16 січня 2021 року минуло п’ять років з того складного, болісного, сумного, повного жалю та сліз дня, як наша дорога мама і бабуся Любов Петрівна РУДА відійшла за Межу Вічности...
Це були п’ять років без маминої поради, маминого погляду і сміху, без маминої пісні, без маминого чекання, без маминої молитви, без тепла щирих бабусиних долонь та її сердечної підтримки… Доброзичливою, турботливою, щирою, привітною, люблячою, часом трішки суворою, та найдорожчою, найнеобхіднішою в світі мамою і бабусею вона була для нас...
У думках пишу листи щоденно
До високих – з молитов – Небес…
Переконана, що недаремно
Світлий образ в пам’яті воскрес…
Що залишилось мені від Тебе,
Мамо рідна, мила, дорога?
Твої очі - зорі в яснім небі…
Оживають в спогадах слова…
Років п’ять чи двадцять п’ять пролине,
Смуток мій не згасне, як свіча…
Ти – мов Янгол – поруч… Не покине
Світло дум про Тебе і печаль…
Так шкода, що Ти не з нами більше
В круговерті цій земній складній!..
Голос Твій і погляд би потішив,
Може, стоншав би проблем сувій…
Як Тебе щодня не вистачає,
Рідна ненько, щира, дорога!
Хай молитва душу огортає,
Омиває серця біль сльоза…
Ми глибоко і щиро сумуємо за нашою найріднішою Людиною, нам не вистачає її присутності у щоденних справах і подіях нашого життя… Просимо всіх, хто знав і пам’ятає Любов Петрівну РУДУ, змовити щиру молитву за її світлу душу…
З глибоким сумом – дочка Оксана, зять Василь та внучка Надія
Немає коментарів:
Дописати коментар