Газета «Колос»
писала про цьогорічний ювілей заліщанина, громадського
діяча, поета, музиканта, педагога Павла Семеновича Мамалиги, якому виповнилось 85 років. Днями у редакцію завітала
шанувальниця його творчості й принесла збірочку поезій «Мої чотири передвиборчі
словодзвони», яку свого часу власноруч підготував та оформив автор. У книжці
містяться глибокі філософські поезії Павла Семеновича, в яких водночас він дає
політичну оцінку подіям у нашій державі та закликає не бути байдужими до
майбутнього України.
Ось як поет, який
публікує свої вірші під псевдонімом МАПАС, засвідчує свою громадянську позицію
у «Словодзвоні» першому «Я – проти рабства! Я – за свободу!»:
Я – проти рабства! Я – за свободу!
За рідну землю мого народу!
За рідну мову! За рідну пісню!
За святу правду ту історичну,
Яку в нас крали хижі сусіди
Й брехнею душі наші труїли
Впродовж пекельних віків неволі,
Щоб ми не вийшли з неї ніколи!..
Та все ж ми вийшли, – нам Бог дав силу,
Щоб жахи пекла нас не спинили!..
…Й ми йдем в світ вільний, хоч печуть рани;
Й «п’ятиколонці» нас пхають в ями;
Й підступно ставлять нам скрізь капкани;
Й кров з сердець смокчуть, й мізки дурманять;
А закордонні їх «меценати»
Лиш ждуть нагоди – нас розтоптати!..
Ні! Не діждуться!.. Вже Україна
З мли виринає в сяйві прозріння
І вже формує потужну силу,
Щоб вона Тризуб в зажер встромила!..
Щоб в нас збудила дух предків наших,
Щоб світ нащадків Кия побачив!
…Й в мені ця сила озвалась, й знову
Я буду бити у дзвони слова,
Щоб сплячка рабська нас не в’ялила,
А кров козацька в серцях кипіла!..
Глибиною думки вражає
і «Словодзвін» другий «Ми є нація! Побудуймо ж вкраїнську Вкраїну!», зокрема:
…Українці, шануймо усіх
Гостей ввічливих у нашій хаті,
Та не варварів-зайдів лихих,
Що нас прагнуть зухвало топтати.
Українці, шануймо усіх
Та заставмо їх нас шанувати,
Щоб знов з нас не робили калік –
Ницих «гоїв», «хахлов» меншовартих!..
…Вкрали ж вже «українець» у нас
В нашім паспорті й в нім «намаралі
Язиком втарим», хоч по цей час
У державний «язик нє прапхалі»;
Та продовжують пхати, бо їм
Наша мова – «істок аллєргії»,
Що валуєвським духом гнилим
В «язикє» їх імперськім ще тліє!..
Й тому мова в «нардєпов» така:
«Двуязич’є і суржикпріправи».
Лиш тоді «нє суют язика»,
Як гугнявлять нам кальки-«присяги»…
Нашу мову «швиряют і жмут»
Від столиці – до півдня й до сходу;
Дай їм «другу державну» – доб’ють
І на заході «першу» до скону!..
Знають задирці: без мови народ –
Птах, в якого обскубані крила;
Не сягне він жаданих висот,
Хоч махатиме крильми щосили!..
У «Словодзвоні»
третьому «Нам доля шле нове випробування!» дороговказом для сучасників можуть
стати такі рядки:
Відкиньмо всі зневіри, скрути, кризи
Й здіймім над світом наш іскристий Тризуб,
Щоб той «двуглав» не дзьобав нас звисока,
А тямив, що вколотись може в око!..
Сьогодні багато розмов
точиться навколо тексту нашого Державного Гімну. Павло Семенович Мамалига
пропонує в своїй збірочці і свій варіант Гімну на музику М.Вербицького. Це – «Словодзвін»
четвертий «Піднялась знов Україна!» (осучаснений Гімн України). Ось уривок із цього
тексту:
Піднялась знов Україна
На клич слави й волі.
Кинула знов мужній виклик
Віковій недолі:
Розірвала рабські пута
Ворогів лукавих!..
Тож кріпімось, українці,
У вільній державі!..
Приспів:
Душу й тіло положили
Предки за свободу;
Ми продовжим святу справу
Козацького роду!..
Зацікавлює уважного
читача і виклад деяких фрагментів автобіографії, яку пропонує П.С.Мамалига: «Учитель (пенсіонер), поет, самодіяльний композитор,
диригент, громадський діяч. Уродженець м.Заліщики Тернопільської обл. (р.н. –
1934). Освіта – вища (математична) і середня (музична). Колишній активіст
Народного Руху України та голова-засновник Заліщицької районної філії
Української Гельсінської Спілки, член Українського комітету «Гельсінкі-90»
(Всеукраїнське товариство репресованих), учасник Помаранчевої революції
(додамо: активіст і трибун Революції Гідності – ред.).
У
радянські роки (1959-1972) викладав креслення й математику в Заліщицькій
середній школі. У кінці цього періоду (1967-1971рр.) проштовхував дещо зі своїх
віршів і пісень до районної газети (останні вірші – під псевдонімом МАПАС). Почав
пробиватись і до деяких обласних газет, та раптом всі публікації чомусь
припинились… Чому? – зрозумів тоді, коли «запросили на співбесіду» до …КДБ! Це
відбулось у Тернополі, де починав заочно навчатись в музучилищі, працювати у
вечірній музшколі та керувати хором обласної лікарні; попрацював там лише один
навчальний рік (1972-1973).
З
приходом незалежності України відкрився доступ не лише до газет, а й до
журналів, але публікувався нечасто, свою громадську діяльність, почату в час
«перебудови», продовжував і далі… Тільки після того, як розвіялись всі
«помаранчеві» сподівання, почав готувати до видання окремої збірки своїх
поетичних і музичних творів, та ба! Життя склалось так, що й досі жодної збірки
видати не зміг…»
Завершуючи
короткий огляд збірки поезій Павла Семеновича Мамалиги, наголосимо: наш
заліщанин – не просто творча особистість, але справжній патріот України, який
має тверді погляди і переконання…
“НЕ СМІЙТЕСЯ,
ЧУЖІ ЛЮДИ!»
Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
(Прикінцеві рядки вірша
Т.Шевченка
«Стоїть в селі Суботові...»)
О! Які слова пророчі
Нам, батьку-Кобзарю,
Ти лишив, щоб ми не скніли!..
Й тому їх вкладаю
В свої кличні «словодзвони».
Які шлю Вкраїні...
Тож хай, батьку, твої слова
В цих «дзвонах» полинуть.
По землі нашій змарнілій
Й додадуть нам сили,
Щоб ми Святий Заповіт Твій
Таки довершили!..
Щоб зраділи в душах й мертві,
Й живі оживились.
Й ненародженим у спадок
Скарб волі лишили!
...А поки що, моє серце,
Пульсуй-бийсь сильніше;
Пробивайсь «дзвонами» в кожне
Серце українське;
Буди в серцях клич благальний
«Послання» Шевченка,
Щоб обнялись брати й від здирць
Рятували неньку!
Вслухайсь уважно в мої «дзвони», брате,
Й добре подумай, кого обирати!..
Не чекай волі в «своїй хаті скраю»,
А йди до волі - й тебе привітає!...
МАПАС
На фото: П.С.Мамалига у молоді роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар