25 березня – один із трагічних днів нашої національної
історії, коли 1999 року під час чергової поїздки Україною для об’єднання
національно-демократичних сил загинув лідер Народного Руху В’ячеслав Чорновіл.
Його автомобіль зіштовхнувся з КАМАЗом, що перегородив дорогу. Лідер
дисидентського руху упродовж майже сорока років послідовно та наполегливо
відстоював ідеї національно-визвольного руху в тоталітарному режимі Радянського
Союзу.
В’ячеслав Чорновіл став символом не тільки дисидентів.
Він у часи незалежності України у різний спосіб відстоював принципи побудови
держави, якими, на його думку, не можна торгувати, які не можна зрадити. Як
народний депутат України, керівник фракції політичної сили у Верховній Раді,
лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл щоденною працею утверджував дух
національної свідомості серед громадян України, прагнув до того, щоб кожен не
тільки відчував себе українцем, але своєю працею творив нову державу.
Така політична та суспільна діяльність В’ячеслава Чорновола
була реальною загрозою для тих, які вбачали в Україні територію, а не державу,
політиків, які прагнули її не розбудовувати, а використовувати ресурси для
власного збагачення, організовувати політичні,
олігархічні фінансово-економічні клани.
В.Чорновіл - політик, який 1991 року на перших
президентських виборах в незалежній Україні став другим після Л.Кравчука,
отримавши 7,5 млн. голосів, В’ячеслав Чорновіл став тоді об’єднавчим чинником
заходу та сходу України.
Політик умів переконувати як національно налаштований
Захід, так і соціально активний Схід, як мононаціональні регіони, так і
регіони, у яких компактно проживають представники різних національностей.
Уже тоді партійні комуністичні функціонери організовували
проти Народного Руху України і його лідера брудні інформаційні кампанії, метою
яких була дискредитація самої ідеї творення політичної національної нової
держави.
І так було на всьому шляху В’ячеслава Чорновола у
період незалежності. Навіть 1999 року його найближчі соратники у Верховній Раді
України влаштували обструкцію, звільнивши з посади голови фракції, заради
задоволення своїх політичних амбіцій.
Потім був організований олігархічними силами розкол
Народного Руху України. Все це було спрямовано на позбавлення політичного
авторитету В’ячеслава Чорновола.
Але, незважаючи на такі політичні цькування, Чорновіл чи
не перший у незалежній Україні заговорив про безпеку України, яку можна було б реалізувати
вступом нашої держави у НАТО. Він чи не перший говорив про розширення
повноважень органів місцевого самоврядування. Його ідеї сьогодні (але тільки
через 30 років!) реалізується через децентралізацію влади. Саме завдяки його
зусиллям - як голови Львівської обласної ради - військові частини, які дислокувались в
області, після проголошення незалежності у серпні 1991 року присягнули на
вірність Україні.
Загибель політика-патріота В.Чорновола залишилася
«темною плямою» у діяльності всіх правоохоронних та судових органів. Незважаючи
на 21 рік, що минув із часу трагічної події, загибель політика так і не була
об’єктивно та повноцінно розслідувана.
Частина доказів злочину знищена, ключових свідків несподівано
забрала смерть. Кримінальну справу декілька разів закривали. Через деякий час
відповідно до політичної кон’юнктури та наполегливого тиску громадянського
суспільства і родини знову відкривали, передавали з однієї правоохоронної
структури до іншої, змінювали прокурорів, слідчих – і знову ніяких судових
рішень, які б встановили справжніх злочинців та замовників. Серед гіпотез щодо
тих, кому вигідна була смерть В’ячеслава Чорновола, експерти називають і
оточення тодішнього Президента України Леоніда Кучми, і ФСБ Росії. Але правдиво
так ніхто зі спецслужб України не розслідував катастрофічну ДТП.
Смерть В’ячеслава Чорновола завершила епоху
дисидентів, у якій активна меншість під керівництвом лідера-патріота зробила
для поступу суспільства та держави значно більше, ніж байдужа більшість. Їх
боротьба є прикладом для сучасного громадянського суспільства, коли тільки
спільними активними діями воно може
впливати на прийняття владою рішень. Навіть коли значна частина суспільства і
політичні партії-проєкти прагнуть зробити все, щоби ми залишалися малоросами з
почуттям меншовартості.
Нехай для нас назавжди дороговказом національної
свідомості стануть слова В’ячеслава Чорновола: «Якби мене запитали, чи жалкую я
про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи…
І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».
Підготував Василь ДЯКІВ
Немає коментарів:
Дописати коментар