Філософія поезії Оксани Дяків

Педагоги та учні 8-11 класів загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №2 м. Заліщики, а також заступник директора районного науково-методичного кабінету Любов Стратій і словесники навчальних закладів Заліщанщини мали добру нагоду привітати обдаровану особистість, митця, поетесу, колишню ученицю цього навчального закладу Оксану Дяків. Її вірші глибокого філософського змісту, що змушують замислитися про майбутнє, пережити сьогодення, повернутися в минуле крізь дисонанси буття.

У характері авторки сплелися воєдино дух непокірного гуцульського краю по батьковій лінії та доброзичливість і відкритість матері-галичанки. Авторка поезій звертається до незнищенних і вічних цінностей народного світосприйняття. «Творчий доробок Оксани Дяків стане, без сумніву, мудрим християнсько-моральним та емоційним порадником читачам різних поколінь…» – писав у свій час письменник, історик Василь Дрозд.

Варто зауважити, що одним із домінуючих засобів творення композиції книжок Оксани Дяків є епіграфи до поезій – це поетичні рядки з творів Ліни Костенко. Під час зустрічі керівник школи, учитель-словесник Іванна Павловська, звертаючись до гості, зазначила: «Дозволю собі цитату з Вашого висловлювання: «Ліна Костенко – особлива постать сучасної української літератури – непідкупна, чесна, незаангажована, відкрита, прониклива, з пророчими поглядами й оцінками історії України, життєпису її народу, сучасної України. Її твори наснажують – як поетичні, так і прозові. Зокрема «Записки українського самашедшого». Так глибоко писати й оцінювати ситуацію може тільки непересічна постать, якій жодні недруги насправді не мають що закинути. Все це робить для мене особистість Ліни Костенко – як письменниці, так і людини – неперевершеним зразком самовдосконалення у творчому плані» (Оксана Дяків: «Інтерв’ю у контексті творчої зустрічі та написання науково-дослідницької роботи»).

Як і непересічна постать сучасної української літератури, класик Ліна Костенко, літератор Оксана Дяків переконана, що «у майбутнього слух абсолютний». Ми живемо в єдиному світі, підпорядкованому законам природного саморозвитку, що включає людину, яка протистоїть суспільним колізіям, соціальним потрясінням, у «мудре коло життя». І ця думка звернена вперед – у дальню перспективу – до гармонії Правди та Краси. На підтвердження прозвучали рядки із поезії Оксани Дяків  «Гармонія протилежності»:

В душі мирській – і тісно, й простір:
В’юняться-квітнуть думи-гості
Про райський сад надій, бажань,
Про пекло мук, утрати грань.

Любов і ненависть – у парі.
Добро і зло ведуть баталії,
А чорний день і біла ніч
Дорогою йдуть пліч-о-пліч…

Гармонія – у протилежному,
Одне від одного залежному…

  Під час творчої зустрічі вірші Ліни Костенко та Оксани Дяків, проводячи поетично-тематичні паралелі, читали учні Орест Шевчук, Уляна Губіцька, Уляна Ярусевич, Інна Котик, Роман Молодиня, Ольга Николин, Діана Верхола, Юлія Співак, Аліна Баб’юк, Денис Гойман, Тетяна  Пшик, Діана Губіш, Тетяна Перит, Наталія Матвіїв та Ірина Коханюк.

Вокалісти Роман Мельник та Ілона Мельник (кер.О.Іліщук) натхненно і талановито заспівали «Несказане лишилось несказанним» на слова Ліни Костенко та «Чоловіче мій, запрягай коня». Пісню «Хай ангели вас захистять крильми» (музика Ярослава Гринишина, слова Оксани Дяків) виконав ансамбль дівчат.

До учасників творчої події звернулась поетеса, редактор Заліщицької районної газети «Колос» Оксана Дяків, прочитавши власні вірші та улюблені поезії Ліни Костенко, і зазначила, що творчість Ліни Василівни стала для неї орієнтиром у питаннях вибору і поетичного формулювання висновків буття і свідомості.

Під час спілкування були підняті різні теми, які знайшли відгук у творчості Ліни Костенко та Оксани Дяків. Це – людські взаємини, кохання, сімейні цінності, заробітчанство, життєві орієнтири кожної людини у різні часи її долі, наше ставлення до рідної української мови, екологія природи і душі, політичні події і перипетії в новітній історії України.

Нам довелося жити у часи, коли «у політичному закуліссі ведуться якісь змови і перемови, потаємні торги… Лідери хитрують і маневрують, еластично прогинаються, потенціал компромісів росте. Держава втрачає важелі управління» («Записки українського самашедшого»).  На підтвердження цієї думки учні прочитали вірші Ліни Костенко та Оксани Дяків:

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.

В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.

А підмайстри іще не зробились майстрами.

А робота не жде, її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.

Потираючи руки, беруться за все.

Поки геній стоїть, витираючи сльози,

Метушлива бездарність отари свої пасе... (Ліна Костенко)

*** *** ***

Мораль декадентська – на вістрі епохи.

Пафосна переоцінка цінностей, слів.

Дух людський – на прокрустовім ложі.

В лабіринтах алхімії снів занімів…

Зруйнували собори, розібрали дзвіниці:

Дев’ять кіл егоїзму наших світів!

Кожен прагне створити оази дещицю,

Забува про гармонію тіла і слів… (Оксана Дяків)

           Нерозривний зв'язок зі своїм рідним краєм – один із головних чинників внутрішньої гармонії людини, національної самоідентифікації. Україна, зокрема Наддністров’я, – це вічні і нетлінні образи, створені вкраїнськими піснею, чистотою національних святинь, традицій, обрядів. Ці думки віддзеркалені у поезії О.Дяків «Отчий край», яку прочитала Марія Балашескул.

Зустріч із поетесою Оксаною Дяків залишила глибокі позитивні враження в учасників цієї події та спонукала учнів замислитись над життєвими цінностями. Адже, як стверджує Ліна Костенко, «Поезія - це свято, як любов.// О, то не є розмовка побутова!»

    Іванна Павловська, директор загальноосвітньої

школи І-ІІІ ст. №2 м. Заліщики,

вчитель української мови і літератури