Оксана Дяків "На Майдані"

                                         I
Революції гомін поміж прапорів на Майдані.
Подаровані радість і смутки, і сльози, і мрії.
Всі братерством стоять серед чорних від згарищ туманів,
Бо плекають нову, життєдайну вкраїнську надію…

Парадокс революцій за вільну без банди державу,
Проти влади, тітушок – їм в пеклі вогненнім горіти!
Бо майданівці гідно воюють за честь, не за славу,
Щоби, як європейці, жили їхні внуки і діти.

В казанах січових знов козак варить страву для сотні.
Закипає куліш під зірками Чумацького Шляху.
Піаніст партитуру душі пролистав… Незворотні
Відбуваються зсуви в склепінні небесного даху…

                                      II
Українська земля лемешами від бою поорана.
Її грудки від крові масні… Але ні! Не подолана!
Мати Божа схиляє над тим, хто на чатах, покров…
Проростає крізь біль та осколки вселенська любов…

Українські сини не впокорені силою мороку.
Їх чуби пахнуть потом, боями, вогнями і порохом.
Але янголи босі у них за спиною стоять –
Легкокрила опіка, Господня підтримка і рать.

Над розтерзаним світом зоря Вифлеємська зажевріє.
У сирітських очах поміж сліз, втрат, поранень надія є!
На вівтар Україна жертовно поклала життя,
Щоб без Ірода долі людей повести в майбуття!..      

Оксана ДЯКІВ