ПОМ'ЯНІТЬ ЩИРОЮ МОЛИТВОЮ… 17 січня 2019 року минуло три роки з того часу, як Любов Петрівна Руда відійшла за межу Вічності...

ПОМ'ЯНІТЬ ЩИРОЮ МОЛИТВОЮ…

 Кожна втрата в нашому житті є непоправною. А смерть дорогої людини – мами – завдає такого сильного болю, який дуже важко пережити. Майбутнє стає зовсім інакшим без рідної неньки і бабусі... Мама завжди раділа нашим успіхам, підтримувала добрим і мудрим словом у часи невдач. Як справитися з горем і смутком – почуттями, які впали на наші плечі через смерть нашої дорогої Людини?! Втрачати близьких дуже важко...

А втрата мами - це втрата частинки себе... Словами не залікувати цю велику рану. Але світла пам'ять про Любов Петрівну РУДУ, віримо, буде сильнішою за смерть, адже вона чесно і гідно прожила своє життя, яке пройшло в незліченних турботах та нелегкій багаторічній праці…

17 січня 2016 року наша найрідніша мама та бабуся померла...  Минуло вже три роки з того трагічного для нас часу, коли ненька назавжди відійшла за межу Вічності...

Злетіли весни, осінь…
Зима… Лиш неба синь…
Душа Твій образ просить:
«В далекий край не линь!...»

Та небо посіріло,
Від сонця – блякла тінь.
А я іду несміло
Снігами вдалечінь…

Ступають тихо ноги
В такт серцю: стук та стук…
Ведуть життя дороги
На пісні рідний звук.

Та не відчинить мати…
Аж туга обійма!...
В мого дитинства хаті
Без неньки – лиш зима…

     Рідної мами і доброї бабусі нам завжди бракуватиме, але нехай пам'ять про неї живе серед людей, які її знали… Щиро просимо всіх, хто пам’ятає нашу дорогу Людину, запалити свічку і щиро помолитися за світлу душу Любові Петрівни РУДОЇ... Земля їй пухом, а Царство Небесне – її добрій душі...

Глибоко сумуючі – дочка Оксана, зять Василь та внучка Надія