Вірші Оксани Дяків для дітей

СОНЦЕЛИКЕ ЛІТО

Сонцелике літо!..

Половіє жито...

Край туманом вмитий.

Молоком ранковим

Сягнув виднокола,

Узявши в окови

Води та діброви –

Земленьку навколо.

Стиха трави шепчуть.

Косар косу клепче,

Сонне царство будить:

«Ідіть в поле, люди!..»

ЛІСОВИК

Лісовик, лісовик,

Ти лякати діток звик,

Ти по лісі стриб та стриб…

Дай мені зірвати гриб,

Ще й суничку дай малу

У червонім каптурку!

І дозволь пізнати ліс,

Щоби радість він приніс.

Дай мені ягід зібрати,

Щоб принести мамі в хату!

ВЕСЕЛА ПІСЕНЬКА

Сонечко на небі встало,

Личко вмило, заспівало:

«Я – ясненьке сонечко,

Сяю у віконечко,

Діточок розбуджу,

Радість в них пробуджу!»

Цілий день воно співало

Та усмішки дарувало!

Кольорові вушка

Вушка у всіх нас бувають різні.

Влітку від сонця – мов ягоди пізні.

Зима пофарбує вушка синеньким.

А осінь прикрасить їх золотеньким.

Ніжно-рожеві вушка в маляти,

Коли йому тихо наспівує мати...

Всі ми – кмітливі, веселі й чудові.

Добре, що й вушка у нас кольорові!

ПРОЩАННЯ

Пташки у вирій сумно відлетіли.

Ген осінь стукає дощами у вікно,

А квіточки немовби засмутились,

Що скоро прийде їх зимовий сон.

Осіннє листя враз кружляє в танці

І падає на землю килимком.

Десь пробігають ще сіренькі зайці,

Сумуючи за літечком й теплом…

ПОРИ РОКУ

Юна Весна вбралась в квіти барвисті.

А Літо – зелене і променисте.

Осінь іде по дорозі у листі.

Бачим калюжі та дощ, як намисто.

В шубу вдягнулась бабуся Зима:

Хутра такого ні в кого нема!

В хустці пуховій ходить бабуся,

Дітям поскаржилась: «Літа боюся!»

БЕРЕЗЕНЬ

Рвуть дерева натужно березневі вітри,

Горобці, наче ноти, обсіли дроти.

Сонце з хмарами водить у небі гопак,

А морзянку вистукує дятел у такт.

ТРАВЕНЬ

А повітря так пахне каштанами!

Десь зависли у небі грози.

Райські яблуні квітнуть заново.

Ловить сонце в пелюстки мімоза.

Будять птахи ріки мовчання,

І щебечуть у парках діти,

А травневе весняне світання

Материнським цілунком зігріте…

БАРВИ

Я розмалюю небо в фарбах –

Бордових, жовтих, голубих –

Скупаю землю в літа барвах:

В зими й весни позичу хист.

Сніжинка сіла на долоню –

І розтопилася в руках.

Зима вступає в царювання:

Гряде по осені стопах…

ОСІННІЙ ОБРАЗОК

Осінь, золотом оздоблена,

Шаллю-туманцем огорнена,

У садів розкішній рамі

Манить стиглими дощами.

Сипле перлами-росинками,

Горобини намистинками.

Вітер свище-співа в зливу,

Виколисуючи зиму…

ЗАХОВАЛОСЯ СОНЦЕ

Заховалося сонце за хмарами.

Стиха падають краплі на гай.

Чорний лебідь втомився туманами,

Срібнодзвінно зітхає: «Прощай!»

Сизий голуб каменем кинувся

До солодкого літа – і зник…

Сум посипався горошинами

Із осіннього плаття журби… 

ВІТЕР

Вітер рвучко шарпа віти:

Хоче ліс він оголити,

Зрива хустки і сорочки,

Крутить вихором листочки.

Сонце заховалось в хмари.

Вітер гонить їх в Стожари,

Зачіпає за верхівки,

Соснам вішає на гілки.

Буйний вітер, бистроногий,

Сильний, панівний, розлогий,

Краєм над Дністром гуляє –

Хвилі в серці підіймає...

СНІГ

Ось і грудень. І випав сніг.

Припорошив дороги, дерева

І кружляв у повітрі, як міг:

Заперечить тепло йому треба...

Так і в серці – то радість, то лід,

І зима поступатись не хоче.

Та життя – неперервний політ –

Сум – і щастям осяяні очі…

БЕРІЗКА       

Криштальна паморозь берізку закувала.

Як наречена, неповторна  стала!

Фату мережану пустила ніжно долі

Серед братів-сестер, задуманих і голих.

Зачарувала білокора сіру тишу.

Та вітерець красуню не залишив:

Він трепетно розгладжує їй коси,

Майстерно снігом запліта волосся…

             

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Коли ніч стука у віконце,

А сонце вже лягає спати,

На санчатах Миколайчик

Їде-їде в кожну хату.

Подарунки роздає він

Всім чемненьким дітям,

А нечемним – лиш лозу.

Й так по цілім світі!

Коли ранок настає,

Поверта додому.

Миколай радіє щиро,

Хоч долає втома…

Оксана Дяків

Художня робота Оксани Дяків