Сторінками літературної
історії Заліщик
(Нотатки до літературної сцени
фестивалю «Дністрові зорі-2018»)
Літературні традиції Заліщик започатковані
мабуть від самого створення міста. Зовсім
недавно в архівних матеріалах виявлено, що у 1761 році в заліщицькій ратуші
серед інших торгових закладів була крамниця Гольштейна, де продавали книги. Згодом літературні обрії
Заліщик поширяться і за океан. У 1913 році
в американському Нью-Йорку Іван Корилюк із Заліщик разом із Мироном
Сурмачем з Жовкви організували книгарню «Січовий базар».
До найдавніших відомих
нам друкованих літературних доробків заліщан слід віднести поезії вчителя
головної школи в Заліщиках Павла Зарицького. В 1872 році у Львові вийшла книжка його ліричних творів. Ще
давніші літературні зв’язки Заліщанщини з Покуттям і Буковиною. Відомо, що буковинський письменник Юрій
Федькович відвідував Заліщики у 1861 році. Співець
знедоленого селянства Василь Стефаник промовляв на вічі в Заліщиках навесні
1908 року. А письменник, педагог і
громадський діяч Буковини Сильвестр Кричевський виступив тут в 1911 році на
роковини смерті Маркіяна Шашкевича.
У травні 1917 року, коли в Заліщиках
відбувався концерт на честь Тараса Шевченка, вступне слово виголошував директор
гімназії з Городенки Антін Крушельницький. А Миха́йло Голи́нський, уродженець
села Вербівці Городенківського повіту,
якого називали українським Карузо і „королем українських тенорів”, що перебував
у Заліщиках в 1919 і в 1927 році, залишив
змістовні спогади про наше місто.
В літературному
житті Заліщик першої третини ХХ століття відіграли свою роль і громадські діячі:
адвокати Єронім Калитовський, Володимир Охрімович, Роман Стефанович та Теофіл
Окуневський. Останній (адвокат у Городенці) обирався до Сейму від округу
Городенка – Заліщики. Єронім Калитовський під псевдонімом Трохим Дріт
опублікував чимало оповідань із селянського побуту. Роман Стефанович був
автором цікавих оповідань і повістей з народного життя Заліщик і Буковини, які
публікувалися в львівській газеті «Діло». Він зустрічався з Іваном Франком,
залишив про це спогади та описав похорон Лесі Українки, на якому був присутній.
Звичайно,
найяскравіше сяє у вінку літературних доробків митців Заліщик ім’я Осипа
Маковея. Та це окрема тема, ще зовсім не вичерпана. Серед випускників
учительської семінарії, яку він очолював, теж
були майбутні літератори: Ломацький, Макогон, Федорак, Калинович, Верига
та багато інших. У 1931 році молодий ідейний греко-католицький священик о.
Омелян Каменецький започаткував в Заліщиках перші літературні вечори для
української молоді.
З
Заліщиками пов’язані імена відомих єврейських літераторів.
Це Давид Зільбербуш, письменник і журналіст, що редагував
у Коломиї єврейську газету „Народний листок”. Два популярні єврейські письменники Карл
Еміль Францоз (з Чорткова) і Олександр (Єхайя) Гранах (народжений у Вербівцях, жив
у Городенці та Заліщиках), описали Заліщики
в своїх знаменитих романах „Паяц” та „Ось іде людина”. В Заліщиках народився Леопольд Зборовський - польський поет
і арт-дилер єврейського походження.
В різні періоди Заліщики надихали на
творчість багатьох польських митців. Ян Каспрович створив тут свій безсмертний гімн
«Святий Боже». Поетеса Марія Ясноржевська-Павліковська - вірш „Нитка Аріадни”, що
став класикою польської поезії. Заліщики були місцем для творчості Адама
Насельського - одного з „великої трійки” кримінальної повісті 30-х років.
Неодноразово приїжджала сюди письменниця Марія
Домбровська. Вона симпатизувала українцям. У 1937 році у статті «Вересень у
Заліщиках» переконувала поляків, що «нема підстав уважати українців русинами і
ділити їх національну масу на поодинокі регіональні групи, лише слід польському
інтелігентові завжди й усюди вживати терміну: українець, український, як номенклатурного
терміну народу з великою культурою».
В 30-роки минулого століття мальовничими
місцями Заліщик надихалися і відомі українці: Євген Маланюк, Олена Теліга, Олег
Кандиба, Дмитро Донцов, Ярослав Дашкевич, Юрій Косач, Андрій М’ястківський. У
т. з. будинку творчості у Заліщиках під назвою вілла „Аріадна” Юрій Шерех (Шевельов), видатний мовознавець
і літературознавець створив цикл віршів „Із заліщицького зошита”. Для
нього писав Шевельов «Заліщики стали малим ерзацом Криму... Але верби над течією
Дністра, образи Божої Матері й Ісуса Христа в капличках і брамах, солодке
привітання „Слава Йсусу!”, - це вже була Україна…».
В нашому місті
побувало чимало знаних українських письменників і поетів: Ірина Вільде, Михайло Івасюк, Григорій Коваль, Микола Бурбак, Роман
Лубківський, Борис Демків, Михайло Ониськів, Григорій Петрук-Попик, Роман Гром’як,
Василь Фольварочний, Андрій Курков, Василь Кравчук, Роман Коваль, Олексій
Кононенко, Володимир Барна, Олександр Бойченко, Максим Дупешко, Євген
Безкоровайний, Василь Тракало, Роман Іваничук, Роман Федорів, Степан Сапеляк, Дмитро і Віталій Капранови, Макс Кідрук, Андрій Кокотюха та багато інших.
Сучасні літератори Наддністрянщини, які бувають у Заліщиках, представляють свою
творчість: Наталія Хаммоуда-Лопушняк,
Микола Горбаль, Петро Дараманчук, Ганна Рибцуник, Світлана Леськів,
Данило Онищук, Іван Стронський, Ольга Кухта, Христина Буринюк, Мар’яна
Палагнюк, Богдана Стефанюк.
З 1965 по 1969 роки у Заліщиках жив і творив Володимир
Вихрущ. Його поезії „Осипу Маковею на честь
100-річчя від дня народження”, „Октави хвиль”, „Осінь над Дністром”, „Підемо до
Дністра”, „Ранок у Заліщиках”, „Осип Маковей у Заліщиках” написані саме в цей
період. А композитори Ярослав Смеречанський та Теодор
Хмурич написали музику до багатьох його віршів, серед яких – „Якщо ти
українець”, „Чи то був сон”, „На хвилях Дністра”, „Я до тебе лечу” та багато
інших. У 80-90-х роках в літературну історію Заліщик вписав
свою вагому сторінку письменник Петро Ковальчук.
В переліку
літераторів та авторів нашого міста останніх десятиліть: Василь Дрозд, Петро
Мельник, Оксана Дяків, Стефанія Підкова, Василь Сопівник, Олег Вістовський, Антоніна
Полотнюк, Ірина Ковальчук, Мирослава Мединська-Ковальчук, Михайло Вершигора, Василь Олійник, Мирослава Зайко, Юрій Війтик, Ірина Вікирчак, Наталя
Бежук, Тарас Середюк, Богдан Папушко та
інші.
А ще окремо назвемо троє імен: педагога
і поетеси Розалії Мамалиги, письменника і засновника Українського клубу в
Заліщиках Левка Тишківського та поета і громадського діяча Павла Мамалиги. Їх
імена ми згадуємо рідко. А варто б частіше. Бо, як писала в своїй поезії
уродженка Серафинців що на Городенківщині, Розалія Мамалига (Бучовська), яка
прожила в Заліщиках до 100 років:
Благослови, Боже, нарід України,
Додай сили і розуму для української дитини,
Щоби у єдності жили і працювали,
Схаменулись і хто вони є, пам’ятали!
Михайло Сопилюк,
член громадської ради бібліотек
На світлинах Юрій
ВІЙТИКА: автори книжок, учасники літературної сцени фестивалю «Дністрові зорі-2018».
Немає коментарів:
Дописати коментар