщиках і оповідь про цей факт національно-визвольної боротьби почув від очевидця загибелі Стефи, на той час другого секретаря райкому Комуністичної партії Олександра Марченка, який засвідчував, що цей бій відбувся у період 1946-1947 років поблизу одного із закріплених за ним сіл, а це були Дунів, Касперівці, Щитівці та інші населені пункти...
Мало не кожна сімя на Заліщанщині у родинних архівах трепетно береже світлини своїх близьких, які пожертвували найдорожчим – власним життям заради України-неньки.
Спресована пам'ять про наших лицарів-повстанців віддзеркалена у розповідях очевидців, родинних переказах, архівних документах, фотографіях, спогадах учасників визвольних змагань ОУН-УПА за Українську Самостійну Соборну Державу, зібраних Нестором Мизаком у книзі «За тебе, свята Україно» та інших джерелах…
Нехай оповідь про героїчну загибель повстанки Стефи стане ще однією незабутньою сторінкою, записаною на скрижалях нашої багатовікової боротьби за незалежність України!..

Оксана Дяків