СИЛЬНИЙ ДУХОМ (Мирослав Васильович Курляк із села Дзвиняч Заліщицького району – майданівець та учасник бойових дій)

Доля кожної людини, здебільшого, – непроста… Але той, хто у часи новітньої історії України пройшов Майдан і торував дороги війни проти російсько-сепаратистського агресора, відстоюючи незалежність  нашої держави, має власний погляд на життя.

Мова піде про нашого земляка із села Дзвиняч Мирослава Васильовича Курляка, який у свої 56 років має особливе світобачення, що ґрунтується на досвіді боротьби, перемог і важких втрат. За його плечима – мирна професія маляра-штукатура. Але у відповідальний момент, коли розпочалась Революція Гідності, Мирослав Васильович вже з грудня 2013 року був на Євромайдані, влившись до Восьмої Афганської сотні Самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани війни в Афганістані.

Як підкреслив Мирослав Курляк, її сотником був добре відомий в нашій країні український військовик і громадський діяч, ветеран війни в Афганістані, заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей, активіст Революції Гідності, потім - учасник війни на сході, Герой України Олег Міхнюк. На жаль, Олег Іванович загинув на полі бою в Луганській області у серпні 2014 року.

Мій співрозмовник, згадуючи часи перебування на Майдані, стверджує, що після пережитого його власний день народження 22 січня асоціюється з першими жертвами Майдану – вбивством Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербіцького. А ще для Мирослава Курляка важливо те, що 22 січня – це День Соборності України.

Під час Майдану в Києві Мирослав Курляк познайомився з багатьма патріотами, які стали його справжніми друзями, побратимами, мова йде не тільки про українців, але й  представників інших національностей, які вбачали боротьбу за незалежність України та європейські цінності теж і своєю справою честі та гідності.

На превеликий жаль, панові Мирославу довелось бачити багато смертей на Майдані. «Ми говоримо про Небесну Сотню, але в той час пропали безвісти і загинули значно більше, ніж сто патріотів», ­­- стверджує М.Курляк. 

Багато фактів згадував ветеран, зокрема і пожежу в Будинку профспілок України, де був розташований Штаб національного спротиву на Євромайдані. Будинок майже повністю згорів під час подій 18-20 лютого 2014 року. «Коли «профспілки» горіли, я осліп, довелось пройти операцію на очах», - зазначає співрозмовник. А ще говорить про сильний дух спротиву на Майдані, який став основою створення збройних формувань бійців, що пішли на війну захищати незалежність України просто з Києва.

Мирослав Курляк став добровольцем Національної гвардії України. Батальйон був сформований із членів Самооборони Майдану та пізніше названий на честь Героя України, генерал-майора внутрішніх військ МВС Сергія Кульчицького. Майже 500 добровольців вирушили до села Нові Петрівці Київської області на полігон. Там майбутні нацгвардійці вивчали основи рукопашного і тактику вуличного бою, вчилися діяти у складі відділення, пройшли вогневу підготовку та практичні стрільби.

«Сьогодні, за п’ять років війни, Збройні Сили України відповідно переоснащені. А тоді, у 2014 році, ми пристрілювались у Петрівці з автомата – одного на трьох бійців! Але ми пройшли бої на Майдані і вже тоді були згуртовані, - наголосив Мирослав Васильович. - Хлопці рвалися у бій і готові були помститися окупантам за смерть, за загибель своїх побратимів і вичистити нашу землю від російсько-сепаратистської зарази. Одну частину своєї справи ми зробили. Для нас війна стала продовженням Майдану: барикади посунулися у Донецьку область». А далі були і Савур-Могила, і Слов’янськ, і гора Карачун, і Дебальцеве…

Ветеран АТО Мирослав Курляк (справа) та його друг Андрій Потапов, який нещодавно повернувся із зони бойових дій.

Майже 7 місяців перебував на передовій М.Курляк. Жахлива трагедія 5 січня 2015 року спричинила до його важкого травмування. Сьогодні Мирослав Васильович має інвалідність і проблеми зі здоров’ям. Тоді, під час здійснення ротації добровольців і військовослужбовців за контрактом Національної гвардії України в зоні проведення АТО, біля села Міньковка у Донецькій області сталася аварія: зіткнулися військовий автомобіль КрАЗ і автобус «Богдан». Було важко травмовано понад 20 бійців. А серед них – Мирослав Васильович. У штабі АТО заявили про 12 загиблих. Ще один боєць з числа потерпілих на Артемівській трасі в Донецькій області помер від отриманих травм у столичній лікарні. М.Курляк лікувався у Центральному госпіталі МВС України. Але, як не прикро, проблеми зі здоров’ям у нього залишилися…

Учасник Революції Гідності, ветеран АТО М.Курляк має низку нагород, які засвідчують про його мужність і віддане служіння Україні. Це – орден «Лицарський Хрест України», яким нагороджують за участь у боях за незалежність України і проявлені при цьому мужність, хоробрість і героїзм, а також нагрудний знак «Патріот України», медаль Української Спілки ветеранів Афганістану «За звитягу», відзнаку «Батальйон ім.генерала Кульчицького», медалі «Захиснику України» та «Сильному духом» Національної гвардії України.

Учасник бойових дій М.Курляк отримав також медаль «За жертовність і любов до України» - відзнаку Української православної церкви Київського патріархату, та підтверджуючу нагородну Грамоту. Цією медаллю нагороджують за прояв активної громадянської позиції, героїзму, самопожертву в ході Революції Гідності, захист України на Донбасі.

Гордістю М.Курляка є також медаль «Герой України генерал-майор Кульчицький», яку вручив йому командувач Нацгвардії України Ю.В.Аллеров.

Мирослав Васильович – людина сильна духом, має тверду громадянську позицію, адже, як переконаний він та його побратими, величезні зусилля, як і жертви численних патріотів України, не мають бути марними! 

Оксана Дяків, член Національної спілки журналістів України